Постанова № 14525336, 22.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2011 р. Справа №2а-15762/10/1/0170 (15:12) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О.,

за участю представника позивача Смирнової В.А.,

представника відповідача - Душенчук Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Карєр Мармурний»

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду АР Крим 14.08.2006 рокуз адміністративним позовом звернулось Відкрите акціонерне товариство "Кар'єр Мармурний" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ в Сімфропольському районі АР Крим від 24.07.2006 року № 0000131701/3, від 24.07.2006 року № 0000141701/3; від 24.07.2006 року № 0002112301/3.

У судовому засіданні 12.10.2006 року позивач уточнив позовні вимоги, просив скасувати вищезазначені податкові повідомлення рішення.

Постановою Господарського суду АР Крим від 22.03.2007 року № 2-23/13858 2006 А скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0000131701/3 від 24.07.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів в сумі 18620,50 гривень, у т.ч.: основний платіж 15610,00 гривень, штрафні санкції 3010,50 гривень; скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0002112301/3 від 24.07.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2450,00 гривень , у т.ч.: основний платіж 1750,00 гривень, штрафні санкції 700,00 гривень; в частині скасування податкового повідомлення рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0000141701/3 від 24.07.2006 року про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 129,99 гривень, у т.ч.: основний платіж 43,33 гривень, штрафні санкції - 86,66 гривень в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року по справі № 2-23/13858-2006 А апеляційну скаргу ДПІ у Сімферопольському районі АРК задоволено частково; постанову господарського суду АРК від 22.03.2007 року у справі № 2-23/13858-2006 А скасовано частково в частині скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 року № 0002112301/3; у позовних вимогах про скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 року № 0002112301/3 про донарахування податку на прибуток у сумі 1750 гривень та застосування фінансових санкцій у сумі 700,00 гривень відмовлено; постанову господарського суду АРК від 22.03.2007 у справі № 2-23/13858-2006 А в частині скасування податкового повідомлення рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 року № 0000131701/3 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2010 року касаційну скаргу ВАТ «Карєр Мармуровий» залишено без задоволення; касаційну скаргу ДПІ у Сімферопольському районі АРК задоволено частково; постанову Господарського суду АРК від 22.03.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року в частині задоволення позову про скасування податкового податкового повідомлення - рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 № 0000131701/3 скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд;в решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2010 року було прийнято справу до провадження.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що податкове повідомлення рішення ДПІ у Сімферопольському районі від 24.07.2006 року №0000131701/ 3, яким ВАТ «Карєр Мармуровий» донараховано податок з власників транспортних засобів у сумі 15610 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 3010,50 гривень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача зазначив, що на балансі позивача станом на 01.01.2005 року значилися 17 транспортних засобів. Розрахунок податку з власників транспортних засобів позивачем надано на 13 транспортних засобів. До розрахунку не включено чотири машини самоскиди марки «БелАЗ», які працюють у карєрі, обліковуються як основні засоби та зареєстровані у Кримському експертно-технічному центрі згідно зі ст.34 «Про дорожний рух» як такі, що не підлягають використанню на дорогах загального користування.

Представник позивача підкреслив, що ВАТ «Карєр Мармуровий» зазначені транспортні засоби не включені до розрахунку податку на підставі ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» оскільки вони відносяться до коду 8709 «транспортні засоби вантажні, самосхідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані» відповідно до довідки ТУ Держнаглядохоронпраці України по АРК та м.Севастополю.

Представник позивача зазначив, що відповідно до п.п. «а» п.3 Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів позиції, яка дає найбільш спеціальне описання, віддається перевага перед позиціями, які дають більш загальний опис.

Представник позивача зауважив, що товарна позиція 8704, на застосуванні якої наполягає відповідач, встановлює загальні ознаки: самоскиди пристосовані до бездоріжжя без додаткових ознак. На відміну від неї, товарна позиція 8709 визначає спеціальні ознаки транспортного засобу: належить до заводу, використання на складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі відстані.

Представник позивача також підкреслив, що чотири автосамоскиди «БелАЗ» -7522 перебувають на обліку в ТУ Держнаглядохоронпраці по АРК та м.Севастополю як транспортні засоби вантажні, самосхідні, що використовуються на заводах, складах, в портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, що належать до коду 8709.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, пояснив, що самоскиди марки «БелАЗ» є обєктом оподаткування і відносяться до коду 87.04 «автомобілі вантажні» на підставі експертного висновку ТПП Криму № 96-О/04-13 від 29.11.2005 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, ДПІ у Сімферопольському районі АРК у відносинах з ВАТ «Карєр Мармуровий», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що ВАТ «Карєр Мармуровий» є юридичною особою, зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією, що підтверджується довідкою про включення до ЄДРПОУ № 23/5-541 від 23.02.99 року.

