Постанова № 14435336, 17.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2011 р. Справа № 2а- 10790/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Мельникова Р.В.

суддів: Бабаєва А.І., Шевченка О.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Ульященко Л.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом кредитної спілки «Харківське ощадно-кредитне товариство»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним і скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, кредитна спілка "Харківське ощадно-кредитне товариство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати розпорядження директора інспекційного департамента Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсіна О.В. №177/42/3 від 25 листопада 2009 року про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги.

В обґрунтування позовних вимог кредитна спілка "Харківське ощадно-кредитне товариство" зазначає наступне. На думку позивача, перевірку кредитної спілки проведено, і заходи впливу інспекційним департаментом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України застосовано з грубим порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року".

Крім того, позивач вважає, що при провадженні справи про порушення, а також під час її розгляду були порушені пункти 4.10, 4.11, 4.14 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003р. за №125, що виразилося у недодержані спеціального процесуального порядку провадження із застосування заходів впливу.

Щодо встановлених інспекцією порушень вимог нормативно-правових актів (пункти 1-9 оскаржуваного розпорядження) позивач стверджує, що такі висновки суперечать положенням чинного законодавства України.

Позивач погодився, що порушення п.п.3.2.1 п.3.2 розділу 3 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об`єднаних кредитних спілок, в частині надання кредиту одному члену Спілки у розмірі, що перевищує 20 відсотків від капіталу Спілки, у періоді, що перевірявся, мало місце, але на підставі того, що воно було усунуте кредитною спілкою, і на час проведення перевірки такого порушення не було, вважає, що жоден з перелічених у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" заходів впливу, за відсутності порушення, не може бути застосовано.

Також позивач стверджує, що ст.40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено вичерпний перелік заходів впливу, що може бути застосовано Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а директором інспекційного департаменту нагляду за кредитними установами Чурсіним О.В. у Розпорядженні №178/42/3 від 25.11.2009 р. застосовано до кредитної спілки непередбачений законодавством захід впливу зобов`язання усунути порушення встановлене у пунктах 1,4, 7, 8, 9, 10 констатуючої частини цього розпорядження шляхом подальшого дотримання вимог законів про фінансові послуги, що є перевищенням посадових повноважень, визначених ч.5 ст.26 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника кредитної спілки "Харківське ощадно-кредитне товариство".

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідач надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що, на його думку, сфера дії положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.09 N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" не поширюється на регулювання ринку фінансових послуг відповідно до роз`яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства юстиції України; що кредитна спілка була належним чином повідомлена про розгляд справи і розгляд справи відбувся у призначений день, що позивач зобов`язаний дотримуватися вимог абз.4 ч.3 ст.8 Закону України "Про кредитні спілки" у частині розміщення у відповідних засобах масової інформації даних про державну реєстрацію, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

25 листопада 2009р. директор інспекційного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсін О.В. на підставі акту планової інспекції від 28.10.2009р. №861/42/12-п прийняв Розпорядження №177/42/3 про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги та зобов`язав позивача - Кредитну спілку "Харківське ощадно-кредитне товариство" усунути порушення встановлені у пунктах 1, 4, 7, 8, 9, 10 констатуючої частини цього розпорядження шляхом подальшого дотримання вимог законодавства про фінансові послуги; усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги, встановлені у пунктах 2, 3, 5, 6 констатуючої частини цього розпорядження, про що письмово повідомити Держфінпослуг та надати відповідні підтверджуючі документи, що засвідчені підписом керівника та печаткою кредитної спілки, в термін до 01 лютого 2010 року.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.

Згідно з п.1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 р. N292/2003, уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до абз.5 п.13 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України директор департаменту Комісії у межах своєї компетенції має право підписувати від імені Комісії документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ та їх ліцензування, застосування заходів впливу, проведення інших заходів, спрямованих на реалізацію його повноважень, передбачених цим Положенням.

Проведення перевірок регулюється Правилами проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженими Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.10.2003 р. N96, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 р. N1184/8505.

Згідно з п.1.1. Акту планової інспекції кредитної спілки №861/42/12-п від 28.10.2009р., інспекція проводилась 19.10.09, 21.10.09 та 27.10.09.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010р. тимчасово заборонено проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, та планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Кредитні спілки Кабінетом Міністрів України не віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, а перевірки Держфінпослуг згідно ст.19, 23, 28 - 33 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не відносяться до планових заходів державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного і податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Також, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009р. N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" визначає органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31 грудня 2010 р. видавати суб'єктові господарювання припис про усунення протягом 30 діб виявлених порушень, підготовлений на підставі акта про проведення перевірки, якщо інший строк не передбачено законом та приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути), а також не застосовувати санкції за порушення, які усунуті на виконання припису.

Відповідачем не надано суду доказів, що кредитній спілці надавався строк для усунення виявлених порушень, а строк між датою складання Акту планової інспекції 28.10.2009 р. та датою постановлення Розпорядження 25.11.2009 р., що становить менше 30 діб, свідчить про те, що такий строк не надавався.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на листи Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства юстиції України, що містять відповідні роз`яснення. Між тим, вказані листи не є нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" державне регулювання ринків фінансових послуг, не пов`язаних з банківськими послугами та послугами на ринках цінних паперів, здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, яким є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Згідно з п.1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003р. N292/2003, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади. Завдання, повноваження, напрями нагляду, права щодо інспектування фінансових установ та застосування заходів впливу Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України встановлені відповідно ст.27, 28, 30, 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Відповідно до ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Згідно зі ст.ст.1, 21, 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів; Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного та державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади підзвітні Кабінету Міністрів України; Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції, законів України, актів Президента України видає постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

А отже, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, що є вищим органом у системі органів виконавчої влади, видані у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, є обовязковими до виконання Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, яка є одним з центральних органів у системі органів виконавчої влади. Тож, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", як така, що не посилається на закон чи закони у рамках якого чи яких здійснює регулювання правовідносин та не містить переліку органів виконавчої влади, на які поширюється її дія, здійснює регулювання відносин у обсязі всього законодавства України та поширюється на всі підпорядковані Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади, у тому числі і на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та її посадових осіб.

У зв`язку з цим суд вважає, що Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України планову перевірку Кредитної спілки "Харківське ощадно-кредитне товариство" проведено та застосовано захід впливу з порушенням вимог ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 р. N502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року", тобто у період дії заборони на проведення планових перевірок та без надання строку на усунення виявлених порушень.

Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003р. за №125, передбачає спеціальний процесуальний порядок провадження з застосування заходів впливу. Пункт 4.11 Положення про застосування заходів впливу передбачає, що справа може розглядатися за участю уповноваженого представника особи і для цього уповноважена особа Держфінпослуг, яка розглядає справу, повідомляє особу про дату та час розгляду справи, а повідомлення про розгляд справи надсилається (вручається) особі та за потребою іншим особам не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи.

Повідомлення №13688/42-8 від 06.11.2009 р. про розгляд справи 16 листопада 2009 року о 14:00 до кредитної спілки з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України надійшло поштою, що підтверджується копією такого листа та поштового конверта наданими позивачем. Між тим, Розпорядження №177/42/3 про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги датоване 25.11.2009 р. Тож, суд вважає, що несвоєчасним розглядом справи без попереднього повідомлення особи у встановлений строк з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України порушено п.4.10, 4.11 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003 р. N125.

За таких підстав, представник кредитної спілки був позбавлений прав знайомитися з усіма матеріалами, які є у справі, бути присутніми при розгляді Справи, надавати пояснення (у тому числі письмові), заявляти клопотання по суті виявленого порушення, що є порушенням з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України п.4.14 Положення про застосування заходів впливу.

Щодо виявленого інспекцією порушення абз.4 ч.3 ст.8 Закону України "Про кредитні спілки" щодо нерозміщення спілкою у відповідних засобах масової інформації даних про її державну реєстрацію:

Відповідно до абз.4 ч.3 ст.8 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка розміщує у відповідних засобах масової інформації, визначених Уповноваженим органом, дані про її державну реєстрацію.

Суд звертає увагу, що згідно з ч.1 иа 2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців. Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.

Таким чином, Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачає існування спеціальних норм, викладених у Законі, які встановлюють особливості державної реєстрації об'єднань кредитних спілок. Таким Законом є Закон України "Про кредитні спілки".

Враховуючи наведене, суд не бере до уваги твердження позивача про те, що згідно з ч.19 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», всі публікації з питань державної реєстрації здійснюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, а тому абз.4 ч.3 ст.8 Закону України "Про кредитні спілки", як такий, що суперечить ч.19 ст.22 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", не діє в силу п.3 Розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону, яким передбачено, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, діють у частині, що йому не суперечать.

Позивачем не надано доказів виконання кредитною спілкою «Харківське ощадно-кредитне товариство»вимог абз.4 ч.3 ст.8 Закону України "Про кредитні спілки".

Щодо встановленого інспекцією порушення п.8.7 розділу II Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.06.2004 №1099, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.07.2004 за №847/9446, та п.п. а) та в) п.3.1 розділу 3 Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затверджених Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.07.2004 №1590, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за №955/9554, в частині невідповідності посадової особи спілки, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку (оскільки у спілці не створено бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером) професійним вимогам, встановленим у зазначеному Положенні, суд зазначає, що вказаний висновок суперечить дійсності та чинному законодавству України, виходячи з наступного.

Згідно з п.8 Положення про внесення інформації про кредитні спілки до Державного реєстру фінансових установ, п.8.7 цього Положення стосується тільки стадії набуття кредитною спілкою статусу фінансової установи, а на час набуття кредитною спілкою статусу фінасової установи, що відбулося 25.09.2008 р., ведення бухгалтерського обліку здійснювала на підставі договору Приватна аудиторська фірма "Бліц-Аудит", а не бухгалтер Помазуновська О.Е.

Крім того, освіта бухгалтера Помазуновської О.Е. визначена, як середня, у той час як Помазуновська О.Е., що закінчила технікум, згідно ст.43 Закону України "Про освіту" і ст.25 Закону України "Про вищу освіту" має вищу освіту; визначено , що у бухгалтера Помазуновської О.Е. відсутній стаж на керівних посадах, пов`язаних з фінансовою або бухгалтерською діяльністю, у той час як відповідно до записів у трудовій книжці стаж роботи Помазуновської О.Е. на керівній посаді у фінансовій установі становить більш ніж чотири роки.

Щодо встановленого інспекцією порушення ст.16 Закону України "Про кредитні спілки", яке полягає у тому, що правління складається з осіб, які не знаходяться в трудових відносинах із спілкою:

Згідно чинного законодавства України трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України, згідно з ч.3 та ч.4 ст.24 якого укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу; трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Працівники кредитної спілки допущені до роботи, бухгалтер кредитної спілки Помазуновська О.Е. зарахована на роботу наказом голови правління кредитної спілки №003-8 від 17.11.08 р., а голова правління Стрельник Я.В. призначена на посаду, а отже зарахована на роботу, на підставі рішення спостережної ради кредитної спілки за Протоколом №006-5 від 08.08.05 р. Наявність трудових відносин Помазуновської О.Е. та Стрельник Я.В. у кредитній спілці підтверджуються відповідними записами у трудових книжках.

Згідно Довідки про склад правління, наданої позивачем, бухгалтер кредитної спілки - Помазуновська О.Е., хоча і є працівником, але не є і ніколи не була членом правління кредитної спілки.

За таких підстав суд не може погодитись з висновком Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про наявність у діях кредитної спілки порушення ст.16 Закону України "Про кредитні спілки", що правління складається з осіб, які не знаходяться в трудових відносинах зі спілкою.

Щодо посилання в акті планової інспекції на те, що відносно вказаних осіб позивачем не здійснювалось нарахування заробітної плати, не велося табелю виходу їх на роботу та спостережною радою кредитної спілки не затверджувались розміри окладів заробітної плати за штатним розписом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" регулювання трудових відносин не входить до компетенції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, тоді як згідно зі ст.30 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" уповноважений орган має право здійснювати інспектування в межах своєї компетенції.

Щодо встановленого інспекцією порушення ч.3 ст.15 Закону України "Про кредитні спілки" щодо дотримання членом спостережної ради вимоги працювати на громадських засадах та не перебувати у трудових відносинах з кредитною спілкою на підставі того, що у акті встановлено, що член спостережної ради безпосередньо виконував посадові обовязки касира, які не належать до його компетенції, при цьому, здійснення таких обовязків потребує наявності трудових відносин з кредитною спілкою:

Відповідач не посилається на норму законодавства, яка б передбачала, що здійснення обов`язків касира потребує наявності трудових відносин. Зважаючи на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ 15.12.2004 р. №637, суд погоджується з доводами позивача, що законодавство України не містить норми, за якою роботу касира може виконувати тільки особа, що перебуває у трудових відносинах. Крім того, Закон України "Про кредитні спілки" не містить заборони щодо виконання будь-якої роботи у кредитній спілці членом спостережної ради, якщо це здійснюється без укладання трудового договору та не пов`язано з наданням професійних послуг.

Допуск члена кредитної спілки до тимчасового виконання обов`язків касира знаходиться у межах повноважень голови правління, визначених ч.4 ст.16 Закону України "Про кредитні спілки", ст.11 Статуту кредитної спілки. Такі дії також цілком відповідають ч.4 п.4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

За таких обставин суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем ч.3 ст.15 Закону України "Про кредитні спілки" необґрунтованим.

Щодо встановленого інспекцією порушення ст.22 Закону "Про кредитні спілки" в частині ведення оперативного та бухгалтерського обліку з порушенням вимог абз.5 ч.4 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" щодо неможливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві шляхом самостійного ведення бухгалтерського обліку безпосередньо власником або керівником підприємства, звітність якого повинна оприлюднюватися, а саме - головою правління спілки виконувались обовязки касира:

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

За таких підстав суд погоджується з доводами позивача, що робота касира не є бухгалтерським обліком, а отже здійснення касових операцій безпосередньо керівником підприємства, звітність якого оприлюднюється, не становить порушення вимог абз.5 ч.4 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та ст.22 Закону "Про кредитні спілки".

Щодо встановленого інспекцією порушення п.п.1.4 п.1 Переліку внутрішніх положень та процедур кредитної спілки, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 11.11.2003 р. №116 щодо невиконання спілкою зобовязання розробити та затвердити внутрішні положення відповідно до встановлених вимог, а саме: умовами Положення про фінансові послуги не визначені розміри процентної ставки за кожним з окремих видів кредитів:

Згідно абз.5 п.п.б п.1.4 Переліку внутрішніх положень та процедур кредитної спілки положення про фінансові послуги повинно містити умови надання окремих видів фінансових послуг, зокрема щодо критеріїв визначення розміру процентної ставки за кожним з окремих видів фінансових послуг. А отже, цією нормою вимагається обов`язкове вміщення у положенні про фінансові послуги критеріїв, тобто ознак, визначення розміру процентних ставок, але не вимагається зазначення безпосередньо самих процентних ставок.

Таким чином, суд не вбачає у діях позивача порушення п.п.1.4 п.1 Переліку внутрішніх положень та процедур кредитної спілки.

Встановлене інспекцією порушення позивачем статті 11 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо недотримання фінансовою установою заборони поширення у будь-якій формі реклами, що містить неправдиві відомості про їх діяльність у сфері фінансових послуг не має під собою ніякого фактичного обгрунтування.

Щодо встановленого інспекцією порушення ч.4 ст.3 Закону України "Про кредитні спілки" та ст.5 статуту спілки, щодо неможливості кредитної спілки бути засновником, співзасновником або учасником суб`єкта (суб`єктів) підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку, яке полягає у тому, що відповідно до протоколу загальних зборів засновників Споживчого кооперативу "Толока" від 16.01.2009 р., спілка виступила засновником зазначеного кооперативу:

Згідно з ч.4 ст.3 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка не може бути засновником, співзасновником або учасником суб'єкта (суб'єктів) підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку, як на території України, так і за її межами.

Частиною 1 ст.85 Цивільного кодексу України передбачено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Споживчий кооператив "Толока", засновником якого виступила кредитна спілка, є неприбутковою організацією, не здійснює підприємницької діяльності, що підтверджується витягом зі статуту кооперативу та копією рішення №5 від 03.02.2009 р. державної податкової інспекції у Київському р-ні м.Харкова. Тобто, споживчий кооператив «Толока»не є субєктом підприємницької діяльності.

Таким чином, у діях позивача відсутнє порушення ч.4 ст.3 Закону України "Про кредитні спілки".

Щодо встановленого інспекцією порушення п.п.2.1.3 п.2.1 розділу 2 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об`єднаних кредитних спілок, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16.01.2004 №7, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.02.2004за №148/8747, в частині повернення спілкою додаткових пайових внесків членам кредитної спілки при недотриманні нормативу достатності капіталу та без письмової заяви члена кредитної спілки:

Підпункт 2.1.3 п.2.1 розділу 2 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об`єднаних кредитних спілок не містить вимоги про письмову заяву члена кредитної спілки, як підставу повернення додаткових пайових внесків.

Згідно п.п.2.2.1 п.2.2 розділу 2 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об`єднаних кредитних спілок норматив достатності капіталу визначається так: капітал кредитної спілки не може бути меншим, ніж 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань.

Висновок про недотримання кредитною спілкою нормативу достатності капіталу суперечить даним викладеним у п.п.2.4.1 Акту планової інспекції, де зазначено, що загальний розмір капіталу спілки станом на 30.09.09 складає 55907 грн., зобов`язання спілки перед членами спілки відсутні.

Таким чином, суд вважає встановлення у діях позивача порушення п.п.2.1.3 п.2.1 розділу 2 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та обєднаних кредитних спілок безпідставним та необгрунтованим.

Щодо встановленого інспекцією порушення п.п.3.2.1 п.3.2 розділу 3 Положення про фінансові нормативи діяльності та критерії якості системи управління кредитних спілок та об`єднаних кредитних спілок, в частині надання кредиту одному члену спілки у розмірі, що перевищує 20 відсотків від капіталу Спілки:

Згідно Акту планової інспекції у період з лютого по червень 2009 року спілкою надавалися кредити одному члену спілки, що перевищували 20 відсотків капіталу кредитної спілки.

Позивач визнав, що таке порушення у періоді, що перевірявся мало місце, але воно було усунуте кредитною спілкою, і на час проведення перевірки такого порушення не було.

Згідно зі ст.40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003 р. N125 за наявності такого порушення у якості заходу впливу може бути вжито лише зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення.

Згідно п.2.2 Положення про застосування заходів впливу зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що за порушенням, яке існувало, але усунуте до прийняття рішення про застосування заходу впливу, до кредитної спілки жодного з перелічених у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" заходів впливу застосовано бути не може.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає необхідним вказати на те, що відповідачем у наданих до суду запереченнях не надано пояснень щодо порушень, встановлених у пунктах 2-10 оскаржуваного розпорядження (всього у розпорядженні директора інспекційного департамента Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсіна О.В. №177/42/3 від 25 листопада 2009 року значиться 10 пунктів виявлених порушень).

Таким чином, відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено вичерпний перелік заходів впливу, що можуть бути застосовані, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

Так, уповноважений орган може застосовувати такі заходи впливу:

1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;

4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;

6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

7) порушувати питання про ліквідацію установи.

Згідно з п.2.2 Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 р. N125 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17 вересня 2004 р. N2384), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 грудня 2003 р. за N1115/8436, зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення - це письмове розпорядження (припис), що надається Особі для усунення у визначений у ньому строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги.

Директор інспекційного департаменту нагляду за кредитними установами Чурсін О.В. у Розпорядженні №178/42/3 від 25.11.2009 р. до кредитної спілки застосував у якості заходу впливу таке: "усунути порушення встановлені у пунктах 1, 4, 7, 8, 9, 10 констатуючої частини цього розпорядження шляхом подальшого дотримання вимог законодавства про фінансові послуги".

Тобто, застосовано захід впливу, не передбачений ні Законом України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», ні Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" директори департаментів у межах своєї компетенції мають право підписувати від імені Уповноваженого органу документи правозастосовчого характеру, вирішувати питання про внесення фінансових установ до реєстру та їх ліцензування, застосування заходів впливу, проведення інших заходів, що спрямовані на реалізацію їхніх повноважень, передбачених Положенням про Уповноважений орган.

З огляду на викладене, суд зазначає, що застосування такого непередбаченого законодавством заходу впливу до кредитної спілки «Харківське ощадно-кредитне товариство»та ще й в умовах, коли в діях або бездіяльності кредитної спілки відсутні порушення законодавства (щодо пунктів 4, 7, 8, 9, 10 оскаржуваного розпорядження), є перевищенням директором інспекційного департаменту нагляду за кредитними установами своїх посадових повноважень і одночасно порушенням Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг»та Положення про застосування заходів впливу.

Таким чином, не зважаючи на встановлене у судовому засіданні порушення позивачем абз.4 ч.3 ст.8 Закону України «Про кредитні спілки», п.1 резолютивної частини оскаржуваного розпорядження підлягає скасуванню у повному обсязі у звязку із застосовування відповідачем заходу впливу, не передбаченого ні Законом України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», ні Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване Розпорядження директора інспекційного департамента Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсіна О.В. №177/42/3 від 25 листопада 2009 р. про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги прийнято з порушенням чинного законодавства України та вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому позовні вимоги про визнання протиправними і скасування розпорядження директора інспекційного департамента Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсіна О.В. №177/42/3 від 25 листопада 2009 року про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати в сумі 03,40грн., сплачені позивачем при звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов кредитної спілки «Харківське ощадно-кредитне товариство»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним і скасування розпорядження - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати розпорядження директора інспекційного департамента Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Чурсіна О.В. №177/42/3 від 25 листопада 2009 року про усунення порушень вимог законодавства про фінансові послуги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь кредитної спілки «Харківське ощадно-кредитне товариство»(61168, м.Харків, вул.Академіка Павлова, 319, кв.50, код ЄДРПОУ 33414506) сплачений судовий збір у сумі 03,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 22 лютого 2011 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді: А.І. Бабаєв

О.В. Шевченко