Ухвала суду № 14524905, 01.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 року                               м. Київ                                        К-3119/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                    Карася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.                     

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим на 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008

у справі          № 2-24/9725-2007А

за позовом          Приватної фірми „Константа”

до           Державної податкової інспекції у м. Сімферополі

про                    скасування податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

          Приватна фірма „Константа” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про скасування податкових повідомлень –рішень № 0001651501/0 від 05.02.2007, № 0001651501/1 від 13.03.2007, № 0001651501/2 від 15.02.2007.

          Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим 13.11.2007 позовні вимоги задоволено.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 постанову господарського суду Автономної Республіки Крим 13.11.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008, ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету та складено акт № 478/15-1/20670122 від 31.01.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001651501/0 від 05.02.2007 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 % за несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток 1418 грн. у розмірі 141, 80 грн.

Перевіркою встановлено, що податкове зобов’язання з податку на прибуток за 11 місяців 2006 року у розмірі 1418 грн. за звітний період 11 місяців 2006 року був сплачений 12.01.2007, а граничний термін сплати цієї суми 29.12.2006.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-          при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.; -          при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; -          при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивачем вказана сума податкового зобов’язання звітного періоду 1418 грн. у декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2006 року. Позивачем вказана сума податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2006 року нарахована за попередній податковий період поточного року, а кінцевий термін сплати цієї суми є грудень 2006 року. Також, сума податку на прибуток у розмірі 1418 грн. була сплачена у період з березня по жовтень 2006 року, що підтверджується платіжними дорученнями із відповідними призначеннями платежу. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк податок на прибуток у сумі 1418 грн.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим на 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008

у справі № 2-24/9725-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі відхилити.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим на 13.11.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 у справі № 2-24/9725-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

          О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко Суддя М.О. Федоров