Постанова № 14511820, 22.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2145/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандичева Д.В.

при секретаріСніховської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства «Селидіввугілля»

до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області

про визнання недійсною та скасування вимоги від 04 січня 2011 року № Ю на суму 1418205, 32 грн.,

за участю представників:

від позивача: Рашевської І.М., за довір. від 30.12.2010р.,

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Селидіввугілля» управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги від 04 січня 2011 року № Ю на суму 1418205, 32 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 13 січня 2011 року відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» отримало вимогу про сплату боргу від 04 січня 2011 року № ю в розмірі 1418205, 32 грн. згідно зі статтею 106 Закону України «про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058. Позивач вважає вказану вимогу протиправною, оскільки в платіжних дорученнях зазначено призначення платежу, однак відповідач відніс ці сплати на попередні періоди, тобто погашав суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Зазначив, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції та пеню, які, на його думку, повинні нараховуватися за порушення строків сплати поточних платежів. Просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові. Просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Ухвалою від 10 березня 2011 року судом визнано обовязковість участі управління Пенсійного фонду України в місті Селидове.

Ухвалою від 10 березня 2011 року управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області зобовязано надати суду: оригінал (для огляду) та копію вимоги від 04 січня 2011 року щодо сплати боргу в сумі 1418205, 32 грн., докази фінансування боргу (недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій) позивача та період їх нарахування, порядок розрахунку фінансових зобовязань позивача, заперечення та докази їх підтвердження.

У порушення вимог вищезазначеної ухвали, відповідачем не надані суду документи, які були витребувані.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, необхідно зазначити, що дані правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03 № 1058-ІV (далі Закон № 1058) приписи якого були чинні на час виникнення заборгованості відповідача.

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа 06 червня 2005 року виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, внесене до ЄДРПОУ за номером 33426253.

Відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» діє на підставі Положення від 2006 року, затвердженого в.о. генерального директора державного підприємства «Селидіввугілля».

Судом встановлено, що державне підприємства «Селидіввугілля», як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001.

Відповідно до п. 12 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно з п. 15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідності до пп. 5 п. 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 14 Закону визначено, що страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Судом встановлено, що 04 січня 2011 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу № Ю в розмірі 1418205, 32 грн., але період виникнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені Управлінням не зазначений.

Платіжними дорученнями № 168 від 01 квітня 2010 року, № 178 від 01 квітня 2010 року, № 134 від 31 березня 2010 року, № 127 від 31 березня 2010 року, № 1289 від 29 квітня 2010 року, № 256 від 29 квітня 2010 року, № 1288 від 29 квітня 2010 року, від 29 квітня на суму 26832, 40 грн., № 1402 від 31 травня 2010 року, № 310 від 31 травня 2010 року, № 1401 від 31 травня 2010 року, № 311 від 31 травня 2010 року, № 1492 від 25 червня 2010 року, № 411 від 02 липня 2010 року, № 471 від 27 липня 2010 року, № 1477 від 25 червня 2010 року, № 400 від 02 липня 2010 року, № 1602 від 26 липня 2010 року, № 1662 від 27 липня 2010 року, від 27 липня 2010 року на суму 2563, 26 грн., № 1601 від 26 липня 2010 року, № 1655 від 27 липня 2010 року, № 482 від 27 липня 2010 року, № 1778 від 19 серпня 2010 року, № 557 від 19 серпня 2010 року, 3 1839 від 21 серпня 2010 року, № 1779 від 19 серпня 2010 року, № 558 від 19 серпня 2010 року, № 1838 від 21 серпня 2010 року, № 1873 від 27 вересня 2010 року, № 688 від 27 вересня 2010 року, № 1872 від 27 вересня 2010 року, № 663 від 27 вересня 2010 року, № 1975 від 25 жовтня 2010 року, № 797 від 26 жовтня 2010 року, № 1976 від 25 жовтня 2010 року, № 798 від 26 жовтня 2010 року, № 1098 від 26 листопада 2010 року, № 898 від 29 листопада 2010 року, № 829 від 01 листопада 2010 року, № 1097 від 26 листопада 2010 року, № 899 від 29 листопада 2010 року, 3 1923 від 28 грудня 2010 року, № 1004 від 29 грудня 2010 року, № 921 від 02 грудня 2010 року, № 922 від 02 грудня 2010 року, № 1922 від 28 грудня 2010 року, № 978 від 29 грудня 2010 року, № 481 від 27 липня 2010 року позивачем були сплачені страхові внески 2%-33,2% до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області

Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Пунктом 14 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону установлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням вимог п. 1 ст. 14 та п. 6 ст. 20 цього Закону є календарний місяць.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частинами 3,14 статті 106 вказаного Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків та якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, вимога складається і направляється відповідно до п. 8.3 Інструкції та формується на підставі облікових даних з картки особового рахунку страхувальника за формою згідно з додатком 9 Інструкції та підпункту "б" п. 8.2.

Згідно частини 5 ст.106 зазначеного Закону за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, вищезазначена норма передбачає послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення.Отже, у звязку з тим, що позивач сплачував саме поточні суми страхових внесків, вони не можуть бути скеровані всупереч призначення платежів.

За приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Норми ст. 69 цього ж Кодексу визначають, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

За нормами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У результаті вчинення заходів зі збору доказів за власною ініціативою, на виконання положень ст. ст. 11 та 71 КАС України, судом не отримано заперечень на позов, ні беззаперечних доказів, що підтверджували б правомірність прийняття вимоги.

Так, суд вважає необхідним зазначити, що правовим наслідком скасування акту індивідуальної дії є втрата ним чинності з часу набрання судовим рішенням законної сили про його скасування, а тому для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати оскаржувані рішення недійсними, оскільки в такому разі воно втратить чинність з моменту його прийняття.

З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги державного підприємства «Селидіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги від 04 січня 2011 року № Ю на суму 1418205, 32 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державного підприємства «Селидіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання недійсною та скасування вимоги від 04 січня 2011 року № Ю на суму 1418205, 32 грн. задовольнити частково.

Визнати недійсною вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про сплату боргу від 04 січня 2011 року № Ю на суму 1418205, 32 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22 березня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 27 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Мандичев Д. В.