Рішення № 1448694, 04.03.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2008 р. Справа № 53/332-07

вх. № 12591/1-53

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судового засідання Мазур Т.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився відповідача - Мерзлікіна В.О.

розглянувши справу за позовом

ТОВ "ПРИЗМ", м. Х-в

до ТОВ "ППН - Трейд", м. Х-в

про визнання договору від 14.02.06 недійсним

та зустрічну позовону заяву ТОВ "ППН-Трейд"

до ТОВ "ПРИЗМ"

про зобов"язання виконати п. 2.1 договору від 14.02.06

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "ПРИЗМ" звернувся до суду з позовом до ТОВ "ППН - Трейд" про визнання договору купівлі - продажу перів № КТ-5/02 від 14.02.2006 року, підписаним між ТОВ "ПРИЗМ" та ТОВ "ППН - Трейд" недійсним та зобов’язати сторони повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину та стягнути з відповідача на користь позивача 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13 грудня 2007 року позивачем подані уточнення до вказаної позовної заяви, згідно із якими позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № КТ – 5/02 від 14.02.2006 р., укладений між ТОВ «ПРИЗМ» та ТОВ «ППН-Трейд», зобов’язати кожну із сторін правочину повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, зобов’язати відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 2 400 000,00 грн., зобов’язати позивача передати відповідачу цінні папери, що належать відповідачу, стягнути з відповідача на користь позивача 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю та просить суд відмовити в їх задоволенні.

18.02.08 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить суд зобов"язати позивача належним чином виконати прийняті зобов"язання за п. 2.1 договору купівлі - продажу перів № КТ-5/02 від 14.02.2006 року.

Ухвалою заступника голови суду від 18.02.08 справу було передано до розгляду судді Тихому П.В. у зв"язку з відпусткою судді Прохорова С.А.

В судовому засіданні, яке розпочалося 26.02.08 було оголошено перерву до 04.03.08.

Позивач, після перерви в судове засідання не з"явився, через канцелярію суду надав відзив на зустрічну позовну заяву в якому проти зустрічного позову заперечує, вказує на те, що ним сплачено на користь відповідача вартість цінних паперів.

Також, позивачем надано до суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких, він просить суд :

- визнати договір купівлі - продажу перів № КТ-5/02 від 14.02.2006 року, укладений між ТОВ "ПРИЗМ" та ТОВ "ППН - Трейд" недійсним;

- зобов’язати кожну із сторін правочину повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Зобов"язати відповідача повернути позивачу грошові кошти в розмірі 3 000 000 грн., зобов"язати позивача передати відповідачу цінні папери, що належать відповідачу.

- стягнути з відповідача на користь позивача 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі, до прийняття рішення по справі, змінити підставу, або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, або зменшити позовні вимоги.

Суд, розглянувши уточнення позивача до позовної заяви, визнав їх такими, що не суперечать чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ст. 22 ГПК України та підлягають прийняттю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача суд встановив, що 14.02.2006 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № КТ - 5/02, згідно умов якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити цінні папери на умовах, передбачених даним договором. Під цінними паперами сторони договору розуміли прості іменні акції емітенту ВАТ «Трест «Атоменергокомплект» (код ЄДРПОУ 32706603) номінальною вартістю 0,25 грн., ціною 0,25 грн. та кількістю 12 000 000 (дванадцять мільйонів) штук. Загальна вартість цінних паперів за спірним договором згідно із п. 1.2. спірного договору, становила 3 000 000,00 грн. (три мільйона грн. 00 коп.) без ПДВ.

Згідно із п. 2.1. спірного договору, позивач зобов’язався сплатити відповідачу загальну вартість цінних паперів протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати підписання цього договору, тобто до 21.02.2006 р.

16.02.2006 р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 2 400 000,00 грн. (два мільйони чотириста грн. 00 коп.), що підтверджується наданою позивачем банківською випискою з особового рахунку з 01.10.2005 р. по 31.03.2006 р.

21.02.2006 р. відповідач передав у власність позивача передбачені договором цінні папери у кількості 12 000 000 (дванадцять мільйонів) штук, загальною вартістю 3 000 000,00 грн. (три мільйона грн. 00 коп.) без ПДВ, про що свідчить Акт до Договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ – 5/02 від 14 лютого 2006 р.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що спірний договір був укладений в порушення положень п. 9.2. Статуту Позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення цього договору, чим порушено положення ст. 92 Цивільного кодексу України, у зв’язку із чим позивач просить суд на підставі положень ст. 215 Цивільного кодексу України визнати цей договір недійсним та зобов’язати кожну із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а саме - зобов’язати відповідача повернути позивачу грошові кошти, що були сплачені позивачем за цінні папери за договором у розмірі 2 400 000,00 грн., зобов’язати позивача передати відповідачу цінні папери, що належать відповідачу.

Згідно положень підпункту п. 9.2. Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, - «До компетенції загальних зборів належить, зокрема, п.п. з) відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства. З питань, зазначених у підпунктах «б», «ж», «з» цього Статуту, рішення приймається більшістю не менш як у ѕ голосів учасників Товариства».

У поданій позовній заяві позивач зазначає, що станом на 03.03.2006 р. статутний капітал позивача становив 500 000,00 грн. (п’ятсот тисяч грн.), виходячи з чого, позивачем зроблено висновок, що 50 % майна позивача станом на 03.03.2006 р. складало суму у розмірі 250 000,00 грн. (двісті п’ятдесят тисяч грн.) та рішення про відчуження майна позивача на суму, що становить 250 000,00 грн. і більше, повинно було прийматись на загальних зборах учасників позивача більшістю не менш як у ѕ голосів учасників позивача, у відповідності із п. 9.2. Статуту позивача в редакції 2005 року.

Загальна вартість цінних паперів за спірним договором у розмірі 3 000 000,00 грн. (три мільйона грн. 00 коп.) перевищує суму у розмірі 250 000,00 грн. (двісті п’ятдесят тисяч грн.), у зв’язку із чим спірний договір купівлі-продажу цінних паперів за думкою позивача повинен був укладатись на підставі Протоколу загальних зборів позивача, а не на підставі Статуту позивача, та враховуючи, що таке рішення загальними зборами позивача не приймалось, позивач вважає, що договір був укладений із порушення п. 9.2. Статуту позивача, без належних повноважень на його укладення.

Позивач визначає розмір свого майна виходячи із розміру свого статутного капіталу, який станом на 03.03.2006 р. становив 500 000,00 грн., посилаючись при цьому на положення ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», якою визначено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу. Таким чином, за думкою позивача, розмір його майна дорівнює розміру його статутного капіталу.

Однак, такі посилання Позивача є безпідставними, адже майно товариства з обмеженою відповідальністю (яким є позивач) може складатись не лише із його статутного капіталу, а також і із продукції, виробленої цим товариством, одержаних доходів, іншого майна, набутого товариством, про що свідчать р. 5 Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, а також положення ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору, - «Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом». У ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України на момент укладення спірного договору містилась аналогічна норма, яка і до цього часу є чинною.

В обґрунтування того, що сума спірного договору на момент його укладення перевищувала 50% майна позивача, позивачем також було представлено суду баланс діяльності позивача, складеного станом на 30.06.2005 р., згідно із яким сума майна позивача станом на 30.06.2005 р. становила 71 000,00 грн. Однак, представлений позивачем баланс складений станом за 7,5 місяців до дати укладення спірного договору, та за цей період сума майна позивача у розмірі 71 000,00 грн. могла зазнати змін у результаті господарських операцій позивача, проведених в цей період.

Отже, із представленого позивачем балансу діяльності позивача, складеного станом на 30.06.2005 р., визначити розмір майна позивача на момент укладення спірного договору (станом на 14.02.2006 р.), а також розмір 50 % цього майна, не представляється можливим.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України – «кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Однак, в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано суду належних доказів у підтвердження того, що станом на момент укладення спірного договору загальна сума цього договору перевищувала розмір 50 % майна позивача.

Окрім того, як вбачається із тексту п. 9.2. Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, у цьому пункті йдеться про відчуження майна товариства, а предметом спірного договору є не відчуження майна товариством, а напроти - придбання майна товариством.

Так, у відповідності до умов спірного договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ-5/02 від 14.02.2006 р. (п. 1.1. договору): «Продавець» був зобов’язаний передати у власність «Покупця», а «Покупець» - прийняти та оплатити цінні папери». При цьому, позивач за умовами договору являвся «Покупцем», а відповідач, відповідно, «Продавцем».

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, яка визначає предмет правовідносин сторін за спірним договором, - «за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму».

У відповідності до положень ст. 143 Господарського кодексу України - «суб'єкт господарювання має право придбавати цінні папери інших суб'єктів. Види цінних паперів, умови і порядок їх випуску, реалізації та придбання суб'єктами господарювання встановлюються цим Кодексом та іншими законами».

Отже, за умовами спірного договору купівлі-продажу цінних паперів позивач, у відповідності до положень діючого законодавства України, придбав у свою власність від відповідача цінні папери, загальною вартістю 3 000 000,00 грн.

Таким чином, за спірним договором відчуження майна позивача не відбулося – напроти – відбулося придбання майна позивачем (у даному випадку – цінних паперів), виходячи з чого - укладення спірного договору не регламентується п. 9.2. Статуту позивача та позивач безпідставно вказує на порушення цього пункту його Статуту при укладенні сторонами спірного договору.

Разом з тим, згідно положень п. 9.5. Статуту Позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, - «Виконавчим органом Товариства є Директор. Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Директор Товариства без довіреності виконує дії від імені Товариства, представляє його інтереси на всіх вітчизняних та іноземних підприємствах, в фірмах та організаціях, укладає договори та контракти, в тому числі з найму робітників Товариства, затверджує штатний розклад, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв, затверджує їх статути та положення, підписує фінансово-господарські документи, відкриває поточні та інші рахунки в установах банків та виконує інші функції в межах прав, наданих товариству цим Статутом та чинним законодавством для здійснення мети та предмету діяльності Товариства».

Отже, у відповідності до положень п. 9.5. Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, повноваження щодо вирішення усіх питань діяльності позивача, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників позивача, та повноваження щодо укладення договорів від імені позивача відносились до повноважень Директора позивача.

Згідно положень ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», «Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників. Директор діє від імені Товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами».

У зв’язку із чим та враховуючи, що повноваження щодо укладення від імені позивача договорів про придбання позивачем майна, у відповідності до положень цього Статуту, не віднесено до виключної компетенції Загальних зборів Учасників позивача, то у відповідності до п. 9.5. Статуту позивача - на момент укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів до повноважень Директора позивача відносились також і ці повноваження.

До того ж, як вбачається із тексту Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, положення цього Статуту не містять в собі будь-яких інших обмежень наданих Директору позивача повноважень.

Таким чином, укладення позивачем спірного договору купівлі-продажу цінних паперів, за яким позивачем було придбано у власність цінні папери, було здійснено позивачем в особі Директора за його підписом у відповідності до положень Статуту позивача, у рамках наданих Директору повноважень та без їх перевищення.

Твердження позивача про те, що загальні напрямки діяльності позивача не передбачають такої діяльності як купівля-продаж цінних паперів, судом не приймаються та спростовуються положеннями Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, зокрема, пунктами 3.2., 4.1., 4.4. цього Статуту.

Виходячи з чого, твердження позивача про те, що спірний договір купівлі-продажу цінних паперів був укладений між позивачем та відповідачем із порушенням положень п. 9.2. Статуту позивача в редакції 2005 року, що діяла на момент укладення спірного договору, без належних повноважень на його укладення, та у невідповідності до загальних напрямків статутної діяльності позивача, є недоведеними належними та допустимими доказами у відповідності до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України та судом не приймаються.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

При таких обставинах, позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своєму позові, тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Розглянувши зустрічну позовну заяву з вимогами про зобов’язання позивача належним чином виконати прийняті зобов’язання за п. 2.1. договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ-5/02 від 14.02.2006 р. суд встановив наступне.

Зустрічні вимоги зобов’язати позивача належним чином виконати прийняті зобов’язання за п. 2.1. договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ-5/02 від 14.02.2006 р. ґрунтуються на тому, що позивач не повною мірою розрахувався із відповідачем за передані цінні папери за договором купівлі-продажу цінних паперів № КТ – 5/02 від 14.02.2006 р. Згідно із п. 2.1. спірного договору, позивач зобов’язався сплатити відповідачу загальну вартість отриманих цінних паперів у розмірі 3 000 000,00 грн. (три мільйони грн. 00 коп.) протягом 5 (п’яти) банківських днів з дати підписання цього договору, тобто до 21.02.2006 р. Однак, позивач 16.02.2006 р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму грошових коштів у розмірі 2 400 000,00 грн. (два мільйони чотириста грн. 00 коп.), а сума залишку у розмірі 600 000,00 грн. (шістсот тисяч грн. 00 коп.) є непогашеною, у зв’язку із чим відповідач вказує на значне прострочення позивачем у виконанні зобов’язання, прийнятого за п. 2.1. спірного договору, та просить суд зобов’язати позивача виконати його належним чином.

Про передання цінних паперів загальною вартістю 3 000 000,00 грн. відповідачем у власність позивача свідчить Акт до Договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ – 5/02 від 14 лютого 2006 р., що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін та міститься у матеріалах справи.

Як вбачається із тексту цього Акту - у п. 2 цього Акту сторони спірного договору погодили, що «Покупець сплатив Продавцю 3 000 000,00 грн. (три мільйони грн. 00 коп.), без ПДВ, відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу цінних паперів № КТ-5/02 від 14.02.2006 р. Всі умови Договору № КТ-5/02 від 14.02.2006 р. вважаються виконаними в повному обсязі, а Договір вважається таким, з приводу якого Сторони не мають претензій одна до одної».

Отже, наведений Акт свідчить про повне виконання позивачем прийнятих за п. 2.1. спірного договору обов’язків, у зв’язку із чим зустрічні позовні вимоги не відповідають дійсним обставинам справи та відхиляються судом у повному обсязі.

За таких обставин, суд, визнав зустрічні позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В позові ТОВ "Призм" відмовити повністю.

В зустрічному позові ТОВ "ППН-Трейд" відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.