Ухвала суду № 14525050, 24.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-13509/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Ланченко Л.В.

          Маринчак Н.Є.

          Усенко Є.А.

при секретарі                                                   Гончарук І.Ю.

за участю представника позивача –Мітіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРП Трейдинг”

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008

у справі №2а-3472/08

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРП Трейдинг”

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про          скасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ХАРП Трейдинг” (далі по тексту –позивач, ТОВ “ХАРП Трейдинг”) звернулось до окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) від 14.08.2007 № 0000312200/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 521,68 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008 позов задоволено у повному обсязі; скасоване спірне рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 521,68 грн., з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008 рішення суду першої інстанції скасоване; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог, з огляду на правомірність прийняття спірного рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ТОВ “ХАРП Трейдинг” з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 30.06.2007, складено акт перевірки № 1787/22-004/31150404 від 06.08.2007, в якому зафіксовано порушення 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та зроблено висновок, що відповідно до ст. 4 зазначеного Закону з підприємства повинно бути стягнуто пеню у розмірі 0,3% від суми не отриманої в строк імпортної продукції у сумі 6 887 дол. США, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

На підставі вказаного акту перевірки, 14.08.2007 відповідачем прийняте рішення №0000312200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 834,70 грн.

Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахування пені в розмірі 521,68 грн., оскаржив його в порядку апеляційної процедури, за результатами якої, оскаржуване рішення залишилось без змін, а скарги позивача –без задоволення.

Судами встановлено, що на виконання умов контракту № 04/156-07 від 11.01.2007 року, укладеного між позивачем та компанією “NINGBO HUANCHIIMP. & EXP. CO., LTD.” (КНР) на поставку підшипників, позивачем 25.01.2007 була здійснена передплата за товар у розмірі 6 887 дол. США. При цьому граничний строк надходження імпортного товару, згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначений у 90 днів, отже кінцева дата розрахунків в даному випадку –25.04.2007.

Товар надійшов на митну територію України 28.04.2007 (згідно відмітки Одеської митниці «під митним контролем»на ВМД № 342838 від 28.04.2007).

Розмитнення товару у відповідності до наведеної ВМД ІМ 40 № 342838 відбулося 10.05.2007 на загальну суму 68 870 дол. США (Дт-281, Кт-632).

У зв’язку з затриманням поставки товару, компанією “NINGBO HUAN CHIIMP. & EXP. CO., LTD.” (КНР) на прохання позивача, йому 03.05.2007 повернуто перераховані раніше авансові платежі, тобто раніше, ніж зазначено оформлення ВМД в режимі ІМ 40 (10.05.2007).

Позивач, визнаючи порушення 90-денного строку, передбаченого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” по вказаному контракту на три дні, а не вісім, як визначено податковим органом, сплатив добровільно сплатив пеню у розмірі 313,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 827 від 10.05.2007.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при нарахуванні суми пені датою здійснення імпорту визначив 03.05.2007 –дату повернення грошових коштів у сумі 6 887, 00 дол. США, а не дату завершення оформлення ВМД у режимі ІМ 40 (10.05.2007), таким чином відповідач при нарахуванні пені, помилково пов’язавши повернення коштів –авансового платежу за поставку товару позивачу з датою імпорту товару, в порушення ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, невірно визначив термін прострочення здійснення імпортної операції на умовах відстрочення поставки. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відстрочення поставки товарів з моменту здійснення позивачем авансового платежу при здійсненні ним імпортної операції за спірним контрактом відбулося з перевищенням встановленого ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, 90-денного терміну з простроченням в 15 календарних днів, а не в 8 днів, як встановлено відповідачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, Харківський апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 “Імпорт”, ІМ-41 “Реімпорт”, ІМ-72 “Магазин безмитної торгівлі”, ІМ-75 “Відмова на користь держави”, ІМ-76 “3нищення або руйнування”). Повернення авансового платежу за товар, що надійшов на митну територію з простроченням термінів розрахунків, здійснено раніше, ніж закінчено оформлення ВМД в режимі ІМ-40, тому відповідачем правомірно для нарахування пені по ЗЕД була прийнята дата повернення грошових коштів, а не дата завершення оформлення ВМД у режимі ІМ-40.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Моментом здійснення експорту (імпорту), в силу ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

За змістом ст. 43 цього Кодексу у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів, митний контролю розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 92 вказаного Кодексу, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Отже, вирішальним є перетин митного кордону України, як умова здійснення імпорту.

Митне оформлення товарів, як наступна подія після перетину митного кордону, має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов’язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі і проставляється відтиск штампа «Під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «Під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, 28.04.2007 Компанією “NINGBO HUAN CHIIMP. & EXP. CO., LTD.” (КНР) згідно контракту № 04/156-07 від 11.01.2007 поставлено товар на митну територію України.

В даному випадку має місце пропуск строку поставки товару, встановлений ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, на 3 дні, як, правильно визначено і самим позивачем.

Викладене дозволяє погодитись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та скасування спірного рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 521,68 грн., але з підстав, викладених в цій ухвалі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ХАРП Трейдинг” задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2008 скасувати, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2008.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)Є.А. Усенко З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук