Постанова № 14435333, 22.02.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" лютого 2011 р. Справа № 2а-380/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,

представника позивача - Рощупкіної В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" (далі позивач або ДП "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі відповідач або ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова), в якому просить суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, щодо невизнання своєчасності та у повному обсязі сплати позивачем податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн. згідно платіжного доручення №1116 від 27 грудня 2010 року, а також зобов'язати ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова усунути допущені порушення прав позивача шляхом зарахування грошових коштів сплачених позивачем за призначенням платежу які вказані в платіжних дорученнях за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державне підприємство "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" було засновано Державним департаментом України з питань виконання покарань і зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. Позивач з 15.09.1995 року за №64 узятий на облік в органах держаної податкової служби та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова. Позивач сплачує поточні платежі з податку на додану вартість у повному обсязі вказуючи призначення платежу. Податкове законодавство передбачає тільки одну форму сплати податкових зобов'язань - грошові кошти. Як зазначає ст.4 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковий, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно - правовими актами Національного банку України. Аналогічна за змістом норма міститься у п.6 ст.7 Закону України від 20.05.99р. "Про Національний банк України". Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Виконуючи власні повноваження, Національний Банк України постановою Правління від 21 січня 2004 року №22 затвердив „Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №377/89/76. Згідно п.3.8 Інструкції реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Тобто, тільки платник має право визначати призначення власного платежу. Позивач постійно вказує призначення платежу у платіжних дорученнях, але Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м.Харкова самостійно змінює призначення платежу, зараховуючи перераховані кошти не за призначенням.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що згідно з приписами п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, відповідач зазначив, що ДПІ у Комінтернівського районі м.Харкова діяла на законних підставах при зарахуванні грошових коштів у обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості.

У судове засідання 22.02.2011 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с.22), не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Повідомленням від 28.12.2010 №120321020664185 (а.с.13) ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова повідомила підприємство Качанівську виправну колонію (№54) про здійснення розподілу сплаченої 27.12.2010 згідно з платіжним документом від 27.12.2010 №1116 суми податкового боргу за платежем «податок на додану вартість»: сплачена сума 139200грн.: податковий борг 116578,52грн., пеня 22621,48грн.; сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 27.12.2010 в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем «податок на додану вартість», складає 3360156,74грн., пеня 693845,32грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що у податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачем було задекларовано суму податку на додану вартість в розмірі 139200,00грн.

Відповідно до п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Строки погашення узгодженого податкового зобов'язання встановлено п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У судовому засіданні встановлено, що податок на додану вартість в сумі 139200,00грн. сплачено позивачем на підставі платіжного доручення №1116 від 27 грудня 2010 року (а.с.12), у якому зазначено призначення платежу: *;08680891;;101*; перерах. ПДВ за листопад 2010р. по стр. 31.12.2010р. Параграф 14010100.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що кошти, перераховані позивачем вказаним платіжним дорученням з призначенням конкретного платежу, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу з податку на додану вартість та нарахованої на нього пені, який виник у минулих періодах.

Відповідач, в обґрунтування правомірності своїх дій щодо зарахування сплачених сум на сплату боргу, що виник у минулих періодах, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.

Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N377/8976, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до п.3.8 зазначеної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного слідує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, з урахуванням п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суд зазначає, що жодним Законом не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Таким чином, позивачем виконано всі необхідні дії, спрямовані на своєчасну та в повному обсязі сплату податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Тому суд вважає дії відповідача щодо зарахування коштів в сумі 139200,00грн., перерахованих позивачем платіжним дорученням №1116 від 27 грудня 2010 року з призначенням конкретного платежу, на погашення податкового боргу з податку на додану вартість та нарахованої на нього пені, який виник у минулих періодах, що спричинило невизнання відповідачем своєчасності та у повному обсязі сплати позивачем податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн. згідно платіжного доручення №1116 від 27 грудня 2010 року, неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству та встановленим обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, щодо невизнання своєчасності та у повному обсязі сплати позивачем податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн. згідно платіжного доручення №1116 від 27 грудня 2010 року, а також зобов'язання ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова усунути допущені порушення прав позивача шляхом зарахування грошових коштів сплачених позивачем за призначенням платежу які вказані в платіжних дорученнях за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач на розподілі судових витрат не наполягав.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, щодо невизнання своєчасності та у повному обсязі сплати Підприємством Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54) податку на додану вартість за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн. згідно платіжного доручення №1116 від 27 грудня 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі міста Харкова усунути допущені порушення прав Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" шляхом зарахування грошових коштів сплачених Державним підприємством "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" за призначенням платежу які вказані в платіжному дорученні №1116 від 27 грудня 2010 року за листопад 2010 року в сумі 139200,00грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 28 лютого 2011 року.

Суддя Р.В. Мельников