Рішення № 14523498, 23.03.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа № 14/54-1039

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", вул. Поліська, 14,Тернопіль,46000

про визнання недійсним договору.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність від 25.03.2010 р. № 19;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" про визнання недійсним договору.

В обгрунтування позовних вимог підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на відсутність у відповідача повноважень на укладення Договору оренди торгового місця в ринковому комплексі по АДРЕСА_2

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2011р. не з'явився, причини неявки суду не повідомив, однак у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судовому засіданні повноважному представнику позивача належні йому права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

28.12.2007 року між приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (Орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір, згідно з п. 1.1. якого орендодавець, у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарту України від 26.02.2002р. за №57/188/84/105/ Правил торгівлі на ринках, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце за № 62Б розташоване у торговому комплексі за адресою АДРЕСА_2

Орендар вступає у строкове платне користування наданим місцем у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та договору з уповноваженою ПП "Продторг-Тернопіль" особою про надання додаткових послуг за окрему плату (п. 2.1. договору).

Згідно п.п. 3.1,3.2,3.3 договору плата за користування торговим місцем складається: із ринкового збору, в розмірах затверджених міською радою, що 100-відсотково зараховується до місцевого бюджету з розрахунку 4,80 грн. в день; орендної плати та комунальних послуг в сумі 839,80 грн. в місяць в т. ч. ПДВ, які вносяться з 25-до 31 числа місяця за наступний календарний місяць шляхом перерахування Орендарем коштів на розрахунковий рахунок фінансового партнера Орендодавця ПП "Продторг - Тернопіль", який діє на підставі окремого договору про спільну діяльність укладеного з орендодавцем ПП "Торговий дім Тернопіль".

Пунктом 4.2. договору встановлено обовязок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, пеню, штраф, інші послуги.

У випадку несвоєчасної оплати, згідно п.п. 3.1, 3.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф в розмірі 1000.00 грн. (п. 3.5 договору).

Договір оренди укладено терміном з 01.01.2008р. до 01.12.2008р. (п.9.2 договору).

З наведеного вище слід зробити висновок, що господарські зобовязання виникли між сторонами на підставі правочину, який за своєю правовою природою є договором найму (оренди), відповідно до якого та згідно із ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що договір оренди торгового місця № 62Б від 28.12.07р. на АДРЕСА_2 є недійсним, оскільки укладений з боку ПП "Торговий дім Тернопіль" без жодних правових підстав за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів не спірне приміщення.

Наведене, поряд із іншим, обгунтовує тим, що Департамент економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, листом від 30.10.2008р. повідомив підприємців (в тому числі позивача) які здійснюють підприємницьку діяльність в приміщеннях комунальної власності за адресою АДРЕСА_2, що з січня 2007 року ПП "Торговий дім Тернопіль" не має укладеного договору оренди із власником майна Тернопільською міської радою на приміщення в якому знаходиться ринковий комплекс "Тернопіль", а отже останнє не є належним Орендодавцем вказаних приміщень та укладення будь-якого роду договорів з підприємцями на використання комунального майна під торгові місця із ПП "Торговий дім Тернопіль" є неправомірним.

Як зазначає ПП "Торговий дім "Тернопіль", підставою розпорядження майном (торговим місцем) шляхом надання його в оренду є те, що усі роботи з реконструкції приміщення під ринковий комплекс на АДРЕСА_2 на замовлення ПП "Торговий дім Тернопіль" проведено ЗАТ "Агрокомбінат" відповідно до договору підряду № 12-1 від 02.05.2002 року. Однак у звязку із платіжною неспроможністю ПП "Торговий дім Тернопіль" провести розрахунок за виконані підрядні роботи, за рішенням господарського суду Тернопільської області, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду та Ухвалою Вищого господарського суду у справі № 3/17-180 за ЗАТ "Агрокомбінат" визнано право власності на торгові ряди, блоковані металічні павільйони на АДРЕСА_2 у м. Тернополі площею 177,2 м2. Вважає, що договір з позивачем було укладено правомірно, оскільки відповідно до ст. 876 ЦК України власником об'єкта будівництва, або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

16.04.2009р. року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 557 вирішено оформити право власності за Тернопільською міською радою на павільйон за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 387 кв. м.. В подальшому до вказаного правового акту органом владних повноважень було внесено зміни в частині площі приміщень (177.2 м2 замість 387 м2 - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 894 від 18.06.2009р.), однак рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. у справі № 14/55-1108 за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.04.2009 року № 557 та від 18.06.2009 р. № 894. Зазначене рішення суду у встановленому порядку не оскаржене та набрало законної сили.

Разом з тим, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 3/17-180, яка залишена в силі ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2010р. за закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості: комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою АДРЕСА_2 у м. Тернополі, площею 177, 2 м2.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставинах, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що з 01.01.2007року у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 у м. Тернополі, оскільки він не був його власником .

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження виникнення у нього права власності на комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою АДРЕСА_2 у м. Тернополі, площею 177, 2 м2.

Також критично суд оцінює твердження відповідача щодо наявності у нього майнових прав на приміщення, що є обєктом оренди згідно договору з ФОП ОСОБА_1, оскільки у відповідності до ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва, а відтак майнових прав у ПП "Торговий дім "Тернопіль", як замовника будівництва, на обєкт будівництва до його завершення та державної реєстрації не виникло.

В ході судового розгляду відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів на підтвердження факту завершення будівництва (створення майна) на час укладення договору оренди (28.12.2007р.), не надано доказів введення ПП "Торговий дім Тернопіль" комплексу торгових рядів-блокованих металічних павільйонів в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього.

Більше того, право власності на даний обєкт (комплекс торгових рядів - блокованих металічних павільйонів) визнано в судовому порядку лише 26.02.2009р. за ЗАТ "Агрокомбінат", в той час, коли оспорюваний договір оренди укладено в грудні 2007р.

Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приймаючи до уваги, що договір з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений 28.12.2007р. ПП "Торговий дім Тернопіль" , яке у встановленому законом порядку не набуло права власності на нежитлове приміщення, як і не довело наявність майнових прав на даний обєкт оренди станом на час укладення договору, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину (ст.215 ЦК України), із застосуванням до його сторін правових наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на викладене в сукупності, позовні вимоги, як обґрунтовані та доведені належним чином , підлягають задоволенню в повному обсязі. Слід при цьому зазначити, що до аналогічних висновків щодо укладеного договору оренди частини спірного приміщення але з іншим орендарем дійшли суди апеляційної та касаційної інстанцій і у справі №7/64-1053 ( копії судових актів у справі).

Судові витрати, в силу ст.ст. 44- 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 331, 761,876 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43-49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними договір оренди від 28.12.07р. торгового місця № 62Б у торговому комплексі на АДРЕСА_2, укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (вул. Поліська, 14, м. Тернопіль) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" (вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, код ЄДРЮОФОП 34473634, р/р 260048460 в ТОД "Райффайзен банк Аваль", м. Тернопіль, МФО 338501) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Тернопільська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 30.03.2011 року через місцевий господарський суд.

СуддяО.В. Руденко