Рішення № 14522713, 30.03.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

30 березня 2011 р. Справа 13/17/2011/5003

за позовом:Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26 код ЄДРПОУ 14359319), що представлений Відділенням "Вінницькою регіональною дирекцією " ПАТ "ВТБ Банк" ( 21018, м. Вінниця, пл. Гагаріна, 2; код ЄДРПОУ 14359319 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто" (21000, м. Вінниця, вул. Київська , 16.)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК" (21021, м. Вінниця, вул. 600 - річчя, буд. 1, код ЄДРПОУ 34421020)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління комерційної нерухомості" (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 52, код ЄДРПОУ 36548182)

про визнання частково недійсними договори від 28.12.2007 р. та 14.09.2009 р.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Cекретар судового засідання Поцалюк Н.В.

Представники

позивача : Верещак В.М., довіреність

відповідача 1 : не з'явився

відповідача 2 : Лисенко Л.В., керівник

відповідача 3 : Лисенко Л.В., керівник

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 02.02.2011 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницької регіональної дирекції " ПАТ "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелопменська компанія-Центр комерційної нерухомості", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько - Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління комерційної нерухомості" про визнання частково недійсними договорів від 28.12.2007 р. та 14.09.2009 р., з призначенням до слухання, однак в зв'язку з неодноразовою неявкою представників відповідачів судові засідання відкладались.

Ухвалою суду від 02.03.2011 р. відповідно до ст.25 ГПК України, здійснено заміну відповідача 1 по справі ТОВ "Девелопментська компанія- Центр комерційної нерухомості" його правонаступником - ТОВ "Конхесіменто ", що знаходиться за адресою : 21000, м. Вінниця, вул. Київська , 16.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обовязок суду.

У судове засідання з'явились представники позивача, вдповідача 2 та відповідача 3.

Відповідач 1 правом участі свого представника у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 17.03.2011 р. №3564р-3568р.

Відсутність представника відповідача 1 в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 1 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав позовні вимоги та представника відповідачів 2 та 3, яка проти позову заперечила, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд зясував:

12.11.2010 року Публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" (позивачу, іпотекодержателю) стало відомо з Витягу з Державного реєстру правочинів про укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопменська компанія - Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто", відповідач - 1, іпотекодавець) договорів, що порушують права банку, як іпотекодержателя.

А саме, 28.12.2007 року відповідач - 1 уклав договір управління, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7391, зареєстрований в реєстрі правочинів за № 2621346. Відповідно до договору управління ТОВ "Девелопменська компанія - Цент комерційної нерухомості" установник управління передав в управління ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство ПроТекс ГК" в тому числі нежиле приміщення, загальною площею 780 кв. м., за адресою м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,11.

14.09.2009 року договором про переведення прав та обов'язків за договором управління, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Посвятенком Ю.Д., зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 2762, права і обов'язки за договором переведення передано до управителя майна відповідача 3 - ТОВ "Управління комерційної нерухомості".

01.08.2008 року між позивачем Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ТОВ "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухмості" було укладено Генеральну угоду № 08.48/08-ГУ і договір про відкриття кредитної лінії № 08.48/08-ГУ і договір про відкриття кредитної лінії №08.48/08-КЛ.

Предметом іпотеки є вбудовані приміщення магазину загальною площею 780,00 кв.м., які знаходяться в м.Вінниці по вул.Хмельницьке шосе,11.

Заборона відчуження предмета іпотеки зареєстрована 01.08.2008 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується витягом за № 20035318.

Також 01.08.2008 року внесено відомості про обтяження предмета іпотеки до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом за № 20035033.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про іпотеку", іпотекодавець зобов'язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов'язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Відповідно до п. 1.6 іпотечного договору, відповідач - 1, заявляє, що на день підписання цього договору: не існує інших власників, не існує інших осіб, які мають права вимоги на предмет іпотеки, не існує інших осіб, які мають рівні права із іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки, предмет іпотеки нікому іншому не передано (в т.ч. в управління).

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує про їх існування.

Надання недостовірної інформації відповідачем - 1 щодо прав третіх осіб на предмет іпотеки, вплинув на визначення банком кредитоспроможності позичальника.

Як стверджено позивачем, кредит отриманий в банку позичальником не міг бути наданий і отриманий ним при наявності інформації щодо прав третіх осіб на предмет іпотеки, належний відповідачеві - 1.

А тому позивач просить визнати частково недійсним договір управління укладений 28.12.2007 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто") та ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК" в частині передачі в управління вбудованих приміщень магазину загальною площею 780,00 кв. м., які знаходяться в м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,11.

Визнати частково недійсним договір про переведення прав та обов"язків за договором управління укладений 14.09.2009 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто") та ТОВ "Управління комерційної нерухомості" в частині передачі в управління вбудованих приміщень магазину загальною площею 780,00 кв. м., які знаходяться в м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,11.

Відповідач 2 - ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК" у відзиві на позовну заяву та доповнення до відзиву, проти позову заперечив з наступних підстав.

В позовній заяві не зазначено жодного нормативного акту, який порушено чи могло бути порушено відповідачами 28.12.2007 року під час укладання договору управління, що свідчить про відсутність законних підстав для визнання договору недійсним,

Посилання позивача на те, що він не укладав би 01.08.2008 року договір іпотеки нерухомого майна, що було предметом договору управління, якби знав про існування такого договору управління, не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки, підстави для визнання правочину недійсним чітко визначенні законодавством та розширеному тлумаченню не підлягають.

Окрім цього, за наявними даними , позивачу до моменту укладання договору іпотеки було добре відомо про існування раніше укладених договорів управління, так як копії цих договорів були надані позивачу в загальному пакеті документів до підписання ним іпотечного та кредитного договорів. Оспорюваний позивачем договір управління і вказаний ним договір іпотеки укладались та завірялись у одного нотаріуса ОСОБА_1, яка при укладанні договору іпотеки також проінформувала позивача про існування договору управління.

Також відповідач 2 зазначає, що договір управління укладено на 7 місяців раніше іпотечного договору, відтак, він не міг та не може порушувати права Банку, як іпотекодержателя.

Більше того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст. 203 ЦК України та зазначає, що якщо одна із сторін договору, тобто ТОВ «Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості», навмисно ввела другу сторону в оману, тобто банк, щодо обставин, які мають істотне значення, тобто наявності договору управління, такий правочин визнається судом недійсним. Таким чином, у разі свідомого замовчування інформації щодо наявності договору управління, недійсним підлягає визнання виключно правочину, укладеного внаслідок обману, а саме іпотечного договору. Посилання позивача не те, що визнанню недійсним підлягає договір управління є свідомими, цинічним перекручуванням обставин справи та норм закону.

Аналогічні підстави для відмови у визнанню частково недійсним договору про переведення прав та обов'язків від 14.09.2009 року за договором управління від 28.12.2007 року. Звертаємо увагу, що договір управління від 28.12.2007 року не припиняв свою чинність, а лише відбулась заміна сторони договору.

Відповідач 2 зазначає, що зобов'язання, які забезпечуються іпотечним договором від 01.08.2008 року, Банк свої не почав виконувати, тобто іпотечний договір забезпечує неіснуючі зобов'язання, що суперечить чинному законодавству та є підставою для визнання недійсним саме договору іпотеки.

Також відповідачем 2 зазначено, що не можуть обґрунтованими посилання позивача на те, що договір управління не пройшов державної реєстрації, відтак підлягає визнанню недійсним. Зокрема, у своїй позовній заяві Банк вказує, що дізнався про існування договору управління виключно з державного реєстру правочинів та надав відповідний витяг, що спростовує твердження позивача та свідчить про державну реєстрацію договору управління.

Безпідставними відповідачем 2 вказуються посилання позивача на те, що відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно» договори управління підлягають державної реєстрації органами БТІ, оскільки правові норми, що визначають такий порядок, введені в дію після укладення договору управління.

Так, не можуть вважатися обґрунтованими посилання позивача на те, що договір управління не пройшов державної реєстрації, відтак підлягає визнанню недійсним. Посилання позивача на той факт, що вони дізнались про існування договору управління виключно з державного реєстру правочинів про що надано відповідний витяг, спростовує їх аргументи щодо не проведення державної реєстрації договору управління.

Також, безпідставними відповідачем вважаються посилання позивача на те, що відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно» договори управління підлягали державної реєстрації органами БТІ, оскільки правові норми, що визначають такий порядок, введені в дію після укладення договору управління.

Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року, N 1878-УІ (далі - Закон), викладно в новій редакції Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На виконання зазначеного закону, згідно з наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. N 1692/5, «Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно» також було викладене в новій редакції. В результаті, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Тимчасовим положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно» у новій редакції передбачено порядок державної реєстрації договорів управління органами БТІ.

Проте, відповідач 2 наголошує, що станом на момент вчинення правочину, тобто укладення договору управління, Тимчасовим положенням не було передбачено обов'язковий порядок реєстрації органами БТІ договорів управління. Тимчасовим положенням, у редакції чинній на моменту укладення договорів управління, було передбачено виключно порядок реєстрації органами БТІ прав власності на нерухоме майно. Із загальних принципів права та відповідно до ст.. 5 Цивільного кодексу України «акти цивільного законодавства регулюють відносити, що виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.»

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, в тому числі права управління, здійснюється з 1 січня 2012 року.

Таким чином, відповідач 2 заперечує проти тверджень позивача щодо визнання недійсним договорів управління з підставі їх не реєстрації органами БТІ .

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» «Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним».

Договором від 14.09.2009 року було замінено лише сторону договору. При цьому, режим та умови управління не змінювались. Договір управління 28.12.2007 року продовжував свою чинність, до нього були внесені лише зміни щодо даних управителя. Відтак, слід вважити безпідставними твердження позивача щодо визнання недійсними договору від 14.09.2009 року.

В доповнення до відзиву на позовну заяву відповідачем 2 вказується, що безпідставними є посилання позивача на те, що відповідно до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно» договори управління підлягали державної реєстрації органами БТІ, оскільки правові норми, що визначають такий порядок, введені в дію після укладення договору управління.

Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, в тому числі права управління, здійснюється з 01.01.2012 року.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Договором від 14.09.2009 року було замінено лише сторону договору. При цьому, режим та умови управління не змінювались. Договір управління 28.12.2007 року продовжував свою чинність, до нього були внесені лише зміни щодо даних управителя. Відтак, слід вважити безпідставними твердження позивача щодо визнання недійсними договору від 14.09.2009 року.

Надані відповідачем 3 у відзиві заперечення проти позову обґрунтовуються аналогічними обставинами зазначеними відповідачем 2.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та відповідача 3 суд дійшов висновку про те, що слід відмовити в задоволенні позову.

До такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

01.08.2008 року укладено договір про відкриття кредитної лінії № 08.48/08-КЛ між ВАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Кохенсіменто"). Предметом договору є надання банком грошових коштів із сумою кредитного ліміту 6.000.000 грн. та строком користування по 30 липня 2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язання 01.08.2008 року укладено іпотечний договір № 08.48/08-ДІ між ВАТ "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" .

Згідно іпотечного договору (п. 1.1, 1.3) іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку приміщення, а саме: вбудовані приміщення магазину, які знаходяться в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе за номером 11 та належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського округу Сухановою Т.О. 17.02.2005 року за реєстровим №331, зареєстрованого в реєстрі правочинів 17.02.2005 року за №473740 Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 22.02.2005 року в книзі № 6 за реєстровим № 805.

28.12.2007 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості " (правонаступником якого є ТОВ "Кохенсіменто та ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство ПроТексГК" укладено договір управління.

В переліку нерухомого майна, що передається в управління містяться вбудовані приміщення магазину загальною площею 780,00 кв.м., що розташовані за адресою м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,11.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно із ст. 1031 ЦК України договір управління укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Судом встановлено, що договір управління від 28.12.2007 року нотаріально посвідчений і зареєстрований в реєстрі за № 7391

Слід звернути увагу, що на момент вчинення даного правочину, тобто укладення договору управління, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (редакція діюча з 19 травня 2005 року по 22 січня 2009 року) не встановлювалась реєстрація органами БТІ договорів управління. Тимчасовим положенням, у редакції чинній на момент укладення договору управління, було передбачено виключно порядок реєстрації органами БТІ прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що договір управління, укладений 28.12.2007 року відповідав вимогам діючого на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним повністю або в окремій частині.

Що ж стосується посилання позивача на факт неповідомлення про існуючий договір управління на час укладення іпотечного договору, то зазначене може слугувати підставою для визнання недійсним іпотечного договору.

За таких обставин суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про визнання частково недійсним договір управління укладений 28.12.2007 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто") та ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК" в частині передачі в управління вбудованих приміщень магазину загальною площею 780,00 кв. м., які знаходяться в м. Вінниця вул. Хмельницьке шосе,11.

Розглядаючи другу вимогу позивача, суд зазначає наступне.

Договір про переведення прав та обов'язків за договором управління, укладений 14.09.2009 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто") , ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК" та ТОВ "Управління комерційної нерухомості" нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 2762. Тобто укладений із дотриманням вимог чинного законодавства щодо форми договору.

Слід вказати, що форма правочину щодо заміни сторони у зобов'язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (ст. 513, 521 ЦК України).

На момент вчинення даного правочину Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (редакція діюча станом 14.09.2009 року) не передбачалась реєстрація органами БТІ прав управління майном.

Тимчасовим положенням, у редакції чинній на момент укладення договору про переведення прав та обов'язків за договором управління, було передбачено виключно порядок реєстрації органами БТІ прав власності на нерухоме майно.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", редакція від 10 грудня 2004 року).

Отже слід звернути увагу, що на час укладення договору про переведення прав та обов'язків за договором управління вже існував іпотечний договір, про який було вказано вище і який було укладено 01.08.2008 року.

Згідно із ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передача в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Враховуючи викладені положення Закону України "Про іпотеку" установник управління був зобов'язаний отримати згоду іпотекодержателя на передачу майна в інше управління (фактичне користування), що є суттєвим для правових взаємовідносин сторін і є зміною правового статусу предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин слід відмовити позивачу у задоволенні вимоги про визнання частково недійсним договору про переведення прав та обов'язків за договором управління укладеного 14.09.2009 року між ТОВ "Девелопменська компанія-Цент комерційної нерухомості" (правонаступником якого є ТОВ "Конхесіменто"), ТОВ "Спільне Українсько-Бельгійське виробниче підприємство - ПроТекс ГК", ТОВ "Управління комерційної нерухомості" в частині передачі в управління вбудованих приміщень магазину загальною площею 780,00 кв.м, які знаходяться в м. Вінниці вул. Хмельницьке шосе,11.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В судовому засіданні за згодою учасників судового процесу оголошено

вступну та резолютивну частину рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 3, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 18, 21, 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 81-1, 84, 85, 87 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1.В позові відмовити.

Суддя Тісецький С.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 квітня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1 (21000, м. Вінниця, вул. Київська , 16.)