Постанова № 14523900, 28.03.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" березня 2011 р. Справа № 17/1136-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Бригінець Л.М. при секретарі Водоп'ян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.10 р. у справі № 17/1136-10

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в розмірі 46 420 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2010 року приватний підприємець ОСОБА_3 звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом, в якому просить суд стягнути на свою користь із приватного підприємця ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 46420,55 грн., з яких 31012,80 грн. основного боргу, 7753,75 грн. пені, 5000,00 грн. додаткових витрат, 2654,00 грн. втраченої вигоди. В обгрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору №52 від 20.08.2009р., не розрахувався за поставлений товар, в результаті чого утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2010 р. у справі № 17/1136-10 позов підприємця ОСОБА_3 до підприємця ОСОБА_2 задоволено частково в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31012,80 грн. та пені в розмірі 2177,27 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. В частині рішення щодо задоволення позовної вимоги про стягненн основого боргу в сумі 31012,80 грн. місцевий суд виходив з того, що строк виконання відповідачем зобов'язання по договору №52 від 20.08.2009р. з оплати за поставлений товар згідно товарно-транспортної накладної від 26.08.2009р. на суму 31012,80 грн. настав 24.09.2009р. Відповідач зобовязання щодо оплати поставленого товару згідно договору не виконав, тому в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 31012,80 грн., яка підлягає стягненню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 7753,75 грн., то суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 2177, 27грн. Свої висновки суд обгрунтував тим, що згідно товарно-транспортної накладної від 26.08.2009р. на суму 31012,80 грн. пеня нараховується за період з 25.09.2009р. до 28.01.2010р. (кінцева дата, визначена позивачем), що становить 125 днів, (ставка НБУ 10,25%) і складає 2177,27 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення збитків (втраченої вигоди) в розмірі 2654,00 грн., то місцевий суд визнав її такою, що задоволенню не підлягає, беручи до уваги наступне. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В свою чергу, позивачем не надано жодного доказу в обгрунтування, завданих відповідачем внаслідок порушення виконання грошового зобов'язання, збитків у вигляді втраченої вигоди та їх розміру.

Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 5 000, 00 грн. додаткових витрат. Своє рішення в цій частині суд обгрунтував, виходячи із роз'яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України "Про суміщення адвокатської та підприємницької діяльності" від 21.03.2008р., відповідно до якого адвокатська діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст. 3 Господарського кодексу України, а адвокат не є суб'єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Матеріали справи свідчать про те, що правову допомогу позивачу було надано субєктом господарювання - ОСОБА_5, який здійснює підприємницьку діяльність, а тому не є особою, послуги якої підлягають оплаті у порядку ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Підприємець ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.07.2010 р. у справі № 17/1136-10, звернувся в Рівненський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Фізичній особі- підприємцю ОСОБА_3.

Скаржник вважає, що оскажуване рішення є незаконним та необгрунтованим з огляду на наступне. Товарно - транспортна накладна від 26.08.2009 року, податкова накладна від 26.08.2009 року №4380, на яку суд посилається у своєму рішенні як на таку, що підписана належним чином сторонами, насправді ніким не підписана, відсутня печатка на даному документі, що підтверджує достовірність даного документу. Отже, зазначені документи не можуть слугувати доказом по даній справі, оскільки не відповідають вимогам ст. 34 ГПК України. У зв'язку з цим, апелянт вважає, що договір №52 поставки продукції від 26.08.2009 року є нікчемним.

Разом з тим, як зазначає скаржник, розгляд справи відбувався без участі відповідача з причин невчасного повідомлення про розгляд справи. За таких обставин, апелянт наголошує на тому, що суд не мав можливості належним чином дослідити подані лише позивачем докази, як того вимагає ст. 43 ГПК України, порівняти їх із запереченнями відповідача, а одже і прийняти законне рішення по даній справі.

Від позивача у справі ОСОБА_3 відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

28 березня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача заперечив проти доводів апелянта, вважає їх необгрунтованими, а рішення місцевого суду цілком законним та таким, що відповідає встановленим обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення, направлене останньому (арк. № 20 справи-замінника), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного.

В матеріалах справи міститься договір № 52 від 20 серпня 2009 року, укладений між підприємцем ОСОБА_3 та підприємцем ОСОБА_2, відповідно до умов якого ОСОБА_3.(продавець) зобовязався продавати, а ОСОБА_2 (покупець) купувати товар згідно погодженого асортименту. Ціна та кількість товару вказується в накладних на відпуск товару. (п. п. 1.1., 3.1.).

