Постанова № 14511719, 24.03.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 року Справа № 2а/0370/484/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Чміль І.В.,

з участю представника позивача Супрунюка С.М.,

представників відповідача Мартинюка П.В., Сахарчука А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» звернулось з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що з 21.06.2010 року по 09.08.2010 року на підставі направлень від 21.06.2010 року №00459, №011742 та від 27.07.2010 року №01786 Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно Модуль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За наслідками перевірки складено акт №4799/2301/32366010 від 16.08.2010 року яким встановлено порушення, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 „Порядку заповнення та подання податкової деклрації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166. ТзОВ «Техно Модуль» занижено податок на додану вартість в сумі 225873,9 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 225873,9 грн.

На підставі даного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року яким донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 338810,85 грн., в тому числі за основним платежем 225873,9 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 112936,95 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням податкового органу. Вказує на те, що на виконання вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевіряючим було надано належним чином оформлену податкову накладну. Відповідно у декларацію по ПДВ за жовтень 2009 року суму податкового кредиту в розмірі 225873,9 грн., отриману у звязку з придбанням лінії переробки шкіри включено правомірно. Просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Вважає, що підприємством правомірно включено до податкового кредиту по податку на додану вартість 225873,9 грн. за жовтень 2009 року. Крім того, зазначає, що представникам Луцької ОДПІ під час перевірки були надані всі необхідні документи, зокрема, договір купівлі продажу лінії по переробці шкіри між ПП «Віста-Плюс» та ТзОВ «Техно Модуль», який містить всі істотні умови, передбачені чинним законодавством для даного типу договорів, а тому твердження відповідача про те, що даний договір суперечить вимогам статей 628, 638, 655, 662, 664 Цивільного кодексу України є безпідставним. Просить позов задовольнити.

Представники відповідача Луцької ОДПІ позов не визнали та пояснили, що податковим органом на підставі акту перевірки правомірно встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 в результаті чого ТзОВ «Техно Модуль» занижено податок на додану вартість в сумі 225873,9 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 225873,9 грн.

Вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до норм діючого на момент спірних правовідносин законодавства і підстав для визнання його нечинним немає. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що з 21.06.2010 року по 09.08.2010 року Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Техно Модуль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. За наслідками перевірки складено акт № 4799/2301/32366010 від 16.08.2010 року яким встановлено порушення, зокрема підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 5.7, 5.8 „Порядку заповнення та подання податкової деклрації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166. ТзОВ «Техно Модуль» занижено податок на додану вартість в сумі 225873,9 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на суму 225873,9 грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2010 року №0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 338810,85 грн., в тому числі за основним платежем - 225873,90 грн., за штрафною санкцією 112936,95 грн.

З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду поданих скарг оскаржуване податкове повідомлення- рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

З матеріалів перевірки вбачається, що ТзОВ „Техно Модуль" в порушення вимог підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", пунктів 5.7, 5.8 „Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" в жовтні 2009 року віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 225873,90 грн. з вартості придбаної згідно договору купівлі-продажу №01/2610-09 від 26.10.2009 року лінії переробки шкіри в ПП „Віста-Плюс" (код ЄДРПОУ 36610119 м. Львів) на загальну суму 1355243,70 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП „Віста-Плюс" 26.10.2009 року було укладено договір договір купівлі-продажу за №01/2610-09. Передача майна засвідчується актом здачі-прийняття робіт № РН-1030012 від 30.10.2009 року.

Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу. Крім того, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані таким за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З досліджених в судовому засіданні документів вбачається, що в процесі перевірки не було надано вище зазначених документів зокрема, технічний паспорт на придбане обладнання, товарно-транспортні накладні та інші документи, які засвідчують його походження та факт транспортування. Наданий для перевірки акт здачі-прийняття робіт №РН-1030012 від 30.10.2009 року не містить відомостей про місце передачі товару, транспорт, яким здійснювалася доставка, реквізити перевізника (водія).

Судом встановлено, що відповідач приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем товар не придбавався, а вищевказаний договір купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

На підтвердження своїх доводів податковий орган надав суду письмові документи, зокрема копію вироку Луцького міськрайонного суду від 09.12.2009 року яким засуджено та визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 186 частиною 2 Кримінального кодексу України.

З реєстраційної інформації по платнику податків вбачається, що засновником Приватного підприємства „Віста-Плюс" являється вищевказана особа. Разом з тим встановлено, що договір купівлі-продажу за № 01/2610-09, між позивачем та ПП „Віста-Плюс" від 26.10.2009 року було укладено та підписано особою, яка згідно зазначеного вироку на час підписання знаходилась під вартою.

Крім того, судом були досліджені пояснення громадянки ОСОБА_6 від 25.02.2011 року яка, згідно інформації по платнику податків, представленої податковим органом, являється директором ПП «Віста-Плюс», з яких вбачається, що ніякого відношення до вищевказаного субєкта господарської діяльності вона не має, за підписання податкових накладних, платіжних документів, декларацій, тощо отримувала грошову винагороду від невідомого чоловіка. Фінансово-господарською діяльністю не займалась, а також не подавала звітності до органів державної податкової служби. Вказує на те, що дане підприємство було зареєстроване на її чоловіка за винагороду, який також не займався фінансово-господарською діяльністю.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки ТзОВ „Техно Модуль" на вимогу Луцької ОДПІ поведено інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів.

Згідно інвентаризаційного опису №3 (незавершене будівництво), де обліковується лінія переробки шкіри, встановлено факт відсутності даного обладнання на території офісу та складів, що орендуються ТзОВ „Техно-Модуль". Даним господарюючим суб'єктом було пред'явлено виробничу лінію, яка знаходилась за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1. Договори оренди, відповідального зберігання, консигнації вищевказаного обладнання за даною адресою ТОВ „Техно Модуль" для перевірки не надано, у зв'язку з чим ідентифікувати пред'явлену виробничу лінію з лінією переробки шкіри придбаної у ПП „Віста-Плюс" не було можливості.

Судом встановлено, що 01.11.2009 року між позивачем та ПП «Продінвестфонд» укладено договір найму частини нежитлового приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 загальною площею 217 кв.м.

З пояснень директора вказаного підприємства вбачається, що на момент здачі в найм дане приміщення було порожнім і доступу до нього будь-хто з представників позивача та ПП «Віста-Плюс» не мав.

За таких обставин, позивачем не доведено яким чином і коли лінія по переробці шкіри потрапила на даний склад, оскільки акт здачі-прийняття робіт № РН-1030012 був підписаний 30.10.2009 року. Вказана обставина підтверджується і поясненнями бухгалтера-касира ОСОБА_7, бухгалтера ОСОБА_8, заступника директора ОСОБА_9, старшого менеджера ТзОВ «Техно Модуль», який на момент укладення вказаного договору виконував обовязки матеріально-відповідальної особи завскладу, яким, власне, невідомо яким чином привозили дану лінію. З пояснень останнього слідує, що лінія вже знаходилась на складі, коли він її приймав.

З дослідженого в судовому засіданні акту обстеження № 2/23-99/3236 від 17.01.2011 року, складеного представниками Луцької ОДПІ та листа Волинського експертно-технічного центру Держгірпромнагляду України, адресованому Першому заступнику начальника УПМ ДПА у Волинській області №071 від 21.03.2011 року вбачається, що відсутність у позивача повного комплекту документації не дає змогу ідентифікувати пред'явлену виробничу лінію з лінією переробки шкіри, придбаної у ПП „Віста-Плюс", а також те, що товаро-матеріальні цінності, які знаходились під час огляду за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 1 не є цілісним комплексом чи лінією переробки шкіри.

Разом з тим, з представлених в судовому засіданні представником позивача банківських виписок не вбачається, що ТзОВ «Техно Модуль» проведено оплату саме за лінію переробки шкіри.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженням Луцької ОДПІ про те, що договір купівлі-продажу між ПП „Віста-Плюс" та ТзОВ „Техно Модуль" №01/2610-09 від 26.10.2009 року суперечить вимогам статей 628, 638, 655, 662, 664 ЦК України, оскільки зазначений договір не містить всіх істотних умов необхідних для договорів даного виду, а саме: не вказано місце передачі товару, перелік товарно-супровідних документів на передачу товару, враховуючи факт відсутності даного обладнання на підприємстві, а тому перевіркою вірно зроблено висновок про завищення по операції з придбання лінії переробки шкіри в ПП «Віста-Плюс» податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2009 року на суму 225873,90 грн.

Крім того, суд вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність у покупця виданої продавцем податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум з податку на додану вартість в ціні товару до податкового кредиту, оскільки податковий орган довів, що у позивача відсутні належні документи, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року.

Оскільки відповідач довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України "Про податок на додану вартість", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662301/2 від 15.11.2010 року відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 29 березня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський