Рішення № 14501112, 22.03.2011, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 2-65/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" березня 2011 р. Лановецький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сарновського В. Я.

при секретарі Домчук В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ланівці справу за позовом кредитної спілки “Кредит-ФОС” до ОСОБА_1 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

31 січня 2011 року представник позивача Колісник Д.В. звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором в сумі 44700 гривень та судових витрат по справі.

В судовому засіданні представник позивача Ковалишин Ю.В. позов підтримала і пояснила, що ОСОБА_1 20 березня 2007 році уклав з кредитною спілкою “Кредит-ФОС” (далі за текстом - Спілка) кредитний договір №107 (далі за текстом Договір) за яким отримав кредит в сумі 56700 гривень під 36% річних строком на 12 місяців. З моменту укладення договору було погашено 12 тисяч гривень. Тому Спілка просить стягнути з відповідача решту суми основного боргу.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не визнає позов у звязку з наступним: грошові кошти за договором він не отримував, а уклав його для погашення боргу за попереднім кредитним договором із Спілкою; згідно п. 6.1. договору спори між його сторонами мають вирішуватись у Тернопільському міськрайонному суді; всупереч вимог ст. 530 ЦК України Спілка не предявляла йому вимог про повернення боргу, а подала позов до суду; в договорі не вказано мету отримання кредиту; він не здійснював часткового погашення боргу за кредитним договором.

Заслухавши пояснення сторін та розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступні обставини.

20 березня 2007 року між Спілкою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №107 (далі за текстом Договір), за яким Спілка надала ОСОБА_1, як позичальнику, кредит в розмірі 56700 гривень, а ОСОБА_1 зобовязався їх повернути Спілці на умовах, що передбачені Договором.

Згідно п. 1.2. Договору кредит наданий строком на 12 місяців, тобто з 20 березня 2007 року до 20 березня 2008 року.

Отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 56700 гривень, підтверджується видатковим касовим ордером №433 від 20 березня 2007 року із власноручним підписом відповідача у графі про одержання вказаної суми. Факт підписання даного ордеру ОСОБА_1 визнав у судовому засіданні.

Взяті на себе зобовязання щодо своєчасного погашення кредиту відповідач належним чином не виконував і допустив заборгованість, яку на даний час не погасив.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 25 січня 2011 року заборгованість за Договором становила 44700 гривень основного боргу без нарахування відсотків, що підтверджується розрахунком заборгованості за цим Договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не виконав свої обовязки за кредитним договором, а тому є законні підстави для задоволення позову і стягнення боргу, а також судових витрат по справі.

Відповідно частини першої ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всупереч вказаних вимог закону, відповідач в судовому засіданні не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх заперечень проти позову.

За змістом ч.2 ст.1051 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тому, суд вважає безпідставним пояснення відповідача про те, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця, оскільки вони спростовуються видатковим ордером №433.

Пояснення відповідача про те, що Договір було укладено для заміни попереднього зобовязання, не є підставою для відмови у позові, оскільки новація боргу не суперечить нормам цивільного законодавства.

Так, частиною першою ст. 1053 ЦК України встановлено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Також, суд вважає, що при розгляді даної справи не підлягає застосуванню п. 6.1. Договору, відповідно до якого суперечності між сторонами Договору вирішуються відповідно до ст. 112 ЦПК України, оскільки вказана стаття була виключена згідно Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ.

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Отже, даний позов поданий 31 січня 2011 року з дотриманням правил підсудності, які були встановлені на той час.

Безпідставним є заперечення позову відповідачем у звязку з тим, що у договорі не вказано мету отримання кредиту, оскільки вказана обставина відповідно до ст.ст. 1048-1052,1054 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»не дає підстави вважати Договір недійсним. Крім того, із заяви ОСОБА_1 від 15 березня 2007 року слідує, що він звертаючись до Спілки за отриманням даного кредиту, вказував мету його отримання. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Посилання відповідача на невиконання Спілкою вимог ст. 530 ЦК України не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки строк погашення боргу за Договором був визначений конкретною датою, а не моментом предявлення вимоги.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 1.2. Договору кредит був наданий відповідачу строком до 20 березня 2008 року і відповідно до п.4.1.4. Договору він зобовязаний був повернути Спілці суму кредиту в повному обсязі у вказаний строк.

Відповідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути документально підтверджені судові витрати по справі, а саме: 447 гривень сплаченого позивачем судового збору і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 1049, 1052, 1053, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 213, 214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь кредитної спілки “Кредит-ФОС” (м. Тернопіль вул. За Рудкою, 33, р/р 2650901662748 в Укрексімбанку, МФО 338879, код ЄДРПОУ 25694430) 45267 (сорок пять тисяч двісті шістдесят сім) гривень, в тому числі: 44700 гривень заборгованості по кредиту, 447 гривень державного мита і 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які брали участь у справі, до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги через Лановецький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:В. Я. Сарновський