Ухвала суду № 14436303, 10.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16295/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" березня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Романчук О.М., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти України»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти України»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0002742310/0 від 06 листопада 2009 року та № 0002732310/0 (а.с. 1б-9).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі (а.с. 182-184).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2010 р. по справі № 2а-16295/09/2670 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Протеїн, технології, інгредієнти України» повністю відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції були неповно зясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права (а.с. 186-190).

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі міста Києва на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та на виконання постанови слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві від 20.05.2009 року, було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ПТІ-Україна»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Стар-Інкомтрейд»за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 рік.

За результатами перевірки складено Акт № 227/23-80/32903790 від 23.10.2009 року (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 12-28).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 217 173 грн., в т.ч. по періодам: за 3 квартал 2008 року на суму 18 807 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 98 366 грн., порушення вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 173 738,00 грн., в тому числі за вересень 2008 року на суму 95 046,00 грн., за грудень 2008 року на суму 78 693,00 грн. (а.с. 12-28).

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, відповідачем було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0002732310/0 від 06.11.09 р., в якому визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 315 922,90 грн., в т.ч. за основним платежем 217 173,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 98 749,90 грн.; № 0002742310/0 від 06.11.09 р., в якому визначено за позивачем суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 260 607,00 грн., в тому числі 173 738,00 грн. - основний платіж та 86 869,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 11, а.с. 10).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ПТІ-Україна»звернулося до суду першої інстанції з адмінпозовом та просить його задовольнити.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

У відповідності до п. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Стар-Інкомтрейд»укладено договір поставки товару № 0209-КИ від 01.09.2008 р.

Судом першої інстанції встановлено, що даний договір виконано, та позивачем віднесено до валових витрат, витрати понесені на оплату отриманого товару від ТОВ «Стар-Інкомтрейд», що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи податкових накладних виписаних ТОВ «Стар-Інкомтрейд»на загальну суму 326 843,52 грн., в тому числі ПДВ на суму 54 473,92 грн.; № 290949 від 29.09.08 р. на загальну суму 243 430,38 грн., в тому числі ПДВ на суму 40 571,73 грн.; № 685 від 03.12.08 р. на загальну суму 315 015,06 грн., в тому числі ПДВ на суму 52 502,51 грн.; № 735 від 18.12.08 р. на загальну суму 157 142,70 грн., в тому числі ПДВ на суму 26 190,30 грн. Зазначені податкові накладні в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р.

Копіями видаткових накладних, якими підтверджується витрати позивача по договору поставки № 0209-КИ від 01.09.2008 р., а саме: № 427 від 08.09.08 р. на загальну суму 326 843,52 грн., № 492 від 26.09.08 р. на загальну суму 243 430,38 грн., № 685 від 03.12.08 р. на загальну суму 315 015,06 грн., № 735 від 18.12.08 р. на загальну суму 157 142,70 грн., копіями виписок з банку про перерахування ТОВ «Стар-Інкомтрейд»згідно з договором поставки № 0209-КИ від 01.09.2008 р. коштів.

Крім того, в матеріалах справи містяться: копії договору суборенди № 11-1 від 01 лютого 2008 року, копія договору оренди автомобіля від 31 серпня 2007 року, копії подорожних листів службового легкового автомобіля № 32/09 від 08 вересня 2008 року, № 31/09 від 29 вересня 2008 року, № 18/12 від 03 грудня 2008 року, № 24/12 від 18 грудня 2008 року, договору купівлі-продажу № 03-11-08/1 від 03 листопада 2008 року, що підтверджує здійснення господарських операцій позивачем (а.с. 123-128, а.с. 140-141).

Отже, вказані податкові та видаткові накладні є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами і доповненнями) та є належним доказом на підтвердження валових витрат позивача, що вказує на те, що позивач правомірно включив ці витрати до складу валових витрат по факту оплати.

Підпунктом пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Відповідно до абзацу другого підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.

Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні виписані ТОВ «Стар-Інкомтрейд»на виконання договору поставки № 209-КИ від 01.09.2008 р. складені належним чином, підписані директором ТОВ «Стар-Інкомтрейд»Дегтяренко Н.В. та завірені печаткою підприємства.

На момент здійснення відповідних господарських операцій, ТОВ «Стар-Інкомтрейд»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків ТОВ «Стар-Інкомтрейд», ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Доказів того, що договір поставки визнано судом недійсним, або доказів того, що підписи під податковими накладними чи договором поставки були підробленими чи вчинені під тиском, апелянтом не надано.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який вважає, що право на віднесення сум сплачених при придбанні товарів у ТОВ «Стар-Інкомтрейд»до складу податкового кредиту позивачем також доведено в повному обсязі.

Відтак, суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки обґрунтування податковим органом про порушення позивачем вимог п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та вимог пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, не узгоджуються з вимогами Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 16 березня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.М. Романчук

В.А. Твердохліб

Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 15.03.11.