Постанова № 14434835, 21.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Справа № 2а-1920/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лагутіна А.А.,

за участю

секретаря судового засідання Кашкарової Г.Є.

та

представників сторін:

від позивача - Лиманюка М.А.(довіреність № 2628/10-002 від

08.02.2011р. дійсна до 08.02.2012р.)

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відкритого акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення коштів за податковим боргом, шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відкритого акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення коштів за податковим боргом, шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позову державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області зазначила, що відкрите акціонерне товариство «Механізатор» (далі ВАТ «Механізатор») зареєстроване як субєкт господарської діяльності виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 14.04.1994 року відповідача взято на облік в ДПІ в м. Сєвєродонецьку як платник податків. Відповідачем не сплачено до бюджету податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 142576,63 грн. Товариству у відповідності до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України вручено податкову вимогу №28 від 31.01.2011р. 07.02.2011 року у державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи Товариства згідно з актом опису від 03.02.2011 року № 20/24-071. У звязку з несплатою податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації у відповідача виник податковий борг в сумі 142576,63 грн., який на підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України підлягає стягненню з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, від нього надійшло заперечення проти позову, в яких послався на те, що ст.95.3 податковим кодексом України, не передбачено стягнення коштів за податковим боргом шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Не існують умови для застосування дозволу суду на погашення суми, нібито, податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Підприємство знаходиться тривалий час в дуже тяжкому фінансовому та економічному становищі і не мав постійного достатку грошових коштів, щоб розрахуватися із заробітною платою. Заборгованість із заробітної плати перед фізичними особами існувала ще в 2009-2011 роках. Існує на даний час велика заборгованість відповідача із заробітної плати перед фізичними особами, яка перевищує 300 тисяч гривень. Відповідач намагався і намагається її погасити, сплачуючи зарплату частинами. Товариство не мало можливості погашати заборгованість із заробітної плати за рахунок грошових коштів, які б могли у разі продажу майна, що належить йому, тому що продаж основних засобів було заборонено судом. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобовязань щодо оплати праці. Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову за необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, повязані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відкрите акціонерне товариство «Механізатор» зареєстроване як субєкт господарської діяльності виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.(арк. справи 3-4).

Відкрите акціонерне товариство «Механізатор» (ідентифікаційний код 01240769) як платник податків знаходиться на обліку в державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 28.02.2011 № 1 (арк. справи 5).

На виконання пункту 54.1 статті 54 та пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України відкрите акціонерне товариство «Механізатор» подало до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецька Луганської області податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року (зареєстрована у позивача 17.01.2011), в якій визначило суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 142576,63 грн. (арк. справи 10-11).

В порушення вимог пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України відкрите акціонерне товариство «Механізатор» протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг.

Податковий борг з податку на додану вартість по податковій декларації від 17.01.2011 в сумі 142576,63 грн. платником податків не сплачений, що підтверджується обліковою карткою платника станом на 26.02.2011 (арк. справи 9).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом встановлено, що у відповідності з п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області відкритому акціонерному товариству «Механізатор» було направлено податкову вимогу від 31.01.2011 № 28 з повідомленням про податковий борг в сумі 143202,07 грн. (вручено посадовій особі відповідача 03.02.2011).

07.02.2011 у державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано податкову заставу на активи Товариства згідно з актом опису від 03.02.2011 року № 20/24-071.» (арк. справи 6-7).

Оскільки податкова вимога від 31.01.2011 № 28 є чинною (доказів про відкликання податкової вимоги суду не надано), суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що відкрите акціонерне товариство «Механізатор» станом на дату розгляду та вирішення справи про стягнення коштів за податковим боргом у добровільному порядку податковий борг з податку на додану вартість в сумі 142576,63 грн. не сплатило, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 142576,63 грн. за податковим боргом з податку на додану вартість, позовні вимоги державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням приписів ч. 2 ст.11 КАС України та у звязку з тим, позивачем не надано доказів, які надають право суду звернути стягнення коштів, а саме шляхом надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути кошти за податковим боргом з відкритого акціонерного товариства «Механізатор» з рахунків банків, обслуговуючих платника в доход Державного бюджету України в сумі 142576,63 грн.

На підставі вимог частини 4 статті 94 КАС України та пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 16, 20, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області до відкритого акціонерного товариства «Механізатор» про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 142576,63 грн. задовольнити повністю.

Стягнути кошти за податковим боргом з відкритого акціонерного товариства «Механізатор», код ЄДРПОУ 01240769, в розмірі 142 576,63 (сто сорок дві тисячі пятсот сімдесят шість грн. 63 коп.) з рахунків у банках, обслуговуючих платника в доход Державного бюджету України на р/р 31111029700080, код 140100100, отримувач УДК в м. Сєвєродонецьку, код отримувача 24046627, банк ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 28 березня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін