Ухвала суду № 14524898, 01.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-189/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                     Федорова М.О.

суддів:                     Карася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.           

секретар судового засідання          Рустам’ян Е.А.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.03.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007

у справі № 3/92

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Полтавський

гірничо-збагачувальний комбінат”

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

за участю: Прокуратури Полтавсько області

про визнання нечинним податкового повідомлення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду полтавської області з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0/197 від 30.01.2007 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 19087182 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18311579 грн.

Постановою господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 позовні вимоги задоволені у повному обсязі визнане нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0/197 від 30.01.2007.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 постанову господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати, постанову господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007. прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2006 та складено акт № 24/23-120/00191282 від 19.01.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове –повідомлення рішення № 0000082301/0/197 від 30.01.2007, за яким позивачу було донараховано податок на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 37 398761 грн.

Перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за період 2-4 квартал 2005 року та 1 кварталу 2006 року у розмірі 19087182 грн. та донараховано 37398761 грн.: 19087182 грн. основний платіж та - 18311579 грн. фінансові санкції.

Позивач станом на 31.03.2006 має непогашену кредиторську заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 ”Розрахунки з вітчизняними постачальниками” у розмірі 9993877,35 грн., по якій минув 90-й календарний день з дня граничного терміну погашення такої заборгованості, передбаченого умовами договорів.

Відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 покупець платник податку зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій, або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або признаної претензії.

Однак, підприємством вищезазначена кредиторська заборгованість (її частина) до складу валових доходів у відповідних періодах необґрунтовано включена не була, Договори з постачальниками підприємством надано не були, не встановлено умови та терміни оплати, проте суди без належного обґрунтування, задовольнили позов, порушивши вимоги ст. 159 КАС України.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено, що в порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п. 9.1, 9.2, 9.3, 9.4 ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 позивачем включено до складу валових витрат витрати, пов’язані з придбанням та використанням бурових та гірничопрохідницьких робіт, геофізичних та інших досліджень на суму 58916742, 50 грн., які повинні збільшувати балансову вартість основних фондів з подальшою їх амортизацією та донараховано податку на прибуток в сумі 14729185, 63 грн.

За перевіряємий період з 01.04.2005 по 31.03.2006 підприємством виконані такі види робіт, пов’язаних з видобутком корисних копалин: підривні роботи - 6702242, 50 грн., використані (списані) бурові долота - 2622620 грн., використана вибухівка для проведення підривних робіт 49591880 грн.

Згідно з пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкція, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин включаються до окремої групи валових витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації. Пунктом 9.2 ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що перелік витрат, які включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України, тобто Постановою КМУ „Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації” №118 від 04.02.1998 року зі змінами та доповненнями.

Постановою Кабінету Міністрів України №118 від 04.02.1998 року визначено витрати, що підлягають амортизації згідно ст. 9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та підлягають включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), витрати на детальну розвідку родовищ(запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничо - прохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо, передбачені витрати на до розвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюються підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи. переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових , гірничо - прохідницьких робіт).

Судами не встановлено, які витрати (роботи, матеріали) понесені підприємством на розвідку (дорозвідку) та облаштування запасів (розвідку), а які пов’язані з видобутком корисних копалин.

При перевірці правильності та обґрунтованості складу валових витрат встановлено, що позивачем у 1 кварталі 2006 року віднесено до складу валових витрат суми попередніх оплат у розмірі 4452786, 09 грн., що сплачено постачальникам, по яких статус платника податку на прибуток перевіркою не визначено.

Отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від даних постачальників не було підтверджено.

Підприємством не надано договори з постачальниками, в яких було б визначено статус платників податку на прибуток цих постачальників.

Суди не надали належної правової оцінки зазначеному, не з’ясували чи являються постачальники платниками податку на додану вартість.

Позивачем у 1 кварталі 2006 року віднесено до складу валових витрат суми попередніх оплат у розмірі 28315,43 грн., що сплачено постачальникам суб’єктам підприємницької діяльності - фізичним особам.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є ... резидентами, що сплачують податок на прибуток за ставкою нижче ніж вказана у ст. 10 даного Закону, або які сплачують цей податок у складі єдиного або фіксованого податку або звільненими від сплати цього податку або які не є його суб’єктами відповідно до діючого законодавства є дата оприбуткування платником податку товарів, ...а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

У періоді, який перевіряється, отримання товарів (матеріалів, робіт, послуг) від постачальників (суб’єкти підприємницької діяльності - фізичні особи) не відбулося.

          Суди прийняли до уваги доводи позивача, не врахували, що товари від постачальників (фізичних осіб) не надійшли, не надали доказам належної правової оцінки.

При перевірці відомостей № 16 ”Відвантаження залізорудних котунів на території України” по бухгалтерському рахунку № 361 ”Розрахунки з вітчизняними покупцями”, а також первинних бухгалтерських документів встановлено, що при реалізації продукції (залізорудних котунів) у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року ціни реалізації були встановлені нижче собівартості.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про ціни і ціноутворення” N 507-XII від 03.12.1990 (із змінами і доповненнями) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Судами неповно з’ясовано причини реалізації продукції за цінами нижчими собівартості та завишення валових витрат і не відкоригування їх у 4 кварталі 2005 року та 1 кварталі 2006 року.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 у справі № 3/92 задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Полтавської області від 03.10.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 у справі № 3/92 скасувати.

Справу № 3/92 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

          О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко