Рішення № 14491986, 24.03.2011, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-429/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді Дрішлюка А.І.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся представник Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (а.с.1-4). Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач, посилався на те, що Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та відповідач ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 014/0027/82/66144 згідно з умовами якого, банк надав відповідачу кредит у розмірі 61800 (шістдесят одна тисяча вісімсот) доларів США, строком з 22.09.2006 року по 22.09.2016 року під 14 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків. Відповідно до положень Кредитного договору від 22.09.2006 року ОСОБА_3 зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та відсотки за кредитом щомісячними фіксованими платежами у встановлені строки. В забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором від 22.09.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно у виді квартири АДРЕСА_1 (а.с.17-19). Згідно п.5.1 Кредитного договору від 22.09.2006 року позичальник зобовязався забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих відсотків у встановлені договором терміни, тобто щомісячно до 01 числа кожного місяця. Але після отримання повідомлення, у відповідності до вимог Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами. Наданий відповідачу ОСОБА_3 кредит забезпечений порукою відповідача ОСОБА_4, про що 22.09.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 014/0027/82/66144/1 (а.с.16). Відповідно до п.п. 2.1., 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за кредитом та неустойки, відшкодування збитків. Однак, взяті на себе зобовязання за договором поруки ОСОБА_4 також не виконані.

Через невиконання відповідачами своїх зобовязань по Кредитному договору № 014/0027/82/66144 від 22.09.2006 року станом на 08.09.2009 року загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем становить 69 878 (шістдесят девять тисяч вісімсот сімдесят вісім тисяч) доларів США 98 центів, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,995 грн.) складає 558682 (пятсот пятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривень 43 коп.

23.02.2010 р. представником відповідача по справі подано зустрічну позовну заяву, в якій вона просила суд визнати кредитний договір №014/0027/82/66144 від 22.09.2006 р. недійсним.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним необхідно відмовити виходячи з наступного.

22.09.2006 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідач ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 014/0027/82/66144, згідно з умовами якого, банк надав відповідачу кредит у розмірі 61800 (шістдесят одна тисяча вісімсот) доларів США, строком з 22.09.2006 року по 22.09.2016 року під 14 відсотків річних з погашенням кредиту та відсотків (а.с.12-14). Відповідно до положень Кредитного договору від 22.09.2006 року ОСОБА_3 зобовязалася повертати отриманий кредит, сплачувати нараховані відсотки та відсотки за кредитом щомісячними фіксованими платежами у встановлені строки.

22.09.2006 року в забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № 014/0027/82/66144 від 22.09.2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, відповідно до якого відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно у виді квартири АДРЕСА_1 (а.с.17-19) Відповідачем ОСОБА_3 встановлені договором терміни повернення наданого йому кредиту та терміни сплати відсотків за кредитом не дотримуються.

22.09.2006 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 014/0027/82/66144/1, що забезпечував наданий відповідачу ОСОБА_3 кредит (а.с.16). Відповідно до п.п. 2.1., 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за кредитом та неустойки, відшкодування збитків. Взяті на себе зобовязання за договором поруки ОСОБА_4 також не виконані.

Через невиконання відповідачами своїх зобовязань по Кредитному договору № 014/0027/82/66144 від 22.09.2006 року станом на 08.09.2009 року загальний розмір заборгованості відповідачів перед позивачем становить 69 878 (шістдесят девять тисяч вісімсот сімдесят вісім тисяч) доларів США 98 центів, що за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,995 грн.) складає 558682 (пятсот пятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривень 43 коп.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору і вимог Цивільного кодексу України. Прийняті на себе зобовязання по договору не були виконані відповідачем. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У порушення умов вищевказаного кредитного договору, а також ст. ст. 509, 1054 ЦК України, відповідач прийнятих на себе кредитних зобов'язань, у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам не виконав.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідають перед Публічним акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” як солідарні боржники по борговим зобов'язанням ОСОБА_3 Отже, Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” має право вимагати сплати заборгованості за кредитним договором від кожного з відповідачів, при цьому поручитель відповідає перед позивачем кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник-відповідач, тобто, несе відповідальність за повернення основного боргу (кредиту), сплату нарахованих по ньому відсотків, штрафів, пені тощо.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.ст. 1054, 1050 ЦК України у разі невиконання прийнятих на себе зобовязань позичальником банк отримує право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту. Таким чином, з врахуванням відсутності обґрунтованих заперечень відповідачів позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку та непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обовязків контрагентом, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходить з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Оскільки у позивача по справі є відповідна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Щодо доводів зустрічного позову про порушення норм Закону „Про захист прав споживачів”, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації субєкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Таким чином, посилання відповідача в зустрічному позові на укладання договору з несправедливими з точки зору закону України „Про захист прав споживачів” судом не приймаються до уваги. Крім того, до матеріалів справи залучено копію додатка-анкети позичальника, згідно з якою ОСОБА_3 своїм підписом засвідчила що ознайомлена у письмовій формі: з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовану сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тощо. Зміст умов кредитування був зрозумілий позичальнику, про що він розписався власноруч.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 509, 524, 525, 526, 530, 554, 591, 610, 617, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 15, 31, 79, 88, 213, 214 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором у сумі 558682 (пятсот пятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 43 коп. на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23876031, р\р 2909949 в ООД АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 328351).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 суму державного мита у розмірі 1700 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. 00 коп. на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 23876031, р\р 2909949 в ООД АТ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 328351).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.І. ДРІШЛЮК