Постанова № 14424671, 29.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2011 р. № 2а- 1598/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

приватного малого підприємства "Аліна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Аліна" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 10.02.2011 року № 0000532301, прийняте стосовно нього.

Позивач обгрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки фахівцями Державної податкової адміністрації у Харківській області та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване рішення, прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова, з порушенням норм діючого законодавства України, оскільки факти порушення податкового законодавства в даному випадку загалом не мали місця, що є підставою для його скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Казарін І.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Говорун М.Д. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення перевірки з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за наслідками останнього рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами вказаної перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за що до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції та що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області була проведена перевірка підрозділу ПМП "Аліна" з питань дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в кафе "Ваніль" за адресою: АДРЕСА_1 за результатами якої 21.01.2011 р. було складено акт вказаної перевірки за № 88/20/40/23/21226903 та направлено до ДПІ у Київському районі м. Харкова для розгляду.

Останньою вказаний акт було розглянуто та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій стосовно позивача № 0000532301 від 10.02.2011 року за порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що приватне мале підприємство "Аліна" є платником єдиного податку по ставці 10 % сум виручки від реалізації продукції з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 2031015155 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва - юридичною особою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновків податкового органу позивачем були допущені порушення п. 1, 2, 12, 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: в кафе "Ваніль" за адресою: АДРЕСА_1 яке належить позивачу, мало місце на думку податкового органу, не проведення розрахункової операції через РРО на часткову суму вартості проданих товарів - 34,00 грн., не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена в денному звіті РРО у розмірі 34,00 грн. та ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 375,00 грн., за що ст. 20 вказаного Закону передбачені відповідні штрафні (фінансові) санкції: у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 750,00 грн. та п. 1 ст.17 за вчинене вперше - 1 грн., тобто всього 752,00 грн.

Суд зазначає, що загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 996-XIV).

Статтею 2 Закону N 996-XIV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону N996-XIV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обовязку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Суд зазначає, що діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів в бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Суд зазначає, що відсутність обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обігу звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 суб'єкт малого підприємства - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, платником єдиного податку по ставці 10 % сум виручки від реалізації продукції з включенням податку на додану вартість до складу податку та веде книгу обліку доходів та витрат, відповідно до вимог чинного законодавства.

Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 року № 477.

Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в книзі обліку доходів та витрат зазначаються: у графі 3 - сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), графа 4 - сума виручки від реалізації основних фондів, у графі 5 - позареалізаційні доходи та виручки іншої реалізації, у графі 6 - загальна сума виручки та позареалізаційних доходів, у графі 7 - загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Таким чином, ведення обліку накладних юридичними особами - платниками єдиного податку зазначеним Порядком не передбачається.

Щодо висновку податкового органу про не проведення розрахункової операції через РРО на часткову суму вартості проданих товарів - 34,00 грн. та незабезпечення відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, яка зазначена в денному звіті РРО у розмірі 34,00 грн. суд зазначає наступне.

В приміщенні кафе розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підприємницьку діяльність здійснюють два суб'єкта підприємницької діяльності - ПМП "Аліна" та ПП ОСОБА_3, яка також є власником вказаного приміщення, позивач орендує 30 кв. м. даного приміщення, що підтверджується договором оренди, який долучено до матеріалів справи.

Так, продукція, при реалізації якої було видано розрахунковий чек РРО (коньяк "Бучач" 50 мл. - 9 грн.) в даному приміщенні реалізується ПМП "Аліна", а продукція при реалізації якої розрахунковий документ - товарний чек видається на прохання споживача (кофе з молоком - 17,00 грн., чай - 15 грн., хліб - 2 грн.) реалізується ПП ОСОБА_3, яка працює на єдиному податку.

Отже, грошові кошти від споживачів за реалізовану ПП ОСОБА_3 продукцію, позивач отримує на підставі довіреності на отримання зазначених коштів.

Таким чином грошові кошти на суму 34,00 грн. належать ПП ОСОБА_3, до яких позивач відношення не має, у зв'язку з чим висновок податкового органу щодо останнього є хибним.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 1 Конституції України, де передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, у зв'язку з чим суд має правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 10.02.2011 року № 0000532301, прийняте стосовно приватного малого підприємства "Аліна".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29.03.11 р.

Суддя Самойлова В.В.