ВАТ «Карєр Мармуровий» взято на податковий облік за № 276 від16.01.1997 року в Сімферопольській МДПІ.

Таким чином, судом встановлено, що ВАТ «Карєр Мармуровий» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязаний виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 10.01.2005 року № 383, виданого Сімферопольською МДПІ, перевіряючими у складі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «Карєр Мармуровий» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами проведення якої складено акт перевірки від 05.11.2005 року № 140/23-02/05467636 (надалі акт перевірки).

Перевіркою встановлено у т.ч. порушення ВАТ «Карєр Мармуровий» ст.2,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 75/97 ВР від 18.02.1997 року, що призвело до нарахування податку з транспортних засобів у сумі 15610, у т.ч:

терміном 15.04.2005 року у сумі 4460,00 гривень;

терміном 15.07.2005 року у сумі 5575 гривень;

терміном 15.10.2005 року у сумі 5575 гривень.

Судом встановлено, що акт перевірки підписано головним бухгалтером підприємства.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000131701/3 від 24.07.2006 року, яким за порушення позивачем ст.2,5,6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» № 75/97 ВР від 18.02.1997 року ВАТ «Карєр Мармуровий» визначено суму податкового зобовязання з податку з власників транспортних засобів в розмірі 18620,50 гривень, у т.ч. за основним платежем в розмірі 15610,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 3010,5 гривень.

Судом встановлено, що позивачем отримано зазначене податкове повідомлення рішення.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2010 року постанову Господарського суду АРК від 22.03.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року в частині задоволення позову про скасування податкового податкового повідомлення - рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 № 0000131701/3 скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення від 24.07.2006 № 0000131701/3, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Господарського суду АРК від 22.03.2007 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2007 року в частині задоволення позову про скасування податкового податкового повідомлення - рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 № 0000131701/3 зауважив, що суди неповно встановили обставини у даній справі, що мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору.

Так, Вищий адміністративний суд України зазначив, що для вирішення питання належності чотирьох самоскидів «БелАЗ» до певної товарної позиції за кодом 8704 чи 8709 суди мали належним чином зясувати дане питання, зокрема, встановити до якої товарної позиції належали дані автомобілі, коли поставлялися підприємствами Республіки Беларусь підприємствам України, як зареєстровані та обліковувались дані автомобілі та в яких органах.

У звязку з вищенаведеним суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що самоскиди марки «БелАЗ»-7522 були поставлені на територію України до 1991 року, під час існування УРСР, на момент коли УРСР та БРСР входили до складу СРСР.

Отже, митне оформлення товарів, поставлених на територію УРСР, не здійснювалося. Будь-які документи щодо постачання самоскидів марки «БелАЗ», їх реєстрації та обліку на момент постачання не збереглися.

З акту приймання передачі карєру «Мармуровий» проммайданчику, технологічного устаткування, будівель та споруд, складеного в січні 1992 року вбачається, що у звязку з виділенням у самостійне госпрозрахункове підприємство карєра «Мармуровий» зі складу концерну «Кримнерудпром», карєру передаються основні фонди, розташовані на площі 22 га, будівлі, споруди, технологічне устаткування та транспортні засоби на суму за балансовою вартістю 989,4 тис.крб.

Суд зазначає, що з переліку основних засобів, що передаються, який є додатком до вищезазначеного акту, вбачається, що вищезазначені самоскиди «БелАЗ» 1987, 1988 та 1989 років випуску були передані зі складу концерну «Кримнерудпром» госпрозрахунковому підприємству карєра «Мармуровий».

Судом встановлено, що станом на 01.01.2005 року на балансі ВАТ «Карєр Мармуровий» значилися 17 транспортних засобів.

Судом встановлено, що 29.02.2005 року позивачем до Сімферопольської МДПІ було подано розрахунок з податку з власників транспортних засобів (вх. № 3095/3) на 13 транспортних засобів на суму 7835 гривень з поквартальною сплатою на суму 1958,75 гривень: терміном 15.01.2005 року 1958,75 гривень - сплачено платіжним дорученням № 1021 від 22.12.2004 року у сумі 2000,00 гривень; терміном 15.04.2005 року 1958,75 гривень - сплачено платіжним дорученням № 1314 від 14.04.2005 року у сумі 1958,75 гривень.

Судом встановлено, що ВАТ «Карєр Мармуровий» не включено у розрахунок чотири машини самоскиди марки «БелАЗ - 7522», які працюють у карєрі, та які були отримані позивачем на підставі акту приймання передачі в січні 1992 року.

З акту перевірки вбачається, що 03.06.2005 року ВАТ «Карєр Мармуровий» надано уточнений розрахунок (вх.№ 4002/2) на 13 машин на суму 10447 гривень, де згідно збільшення ставки відповідно до ст.2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» у редакції Закону №2505 IV від 25.03.2005 року зроблено перерахунок податку з власників транспортних засобів, сума податку збільшена на 1960 гривень, де поквартальна сплата з 2 кварталу 2005 року складає: терміном 15.04.2005 року у сумі 2612,08 гривень сплачено платіжним дорученням № 1314 від 14.04.2005 року у сумі 1958,75 гривень, 653,33 гривень платіжним дорученням № 1674 від 14.07.2005 року, терміном 15.07.2005 року у сумі 2612,08 гривень сплачено платіжним дорученням № 1375 від 14.07.2005 року у сумі 2612,08 гривень.

Судом встановлено, що позивачем не включено у розрахунок з податку з власників транспортних засобів чотири машини самоскиди марки «БелАЗ» -7522 у звязку з тим, що на думку позивача, зазначені транспортні засоби не є обєктом оподаткування згідно Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», оскільки вони відносяться до товарного коду 8709.

Відповідач прийшов до висновку, що самоскиди марки „БелАЗ" є об'єктом оподаткування згідно статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» як автомобілі вантажні з кодом 8704.

Перевіряючи віднесення самоскидів марки «БелАЗ» -7522, які належать позивачеві, до товарної позиції 8704 чи 8709, суд зазначає наступне.

Зі статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що для визначення об'єкта оподаткування податком з власників транспортних засобів до внесення в неї змін Законом від 25 березня 2005 року №2505-ІV, який набрав чинності 31.03.2005 року, використовувалася Гармонізована система опису та кодування товарів, а після цієї дати - Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД), що складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Судом встановлено, що до товарної позиції 8704 «Автомобілі вантажні» відносяться звичайні вантажні автомобілі та автофургони (відкриті, з брезентовим верхом, закриті тощо); автомобілі для доставляння товарів та автофургони всіх видів, автофургони для перевезення домашніх речей; вантажні автомобілі з автоматичними розвантажувальними пристроями (з перекидним кузовом тощо); автомобілі цистерни (незалежно від того, обладнані вони насосами чи ні); авторефрижератори або автомобілі з ізотермічними кузовами; багатоярусні вантажні автомобілі для перевезення кислоти в суліях, балонів з бутаном тощо; важкі вантажні автомобілі з низкьорозташованими рамами та навантажувальними похилими трапами для перевезення танків, підіймачів або екскаваторів, електричних трансформаторів тощо; вантажні автомобілі, спеціально призначені для перевезення свіжого бетону; крім бетономішалок товарної позиції 8705; сміттєзбиральники незалежно від того, обладнані вони навантажувальними, трамбувальними, демпфіру вальними та іншими пристроями чи ні. До цієї товарної позиції також включаються: самоскиди,тобто транспортні засоби міцної конструкції з перекидним кузовом або днищем, яке відкривається вниз, призначені для перевезення ґрунту чи інших матеріалів. Ці автомобілі, які можуть мати тверде або зчленоване шасі, як правило, обладнані колесами для руху по бездоріжжю і можуть пересуватися по мякому ґрунту. До цієї товарної позиції входять як важкі, так і легкі самоскиди. Останні іноді відрізняються наявністю сидіння з регулюванням на два положення, двома сидіннями, спрямованими в протилежні боки, або двома рульовими колесами для того, щоб цими транспортними засобами можна було керувати водію, який сидить обличчям убік кузову під час розвантажувальних операцій; човникові автомобілі. Ці транспортні засоби застосовуються на шахтах для перевезення вугілля або руди від врубових машин до конвеєрів. Є важкими транспортними засобами з низькою підвіскою, обладнані шинами і з двигунами внутрішнього згорання або електродвигунами; розвантажуються автоматично за допомогою транспортера, який утворює підлогу транспортного засобу; самозавантажні транспортні засоби, обладнані лебідками, підіймальними пристроями тощо, але призначені переважно для транспортних цілей; дорожньо-рейкові вантажні транспортні засоби, спеціально обладнані для руху по автомобільних дорогах, так і по рейках. Ці транспортні засоби, колеса яких установлюються на залізничних рейках, мають спереду і ззаду пристрої типу вагонних візків, які можна підіймати за допомогою підіймального пристосування для того, щоб транспортний засіб міг пересуватися і по дорозі. Автомобільні шасі, обладнані двигуном і кабіною, також включаються до цієї товарної позиції.