Розділом 4 вказаного договору сторони погодили порядок доставки, розрахунки та форму оплати. Відповідно до п. п. 4.1. 4.5. постачання товару та форма оплати здійснюється згідно попередньої домовленості сторін: доставка на склад покупця або самовивіз зі складу продавця. Оплата вартості товару здійснюється шляхом перерахування суми вартості товару згідно рахунку-фактури або накладної на відпуск товару на розрахунковий рахунок продавця, або у готівковій формі та не може перевищувати 30 днів з моменту отримання товару. Покупець при відвантаженні продукції через перевізника повинен передати продавцю довіреністю на відвантажений товар. Форма оплати за відвантажений товар вказується в накладних на відпуск товару.

Із позовної заяви вбачається, що позивач вказує на те, що останнім на виконання умов договору № 52 від 20.08.2009р. було поставлено відповідачу - приватному підприємцю ОСОБА_2 товар на загальну суму 31012,80 грн. згідно товарно-транспортної накладної від 26.08.2009р., податкової накладної № 4380 від 26.08.2009р. - на суму 31012,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 12.10.2011р. у справі № 17/1136-10 призначено судово - почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: чи виконано рукописний підпис на договорі № 52 поставки продукції від 20.08.2010 року в графі «Покупець»ОСОБА_2?; чи виконано рукописний підпис на видатковій накладній №4380 від 26.08.2009 року у графі «прийняв і претензій по якості та кількості не маю»ОСОБА_2?; чи виконано рукописний підпис на товарно-транспортній накладній серії ААК б/н від 26.08.2009 р. в графі «вантаж одержав»ОСОБА_2?

Проведення судово-почеркознавчої експертизи доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України в Житомирській області.

01.02.11р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Житомирській області № 1/1170 від 26.11.2010р.

Відповідно до висновку експерта №1/1170 від 26.11.2010р. Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Житомирській області встановлено, що підпис, розташований в графі «Покупець» договору № 52 поставки продукції від 20.08.2010 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис, розташований в графі «Прийняв і претензій по якості та кількості не маю" примірнику видаткової накладної №4380 від 26.08.2009 року з нумерацією аркушу справи № 57, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Вирішити питання, чи виконаний підпис, розташований в графі «Прийняв і претензій по якості та кількості не маю»примірнику видаткової накладної №4380 від 26.08.2009 року з нумерацією аркушу справи №55, ОСОБА_2, чи іншою особою, не надається можливим. Разом з тим, підписи, розташовані в графах «Вантаж отримав»двох примірників товарно-транспортної накладної серії ААК б/н від 26.08.2009 року, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Отже, беручи до уваги вищевказаний висновок експерта, очевидним є те, що товарно - транспортна накладна серії ААК б/н від 26.08.2009 року, видаткова накладна №4380 від 26.08.2009 року не можуть бути прийняті судом як належні докази на підтвердження факту прийняття відповідачем товару на загальну суму 31012,80 грн.

Аналізуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 2.5. договору поставки продукції № 52 від 20.08.2009 р. встановлено обов'язок покупця прийняти доставлений товар згідно накладних на відпуск товару, поставити відмітки про отримання та повернути їх в найкоротший термін продавцю.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ГПК України, фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Згідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Як зазначено вище, згідно висновкку експерта, договір № 52 поставки продукції від 20.08.2010 року, ОСОБА_2 не підписувався, товарно - транспортну накладну серії ААК б/н від 26.08.2009 р. та видаткову накладну №4380 від 26.08.2009 року відповідач також не підписував, отже вказані документи не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів в обгрунтування позовних вимог, а зобов'язання за договором № 52 від 20.08.2009р. та вказаним накладним по оплаті товару, який ОСОБА_2 не отрмано, у відповідача не виникло. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування аба зміни рішення місцевого суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими .

Виходячи із вищевказаного, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факт укладання з боку відповідача договору № 52 поставки продукції від 20.08.2010 року та підписання первинних документів на його виконання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються висновком експерта, в зв'язку з чим рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2010 р. у справі № 17/1136-10 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову підприємцю ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2.Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.07.2010р. у справі №17/1136-10 скасувати .

Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (90400 Закарпатська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (29000 м.Хмельницький, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 233 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (90400 Закарпатська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Житомирській області ( 10008 м.Житомир, Старий Бульвар, 18, код 25574601 на рахунок 31258272211843, банк одержувача УДК в Житомирській області, МФО 811039) - 825 грн. 60 коп. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

5. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази .

6. Справу № 17/1136-10 направити до господарського суду Хмельницької області

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Бригінець Л.М.