Ухвала суду № 14524692, 26.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2011 р.                               м. Київ                                        К-37417/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника позивача –Мірошниченко Т.О.,

представника відповідача –Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року

у справі № 25/266-А           

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Комунальне підприємство «Київський метрополітен»(далі –позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва (далі –відповідач) про визнання недійсними рішень ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172306/0 від 22 грудня 2005 року та № 0001182306/0 від 22 грудня 2005 року.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001172306/0 від 22 грудня 2005 року. Визнано нечинним рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001182306/0 від 22 грудня 2005 року. Стягнуто з рахунків Державного бюджету України на користь КП «Київський метрополітен»3,40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року постанову Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу КП «Київський метрополітен», посилаючись на те, що постанова Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства структурного підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання»КП «Київський метрополітен»за період з 01 жовтня 2003 року по 01 липня 2005 року, за результатами якої був складений акт від 16 грудня 2005 року № 219/23-0311/05415384.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Зокрема, в акті перевірки було зазначено, що перевірки не були представлені документальні підтвердження надання додаткових транспортних послуг вартістю 558,23 рос. руб., визначених додатковою угодою № 1 від 16 жовтня 2001 року до контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року. Також, у акті перевірки було вказано, що СМТЗ КП «Київський метрополітен»у період з 01 квітня 2004 року по 01 липня 2005 року мало прострочену заборгованість по контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року, укладеному з Іркутським релейним заводом (Росія) у розмірі 558,23 рос. руб., яку необхідно було задекларувати в пункті 13 розділу ІІ «Фінансові вкладення»в декларації «Про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України та знаходяться за її межами».

22 грудня 2005 року ДПІ у Солом’янському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001172306/0, яким згідно з статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», пунктом 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 04 жовтня 1999 року № 542, пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року № 49, застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2040,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001182306/0, яким відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 167,76 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було порушено термінів, визначених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»з урахуванням дати оплати вартості продукції та дати її ввезення на територію України та, як наслідок, ним не було порушено порядку декларування валютних цінностей за межами України, з урахуванням того, що Промінвестбанком у м. Києві (Жовтневе відділення), який здійснював контроль за валютними операціями згідно контракту № 0719/231 від 28 травня 2008 року, було знято з контролю імпортні операції КП «Київський метрополітен»за цим контрактом. Разом з тим, суди відзначили, що спірне рішення було прийнято податковим органом після спливу річного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 травня 2001 року між ВАТ «Іркутський релейний завод»(Росія) (постачальник) та КП «Київський метрополітен»(покупець) було укладено контракт № 0719/231, відповідно до умов якого (в редакції протоколу розбіжностей, підписаного сторонами контракту) постачальник зобов’язується в 2001 році виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості та номенклатурі, вказаній у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного контракту (пункт 1 розділу 1 контракту); орієнтовна сума договору складає 35100,00 рос. руб. Та включає в себе: вартість продукції, тари, тарифу, сертифікату походження, митних зборів, оформлення митної декларації (пункт 4 розділу 1 контракту); поставка здійснюється на умовах Інкотерм-90. Витрати, пов’язані із сплатою мита та експедирування декларованих вантажів на території країн СНД –учаснику тарифної домовленості , здійснюється за рахунок покупця. Відвантаження здійснюється на умовах СРТ-Київ (пункт 2 розділу 2 контракту).

28 серпня 2001 року позивачем було здійснено оплату вартості продукції в сумі 34839,94 рос. руб, що підтверджується копією платіжного доручення № 743.

04 жовтня 2001 року продукцію було ввезено на територію України, що підтверджується копією вантажно-митної декларації № 10000/1/902290 типу ІМ-40, що підтверджується відтиском штемпеля Київської регіональної митниці.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

З огляду на те, що поставку продукції на адресу позивача здійснено в межах 90-денного строку після здійснення оплати вартості продукції –28 серпня 2001 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не було порушено строки здійснення валютних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, у зв’язку з чим застосування податковим органом до КП «Київський метрополітен» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 167,76 грн. оскаржуваним рішенням № 0001182306/0 від 22 грудня 2005 року є безпідставним.

16 жовтня 2001 року між ВАТ «Іркутський релейний завод»(Росія) та КП «Київський метрополітен»було укладено додаткову угоду до контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року, якою сторони узгодили, що розділ 1 пункт 1 доповнити реченням: «При відвантаженні продукції покупець доручає постачальнику та оплачує, а постачальник надає покупцю додаткові послуги по перевезенню (транспортні послуги)»пункт 1 додаткової угоди); розділ 1 пункт 4 (в редакції пункту 3 протоколу розбіжностей) вважати викладеним в такій редакції: «Загальна сума контракту на дату поставки складає 35398,17 рос. руб. Загальна сума контракту включає в себе: вартість продукції згідно умов поставки СРТ-Київ, вартість додаткових послуг по перевезенню (додаткових транспортних послуг). Вартість продукції згідно умов поставки СРТ-Київ складає 34839,94 рос. руб. та включає: вартість продукції –31150,00 рос. руб., вартість тари –140,00 рос. руб., залізничний тариф –2000,00 рос. руб., оформлення сертифікату походження товарі –1200,00 рос. руб., митний збір –49,94 рос. руб., оформлення документів –300,00 рос. руб. Вартість додаткових послуг по перевезенню (додаткових транспортних послуг) складає 558,23 рос. руб. (пункт 2 додаткової угоди); дана додаткова угода є невід’ємною частиною контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року (пункту 6 додаткової угоди).

22 жовтня 2001 року позивачем було здійснено оплату вартості додаткових послуг по перевезенню в сумі 558,23 рос. руб, що підтверджується копією платіжного доручення №1122.

На підтвердження надання ВАТ «Іркутський релейний завод»(Росія) додаткових послуг по перевезенню, 31 жовтня 2001 року сторонами контракту було складено акт надання/прийняття послуг № 1 по контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року, відповідно до якого вартість додаткових послуг склала 558,23 рос. руб.; вартість додаткових послуг не увійшла у вартість тарифу, вказаного в рахунку-фактурі № 4129 від 27 серпня 2001 року; додаткові послуги надані у повному об’ємі та оформлені належним чином.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю.

Згідно преамбули Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 лютого 2000 року № 49, вказане положення визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому за статтями 7, 44 Закону України «Про Національний банк України»та статтями 13, 16 Декрету Кабінету Міністрів України від «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Так, згідно пунктів 1-3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також з метою встановлення нового порядку надання резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за такими договорами, Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 було затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, відповідно до пункту 3.3 статті 3 якої (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, Промінвестбанком у м. Києві (Жовтневе відділення) який був банком, що уповноважений здійснювати контроль за операціями згідно контракту № 0719/231 від 28 травня 2001 року, імпортну операцію щодо поставки продукції та додаткових послуг було знято з контролю, про що свідчать відмітки банку на акті надання/прийняття послуг № 1 від 31 жовтня 2001 року.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивачем не було порушено порядок декларування валютних цінностей за межами України, у зв’язку з чим застосування податковим органом до КП «Київський метрополітен»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2040,00 грн. оскаржуваним рішенням № 0001172306/0 від 22 грудня 2005 року є безпідставним.

При цьому, суди правомірно відзначили, що спірні рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій були прийняті податковим органом після спливу річного строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 10 серпня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

           ______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров