Ухвала суду № 14436481, 23.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №2-а-18821/10/2670 Головуючий у 1- й інстанції Патратій О.В. Суддя - доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2011 р.м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Петрика І.Й.,

Суддів: Земляній Г.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі

судового засідання: Проказіні О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006»на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2010 року № 0001420710/01, №0001430710/0,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2010 року № 0001420710/01, №0001430710/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року залишено позовну заяву без розгляду.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

До рішень субєкта владних повноважень, на підставі яких можуть бути заявлені вимоги про стягнення грошових коштів, відносяться податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючими органами на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 26 серпня 2010 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 21 грудня 2010 року, тобто після закінчення встановленого ч. 5 ст. 99 КАС України місячного строку для звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006»було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що акт про результати невиїзної перевірки №5227/07-10/34574357 від 17.08.2010 р. та оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001420710/0, № 0001430710/0 від 26.08.2010 р. йому під розписку не вручались та листами з повідомленням про вручення не надсилались. Про наявність акту перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення позивач дізнався лише наприкінці листопада 2010 р., коли отримав першу податкову вимогу. З огляду на зазначені обставини, позивач вважає причини пропуску звернення до суду поважними та просить поновити строк звернення до суду.

Відмовляючи позивачу в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд першої інстанції керувався наступним.

Порядок направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень визначений Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІЙ (далі Закон № 2181).

Відповідно до пп. 6.2.4. п. 6.4. ст. 6 вказаного Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001420710/0, № 0001430710/0 від 26.08.2010 р. були направлені ТОВ «Технобудсервіс - 2006»поштою листом з повідомленням про вручення 26 серпня 2010 року за адресою: м. Київ, вул.Вербицького, 28-а, що підтверджується копіями поштових повідомлень, долучених до матеріалів справи.

Як вбачається з копій поштових повідомлень, поштові відправлення, якими оскаржувані повідомлення-рішення направлялись позивачу, були повернуті податковому органу поштовим відділенням з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

Відповідно до ч. 4 пп. 6.2.4. п. 6.4. ст. 6 Закону № 2181 у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Відповідно до п. 4.9 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у звязку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу.

При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Судом встановлено, що 21 вересня 2010 року посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було складено Акт № 20 про розміщення податкових повідомлень-рішень на дошці податкових оголошень, в якому вказано про неможливість вручення податкових повідомлень-рішень № 0001420710/0, № 0001430710/0 від 26.08.2010 р. у звязку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою. Вказаний акт в сукупності з витягом із Журналу розміщення податкових повідомлень-рішень на дошці податкових оголошень, з якого вбачається, що розміщення податкових повідомлень-рішень № 0001420710/0, № 0001430710/0 від 26.08.2010 р. на дошці податкових оголошень відбулось 21.09.2010 р., підтверджує розміщення відповідачем оскаржуваних повідомлень-рішень на дошці податкових оголошень.

Відтак, оскаржувані рішення вважаються врученими позивачу у день їх розміщення на дошці податкових оголошень, тобто 21 вересня 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було дотримано порядок направлення податкових повідомлень-рішень, визначений Законом № 2181.

Проте, з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може із огляду на наступне.

При вирішенні питання про відмову позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду, суд першої інстанції не взяв до уваги положення листа Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09, яким передбачено, що судам під час розвязування спорів повязаних з встановленням факту вручення податкової вимоги слід ураховувати, що лише розміщення податкової вимоги на дошці податкових оголошень не може вважатися беззаперечним підтвердженням факту вручення податкової вимоги платникові податків у тому разі, якщо обставини справи вказують на невжиття податковим органом усіх заходів, які він повинен був здійснити для вручення податкової вимоги, зокрема, у разі встановлення іншого місцезнаходження платника податків, про яке податковий орган знав або міг дізнатись тощо.

Тому, враховуючи те, що позивачем фактична адреса неодноразово зазначалася в звітах які він здавав відповідачу, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачу була відома фактична адреса місцезнаходження позивача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив права позивача, залишаючи позовну заяву без розгляду, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудсервіс 2006»задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2011 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Г.В. Земляна

А.Б. Парінов