Рішення № 14523413, 23.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа № 5/17-298-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК";

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 4315,73грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники:

Від позивача: Плотвінов М.В. - довіреність від 03.12.2010 року;

Від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство „ДЕЛЬТА БАНК”, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 4315,73 грн. заборгованості, з яких: 3013,75 грн. - безпідставно отримані грошові кошти, 251,42 грн. 3% річних, 1050,56 грн. індекс інфляції. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2011 року було порушено провадження по справі №5/17-298-2011.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання суду не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, ухвала суду повернулася з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу: 67700, АДРЕСА_1. У Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.12.2010р. (а.с.36-37) вказана адреса відповідача: 67700, АДРЕСА_1 на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення. Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.03.2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив:

17 жовтня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк Дельта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК»(далі Орендар) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Орендодавець) уклали Договір оренди № 15-17102007-074 (далі Договір а.с. 24-27) частини нежитлового приміщення загальною площею 6 (шість) метрів розташованого у будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, АДРЕСА_2

Відповідно до п. 4.1. Договору строк дії Договору обчислюється з дати підписання сторонами акту приймання-передачі Орендарем обєкта оренди та становить 11 (одинадцять) місяців з встановленням розміру орендної плати, відповідно до п. 5.2. Договору, у розмірі 3 560,25 грн. за перший місяць користування, починаючи з другого місяця оренди орендна плата за користування в цілому за місяць складатиме 1186,75 грн.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 31.01.2008р. до Договору оренди № 15-17102007-074 від 17.10.2007р. (далі Додаткова угода) Сторони досягли угоди про дострокове розірвання Договору оренди з 31.01.2008р. ( а.с. 28 ).

У звязку з укладанням Додаткової угоди про дострокове розірвання Договору оренди № 15-17102007-074 31.01.2008р. між Сторонами було складено Акт прийому-передачі частини приміщення метрів розташованого у будівлі, що знаходиться за адресою: Одеська область, АДРЕСА_2

Після розірвання Договору оренди № 15-17102007-074, банком 19.02.2008р. помилково було перераховано ФОП ОСОБА_1 орендну плату за лютий та за березень 2008 року на загальну суму 3013,70 грн. у тому числі: за лютий 2008р. 1186,75грн. (меморіальний ордер № 6895260 від 19.02.2008р. а.с. 15) та за березень 1827,00 грн. (меморіальний ордер № 11351700 від 21.03.2008р., меморіальний ордер №11351393 від 21.03.2008 року а.с. 17). Вказані меморіальні ордера містить відмітку банку про виконання.

04.06.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача ФОП ОСОБА_1 претензію за вихідним номером № 168, в якій повідомив останнього, що грошові кошти на його рахунок були перераховані помилково, оскільки договір оренди № 15-17102007-074 було розірвано 31.01.2008р. У зв'язку з викладеним ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК»просив ФОП ОСОБА_1 повернути йому перераховані кошти.

У зв'язку з тим, що вимога претензії відповідачем задоволена не була, позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 3013,70 грн. які були помилково перераховані ФОП ОСОБА_1 меморіальними ордерами № 6895260 від 19.02.2008р., № 11351700 від 21.03.2008р. та №11351393 від 21.03.2008 року.

Відповідач не відреагував на претензію, залишивши її без відповіді, не перерахував на рахунок позивача безпідставно набуті кошти в сумі 3 013,75грн., а тому вимога позивача щодо стягнення в судовому порядку цієї суми є законною і такою, що належить задоволенню.

З моменту предявлення позивачем вимоги (претензією № 168 від 04.06.2008р.) щодо повернення безпідставно набутих коштів, у відповідача виникло перед позивачем зобовязання.

Крім безпідставно отриманих коштів в сумі 3013,70 грн. позивач з посиланням на ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 251,42 грн. 3% річних та 1050,56 грн. індексу інфляції.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується помилкове перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 3013,75 грн., а відповідачем доказів повернення цих коштів не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 251,42грн. 3% річних та 1050,56грн. індексу інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобовязана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася, або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобовязання, тобто прострочення у виконанні зобовязання сплатити гроші, є не лише обовязок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом була здійснена перевірка 3% річних та індексу інфляцій, відповідно до наданого розрахунку 3% річних та індексу інфляцій, який був наданий позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що розмір 3% річних складає 50,28грн., а розмір індексу інфляції складає 171,79грн.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

Строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, починаючи з семиденного строку предявлення позивачем претензії, тобто з 11.06.2010р., так як до предявлення позову щодо стягнення 3%річних та інфляції фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009року у справі №16/336.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 року „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

При цьому господарський суд зазначає, що вказана норма застосовується до правовідносин сторін у разі, якщо боржник порушив грошове зобовязання та не є нормою права, яка випливає виключно з договірних правовідносин. Оскільки інфляційні втрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у звязку з чим, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 171,79грн. та 50,28грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів повернення безпідставно отриманих коштів не надав.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( 67700, Одеська область, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»( 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236) - 3013 ( три тисячі тринадцять) грн. 75 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 171 (сто сімдесят одна) грн. 79 коп. індексу інфляції, 50 (пятдесят) грн. 28 коп. пені, 102 ( сто дві ) грн. сплаченого державного мита та 236 ( двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.03. 2011 року.

Суддя Погребна К.Ф.