Ухвала суду № 14524643, 12.01.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2011 р. м. КиївК-965/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Євтушевський В.М.,

за участю:

представника відповідача-1 Стеценка О.Л.,

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

та заяву про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року

у справі №2а-30307/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрекспорт»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька;

2. Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

третя особа Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекспорт»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (далі відповідач-2) про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька № 0002642340/0/20725/10/23-313 від 25 вересня 2008 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрекспорт»бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 213790,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька № 0002642340/0/20725/10/23-313 від 25 вересня 2008 року на суму 208001,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрекспорт» шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрекспорт» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 213790,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Укрекспорт»судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Заступник прокурора Донецької області підтримав вимоги касаційної скарги ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ТОВ «Укрекспорт»подало до ДПІ у Київському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року. Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування. За даними податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року усього податкових зобовязань (-) (рядок 9), усього податкового кредиту 134643,00 грн. (рядок 17), різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склала відємне значення 134643,00 грн. (рядок 18.2), залишок відємного значення попереднього звітного періоду 249377,00 грн. (рядок 23). У рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню 213790,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку 213790,00 грн. (рядок 25.1).

ДПІ у Київському районі м. Донецька провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Укрекспорт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 3959/23-3/30544601 від 12 вересня 2008 року.

В акті перевірки було зазначено про порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні суми бюджетного відшкодування на 157577,00 грн. та завищенні суми відємного значення фактично сплаченої отримувачем товарів на 50424,00 грн., у звязку з чим податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у завишенні суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року на 208001,00 грн.

25 вересня 2008 року ДПІ у Київському районі м. Донецька на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002642340/0/20725/10/23-313, яким згідно підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ «Укрекспорт»суму бюджетного відшкодування за червень 2008 року на 208001,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з посиланням на висновок судово-економічної експертизи №66/25 від 20 липня 2009 року, виходив з того, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, з урахуванням того, що перевіркою не було встановлено порушення позивачем формування податкового кредиту чи податкових зобовязань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку сум бюджетного відшкодування на вказані періоди. Також суди виходили з того, що позивачем не було занижено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку за період з листопада 2005 року по травень 2008 року у рядку 26 податкової декларації з податку на додану вартість декларувався наростаючим підсумком залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та значення цього рядка переносилося до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою було встановлено, що: у червні 2008 року позивачем операції по наданню послуг, виконанню робіт, або продажу товарів не здійснювалися; перевіркою правильності визначення податкових зобовязань за квітень 2008 року порушень не встановлено; перевіркою правильності визначення податкового кредиту у червні 2008 року порушень не встановлено.

Також перевіркою було встановлено, що у червні 2008 року позивач проводив операції з ПП «Донспецбуд»та ТОВ «Сучасні фасадні системи», обсяг за якими склав 673216,05 грн., податок на додану вартість 134643,21 грн.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 66/25 від 20 липня 2009 року, в результаті дослідження отриманих податкових накладних, актів виконаних робіт, накладних, платіжних доручень, виписок банку встановлено, що документально підтверджується податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 134643,21 грн. на обсяг придбання товарів, робіт, послуг (без податку на додану вартість) 673216,05 грн. Розбіжностей даних дослідження з даними ТОВ «Укрекспорт»по сумі задекларованого податкового кредиту у декларації за червень 2008 року експертом не встановлено.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ «Укрекспорт» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповіді на запити по ПП ОСОБА_2, ЗАТ «Доріс», ПП ОСОБА_1, ПП «Донспецстрой», ТОВ «Укрпромкабель», ТОВ «Алексстрой»не отримані, у звязку з чим неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту та неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213790,00 грн.

Разом з цим, у висновку судово-економічної експертизи №66/25 від 20 липня 2009 року вказано, що підтверджується документально сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка задекларована по рядку 25 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року в сумі 213790,00 грн., в т.ч. по рядку 25.1 «На рахунок платника у банку»- 213790,00 грн. та рядках 2, 3 додатку 3 «Розрахунок бюджетного відшкодування»в сумі 213790,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного пункту Закону регулюються всі питання, пов'язані із порядком визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Твердження ДПІ у Київському районі м. Донецька про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників позивача по ланцюгу до виробника визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що частина залишку відємного значення попередніх податкових періодів, а саме за листопад 2005 року травень 2008 року на загальну суму 249247,00 грн. дійсно не погашені податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів та фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) платіжними дорученнями на суму 163366,00 грн.

Матеріалами справи, а саме податковими деклараціями з податку на додану вартість за вказані періоди та довідками щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (т.2 арк. справи 203-251, т. 3 арк. справи 1-73) підтверджується, що позивачем не було занижено заявлену суму бюджетного відшкодування, оскільки платником податку за період з листопада 2005 року по травень 2008 року у рядку 26 податкових декларацій з податку на додану вартість у відповідності до приписів підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) декларувався наростаючим підсумком залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, та значення цього рядка переносилося до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду.

Також, висновком судово-економічної експертизи №66/25 від 20 липня 2009 року встановлено, що в результаті проведеного дослідження не підтверджуються документально висновки акту перевірки № 3959/23-3/30544601 від 12 вересня 2008 року про порушення позивачем вимог підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження суми бюджетного відшкодування на 157577,00 грн. та завищення суми відємного значення фактично сплаченої отримувачем товарів на 50424,00 грн., а також порушення підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»про завищення підприємством суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року у розмірі 208001,00 грн. Розбіжності даних дослідження з даними податкового органу до збільшення суми бюджетного відшкодування на 208001,00 грн. виникли внаслідок неврахування ДПІ у Київському районі м. Донецька підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність зменшення відповідачем позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 208001,00 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки перевіркою, на підставі якої було прийняте це податкове повідомлення-рішення, не було встановлено фактів, за якими позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, а в ході розгляду справи доказів на підтвердження цього відповідач також не представив, а також про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 213790,00 грн.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька та заява про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Донецької області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька та заяву про приєднання до касаційної скарги Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ О.М. Нечитайло

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров