Постанова № 14434833, 24.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2011 року Справа № 2а-1641/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача:Мельянченко С.В. (довіреність № 22 від 23.02.2011 року);

від відповідача:Білощук Я.А. (довіреність № 25/9/10 від 04.01.2011 року);

Ганущак І.С. (довіреність № 3456/9/10 від 11.03.2011 року);

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганськ» до державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062300 від 24.01.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганськ» (далі-Позивач) до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, (далі-Відповідач) в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2011 року № 00000623000, яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 20200,00 грн., у тому числі 16160,00 грн. - за основним платежем, 4040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення рішення від 24 січня 2011 року № 0000062300 є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

В акті перевірки від 06.01.2011 року № 1/2300/32899904, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач вказує на те, що позивачем до складу податкового кредиту та декларацій з податку на додану вартість було включено податок на додану вартість за придбаний товар (виконання послуг) у приватного підприємства «КФ «Парадигма» загальною вартістю 96960,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 16160,00 грн. На думку відповідача, позивач не мав права включати до податкового кредиту вказану суму, оскільки після фактичної передачі товару (виконання послуг) та виписки податкових накладних директора приватного підприємства «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 Ленінським районним судом м. Луганська визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Такі висновки податкового органу, на думку позивача, суперечать посиланням на норми чинного законодавства, а саме: визнання недійсними установчих документів постачальника не впливає на результати діяльності покупця і не може бути підставою для залучення покупця до відповідальності, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У позовній заяві позивач вказав, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Якщо продавці, на момент проведення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Приватне підприємство «КФ «Парадигма» на момент складення податкової накладної було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних, як того вимагає підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Несплата податку продавцем (у даному випадку приватним підприємством «КФ «Парадигма») при здійсненні господарських операції не впливає на податковий кредит покупця (у даному випадку ТОВ «Віннер-Луганськ»). Податкові органи не можуть нараховувати податкові зобовязання з податку на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладення таких санкцій за будь-яких обставин.

Також, позивач зазначив, що укладеним договіром від 01.12.2008 року № 01/12 з ПП «КФ «Парадигма», було передбачено, здійснення демонтажу та монтажу комплекту датчиків на стенді розвалу-сходження, при цьому, приймання робіт здійснювалось на підставі акту здачі-приймання робіт. Таким чином, відповідно до умов договору, подією, що мала статися та давала позивачу право на податковий кредит, стала фактичне виконання зазначених послуг та отримання податкових накладних. Позивач, прийнявши послуги та податкові накладні, згідно з вимогами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» включив до податкового кредиту та декларацій з податку на додану вартість за період с 01.12.2008 по 31.12.2008 року суму 16160,00 грн. Той факт, що директора ПП «КФ «Парадигма» після фактичної передачі товару (надання послуг) та виписки податкових накладних Ленінським районним судом м. Луганська визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, на думку позивача, згідно з Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не є підставою для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у вартості отриманого від нього товару. Податкова накладна, виписана від ПП «КФ «Парадигма» на імя ТОВ «Віннер-Луганськ», не суперечать законодавчим та нормативним актам, а саме виписані з дотриманням відповідних норм законодавства, містять усі зазначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» вимоги щодо заповнення податкової накладної, а тому висновки відповідача, що податкова накладна була виписана з порушенням, позивач вважає безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 12.03.2011 року № 3451/9/10 (аркуші справи 66-72), в яких у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити у повному обсязі. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Віннер-Луганськ» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 06.01.2011 року № 1/2300/32899904 та винесено податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2011 року № 0000062300, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 20200,00 грн., у тому числі 16160,00 грн. - за основним платежем, 4040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Перевіркою встановлені наступні порушення, а саме підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 16160,00 грн., оскільки відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України договір від 01.12.2008 року № 01/12 між ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» на постачання товарно-матеріальних цінностей суперечить інтересам держави і суспільства та є нікчемним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та підлягає виключенню з податкового обліку підприємства. Доказом нікчемності правочину між ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» є вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 № 1-887, яким директора ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року № 1-887, який був використаний при проведенні перевірки, директор та засновник ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших документів, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Фінансово-господарською діяльністю ПП «КФ Парадигма» ОСОБА_4 ніколи не керував, та не доручав цього нікому іншому, про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_4 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності ПП «КФ «Парадигма», у тому числі печатку підприємства, які відповідно до попередньої домовленості передав у фактичне користування невідомій особі на ім'я Олексій.

