Ухвала суду № 14524892, 01.03.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" березня 2011 р.                               м. Київ                                        К-60267/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                     Карася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.           

секретар судового засідання          Рустам’ян Е.А.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.03.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009

у справі № 6/429

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібодар”

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва,

Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

за участю: Прокуратури м. Києва, Прокуратури Подільського району м. Києва

про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібодар” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, Прокуратура м. Києва звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами в яких просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період березень 2007 року та складена довідка № 56/23-415/32161333 від 05.06.2007, згідно якої порушень не встановлено.

Податковий кредит в розмірі 2557210 грн. був сформований в березні 2007 року та включений до податкової Декларації з податку на додану вартість в квітні 2007 року.

Відповідачем не надано висновок на суму 473596, 06 грн. податку на додану вартість, яка включена до заявленої підприємством в декларації за квітень 2007 року суми 2563702 грн., оскільки не було отримано відповідь від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя по зустрічній перевірці контрагента позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю „Полюс-Агропром 5С”.

Також, проведена виїзна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період травень –червень 2007 року та складена довідка № 83/23-415/32161333 від 11.09.2007, згідно якої порушень не встановлено.

Податковим органом не було надано висновок на суму 259709, 13 грн. податку на додану вартість, яка включена до декларації за червень 2007 року –до суми 1067 083 грн. та на суму 99272, 80 грн. податку на додану вартість, яка входить до заявленої в декларації за липень 2007 року –суми 701993 грн., оскільки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства „Фірма „Східна продовольча компанія - „Плюс”.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведена виїзна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період вересень –жовтень 2007 року та складена довідка за № 115/23-415/32161333 від 30.11.2007, відповідно до якої порушень не встановлено.

Відповідачем не було надано висновок на суму 141107, 33 грн. податку на додану вартість, оскільки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва не було отримано відповідь на запит від контрагента позивача Приватного підприємства „СПК - „Плюс”.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ „Хлібодар” та ТОВ „Полюс-Агропром 5С” були укладені договори купівлі –продажу: № 2/03 від 01.03.2007 на суму 854150 грн., ПДВ 170830 грн.; № 6/03 від13.03.2007 на суму 435971, 35 грн., ПДВ 87194, 27 грн.; № 12/03 від 16.03.2007 на суму 215764 грн., ПДВ 43152, 80 грн.; з 19.03.2007 –216608 грн., ПДВ 43321, 60 грн.; з 22.03.2007 –430012 грн., ПДВ 86002, 40 грн.; з 29.03.2007 –215475 грн., ПДВ 43 095 грн.

Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар.

Позивач в червні 2007 року подав податкову декларацію з ПДВ за травень 2007 року, в якій було сформовано податковий кредит за травень 2007 року.

Сума податку на додану вартість, яка була заявлена до відшкодування в розмірі 1067083 грн. відображена в податковій декларації з ПДВ за червень 2007 року.

Також, позивач в липні 2007 року подав до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, в якій був сформований податковий кредит за червень 2007 року.

Сума податку на додану вартість заявлена до відшкодування в розмірі 701 993 грн. та включений до Декларації з ПДВ за липень 2007 року.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хлібодар” та ПП „СПК-„Плюс” були укладені Договори купівлі –продажу олії соняшникової: № 24/04 від 03.04.2007; № 34/05 від 04.05.2007; № 1/05 від 25.05.2007; № 3/06 від 06.06.2007.

Виконання вказаних договорів підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар.

Позивач в жовтні 2007 року подав до відповідача декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 року, в якій було сформовано податковий кредит за вересень 2007 року.

Сума податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до відшкодуванняв розмірі 723795 грн. була включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2007 року.

Крім того, між ТОВ „Хлібодар” та ПП „СПК-„Плюс” був укладений Договір купівлі - продажу олії соняшникової № 04/09 від 21.09.2007.

Виконання вказаного договору підтверджується рахунками, видатковими та податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача, які свідчать про перерахування коштів за отриманий товар, однак оригінали документів по взаємовідносинах з ПП „СПК - Плюс” позивачем надані не були в зв’язку з проведенням виїмки документів на підставі постанови слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя від 15.01.2008.

Позивачем надано всі документи, які підтверджують факт придбання та факт відвантаження товару, а саме: оборотно –сальдові відомості по рахунку 631 з ПП „Фірма „СПК - „Плюс” за травень та червень 2007 року, акти прийомки ТОВ „Агро-КЛАСС” олії нерафінованої від 29.05.2007, від 31.05.2007, від 04.06.2007, від 11.06.2007, від 07.06.2007, від 08.06.2007; ВМД; реєстри поставки олії; лист ТОВ „Херсонес” № 255 від 25.06.2008 року з додатком щодо надходження олії нерафінованої на термінал ТОВ „Херсонес”.

Пунктом 1.8 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

За змістом пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Не сплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 у справі № 6/429 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, Прокуратури м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009 у справі № 6/429 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіС.Е. Острович

          О.В. Карась

А.О. Рибченко

О.І. Степашко