При цьому, судом не встановлено, що до товарної позиції 8704 відносяться автомашини, що призначаються для використання в кар'єрах, про що зазначав представник податкового органу.

За вимогами УКТЗЕД до товарної позиції 8709 належать транспортні засоби вантажні, самохідні без підйомників або навантажувальних пристроїв, які використовуються на заводах, складах, у портах або в аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані; тягачі, використовувані на залізничних платформах, їх частини.

Суд зауважує, що податковим органом, при визначенні, що автомобілі «БелАЗ» -7522, що належать позивачеві, відносяться до товарної позиції 8704, не прийнято до уваги наступне.

Відповідно до підпункту "а" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи кодування товарів позиції, яка дає найбільш спеціальне описання, віддається перевага перед позиціями, які дають більш загальний опис.

Товарна позиція 8704 встановлює загальні ознаки: самоскиди пристосовані до бездоріжжя без додаткових ознак, а саме: умов експлуатації, устаткування, інших експлуатаційних характеристик. На відміну від неї, товарна позиція 8709 визначає спеціальні ознаки транспортного засобу: належність до заводу, використання на складах, аеропортах для транспортування вантажів на короткі відстані.

Виходячи з викладеного, позиція 87.09 Гармонізованої системи в порівнянні з позицією 87.04 дає більш спеціальне описання транспортного засобу.

Суд зазначає, що в листі Кримської державної гірничотехнічної інспекції у гірничодобувній промисловості № 6/302-22 від 18.06.2007 року повідомляється про те, що позивач має завод, що виробляє щебінь різних фракцій, пісок і відсів, а також склади відкритого та закритого зберігання продукції та матеріалів, що виробляються . У зв'язку з чим позивач здійснює видобування вапняків у кар'єрі. За таких умов кар'єр слід вважати частиною заводу. Таким чином, спірні транспортні засоби слід визнати такими, що використовуються на заводі, тобто належать до позиції 8709.

Більш того, згідно підпункту "с" пункту 3 Правил тлумачення Гармонізованої системи, у разі коли товари можуть підпадати під класифікацію за двома і більш позиціями, вони класифікуються за позицією, яка є останньою у цифровій послідовності. Отже, в даному випадку повинна застосовуватись товарна позиція 8709 як остання у цифровій послідовності.

Таким чином, аналіз Гармонізованої системи кодування товарів свідчить про неможливість застосування до автомобілів Бел АЗ позиції 8704, на яку посилається відповідач.

Вищезазначена позиція також підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2005 року по справі № 41/71а за касаційною скаргою ДПІ у м.Дружжівка на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року у справі № 41/71а господарського суду Донецької області за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Веско» до ДПІ у м.Дружівка про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, податкової вимоги та акта.

Щодо посилання представника відповідача на експертний висновок ТПП Криму № 96-О/04-13 від 29.11.2005 року, в якому зазначено, що автомобілі БелАЗ відповідають коду та опису: автомобілі самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі 8704101190, суд зазначає наступне.

З керівництва по експлуатації автомобілів БелАЗ вбачається, що зазначені автомобілі можуть використовуватися виключно на спеціальних путях гірничодобувних підприємств та не придатні до використання в умовах бездоріжжя.

Приймаючи до уваги, що автомобілі БелАЗ не придатні до використання в умовах бездоріжжя, суд приходить до висновку, що зазначені автомобілі не можуть відповідати коду 8704101190: автомобілі самоскиди, призначені для використання на бездоріжжі.

Крім того, правильність віднесення позивачем автомобілів марки „БелАЗ" до товарної позиції 87.09 за класифікацією УКТЗЕД підтверджується наступним.

Судом встановлено, що автомобілі марки „БелАЗ", які належать позивачу, не зареєстровані в Державної автоінспекції МВС України в Криму.

Так, з наявної у матеріалах справи довідки Кримського експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці від 03.04.2000 року № 262 вбачається, що на його обліку перебувають технологічні транспортні засоби позивача, що не підлягають експлуатації на дорогах загального користування згідно ст.34 Закону України «Про дорожний рух».

В довідці зазначено, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» «транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, в портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, код 8709», не є об'єктами оподаткування.

В довідці Територіального управління Держнадзорохоронпраці України, копія якої знаходиться в матеріалах справи, зазначено, що технологічні транспортні засоби ВАТ «Карєр Мармуровий», що не підлягають експлуатації на дорогах загального користування згідно ст.34 Закону України «Про дорожний рух», Правил державної реєстрації та обліку великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 31 березня 1994 р. N 26, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 травня 1994 р. за N 98/307, Правил державної реєстрації…, затверджених Наказом Держнаглядохоронпраці України від 01.07.2004 року за № 163 та зареєстрованих в Мінюсті 15.07.2004 року за № 888/9487, знаходяться на обліку в Територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці по АР Крим та м.Севастополю.

В довідці також зазначено, що згідно ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» вказані «транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, в портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані» відноситься до коду 8709.

У судовому засіданні з пояснень представника позивача судом також встановлено, що у звязку з конструктивними особливостями (ширина,довжина, конструкція кабіни) автомобілі «БелАЗ» не можуть використовуватися на дорогах загального користування, а призначені для експлуатації на таких гірничодобувних підприємствах як ВАТ «Карєр Мармуровий».

Суд підкреслює, що Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюється податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є, автомобілі вантажні - код 8704.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» реєстрацію та облік транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, а саме: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів здійснює уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Як встановлено вище, самоскиди марки БелАЗ 7522 знаходяться на обліку в Територіальному управлінні Держнаглядохоронпраці по АР Крим та м.Севастополю, що підтверджується технічними паспортами на зазначені самоскиди та вищезазначеними довідками Кримського експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці, та не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

Суд зазначає, що нарахування податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на транспортні засоби, які не використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, а переміщуються виключно по території заводу з виробництва щебеню для перевезення вантажів Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» взагалі не передбачено.

Таким чином, суд зазначає,що самоскиди марки БелАЗ 7522, що належать позивачеві, не є обєктом оподаткування за Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів».

Щодо встановлення товарної позиції, до якої належали автомобілі марки БелАЗ 7522, коли поставлялися підприємствами Республіки Беларусь підприємствам України, про необхідність встановлення чого зазначено в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2010 року, суд зазначає наступне.

Зі статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) випливає, що для визначення об'єкта оподаткування податком з власників транспортних засобів до внесення в неї змін Законом від 25 березня 2005 року №2505-ІV, який набрав чинності 31.03.2005 року, використовувалася Гармонізована система опису та кодування товарів, а після цієї дати - Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Судом встановлено, що згідно Указу Президента України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів» від 17 травня 2002 року № 466/2002 року з метою забезпечення належного рівня участі України в міжнародних торговельно-економічних відносинах та наближення нормативно-правової бази України до системи загальновизнаних норм міжнародного права Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів від 14 червня 1983 року (зі змінами, внесеними Протоколом від 24 червня 1986 року.

Таким чином, судом встановлено, що Гармонізована система опису та кодування товарів почала використовуватися в Україні 17.05.2002 року.

Судом встановлено, що до 17.05.2002 року в Україні діяла Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності, яка почала діяти з 01.05.1992 року.

До введення в дію Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності діяла Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності СССР, яка застосовувалася з 01.01.1991 року.

До введення в дію Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності СССР застосовувалася Єдина товарна номенклатура зовнішньої торгівлі Ради економічної взаємодопомоги, яка застосовувалася у якості основного класифікатора у зовнішньоекономічній діяльності СССР.

Судом встановлено, що в Єдиній товарній номенклатурі зовнішньої торгівлі Ради економічної взаємодопомоги застосовувався семизначний код.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що до 1991 року класифікація товарів здійснювалася за Єдиною товарною номенклатурою зовнішньої торгівлі Ради економічної взаємодопомоги.

Як встановлено вище, автомобілі марки БелАЗ 7522 постачалися підприємствами Республіки Беларусь в Україну до 1991 року, тобто, в період дії Єдиної товарної номенклатури зовнішньої торгівлі Ради економічної взаємодопомоги.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що автомобілі марки БелАЗ 7522 при постачанні в Україну класифікувалися за семизначним кодом Єдиної товарної номенклатури зовнішньої торгівлі Ради економічної взаємодопомоги.

Таким чином, на момент ввезення з Республіки Беларусь автомобілів марки БелАЗ 7522, система кодування товарів з чотиризначним кодом ще не діяла, отже, на момент ввезення вони не відносилися ні до коду 8704 ні до коду 8709.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення рішення рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 № 0000131701/3 належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 22.03.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 28.03.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Сімферопольському районі АРК від 24.07.2006 № 0000131701/3.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.