З огляду на викладене, відповідач вважав, що податкова накладна від імені ПП «КФ «Парадигма» була складена в порушення вимог чинного законодавства і тому не може слугувати документом, який підтверджує право ТОВ «Віннер-Луганськ» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість. За рахунок суми податку на додану вартість по податкової накладної, складеної від імені ПП «КФ «Парадигма», ТОВ «Віннер-Луганськ» було безпідставно сформовано податковий кредит на суму 16160,00 грн.

Також відповідач зазначив, що оскільки ОСОБА_4 згідно вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року № 1-887, який був використаний при проведенні перевірки, як директор та засновник ПП «КФ «Парадигма» ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам, податкові накладні від ПП «КФ «Парадигма» були складені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/203, а тому не можуть бути документами, які підтверджують право ТОВ «Віннер-Луганськ» на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, а тому, на думку відповідача, ТОВ «Віннер-Луганськ» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок суми податку на додану вартість по податкової накладної, отриманої від контрагента - ПП «КФ «Парадигма» на суму 16160,00 грн.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченні проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, На підставі Наказу від 20.12.2010 року за № 875 та направлення на перевірку за № 935 від 20.12.2010 року, 06.01.2011 року державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Віннер-Луганськ» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 06.01.2011 року № 1/2300/32899904 та винесено податкове повідомлення - рішення від 24 січня 2011 року № 0000062300, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 20200,00 грн., у тому числі 16160,00 грн. - за основним платежем, 4040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (аркуші справи 23-39, 45, 73-75).

Перевіркою були встановлені порушення податкового законодавства, а саме: п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон № 168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16160,00 грн., оскільки відповідно до ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України договір від 01.12.2008 року № 01/12 між ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» на здійснення монтажних робіт суперечить інтересам держави і суспільства та є нікчемним, в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та підлягає виключенню з податкового обліку підприємства. Доказом нікчемності правочину між ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» є вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року № 1-887, яким директора ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 та 3 ст.358, ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем були надані заперечення до нього за № 12 від 19.01.2011 року (аркуші справи 41-44).

Листом відповідача від 24.01.2011 року за № 1041/10/23-20 заперечення позивача на акт перевірки від 06.01.2011 року за № 1/2300/32899904 були залишені без розгляду (аркуш справи 76).

Листом від 25.02.2011 року за № 3519/25-08 державна податкова адміністрація України скаргу позивача на акт перевірки від 06.01.2011 року за № 1/2300/32899904 та результати розгляду заперечення до нього залишив без задоволення, а оскаржуване рішення відповідача без змін (аркуші справи 82, 83).

У звязку з неможливістю вручення для ознайомлення акту перевірки від 06.01.2011 року за № 1/2300/32899904 відповідачем був складений відповідний акт від 06.01.2011 року за № 1 (аркуш справи 77).

Акт перевірки від 06.01.2011 року за № 1/2300/32899904 на адресу позивача був спрямований рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком та поштовим повідомленням про отримання від 10.01.2011 року (аркуш справи 78).

24.01.2011 року оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 24.01.2011 року № 0000062300 було спрямоване на адресу позивача рекомендованим листом з описом вкладеного, що підтверджується фіскальним чеком, поштовим повідомленням про отримання 26.01.2011 року та описом вкладеного до листа (аркуш справи 81).

За результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 24.01.2011 року № 0000062300 є законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що між ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» було укладено договір від 01.12.2008 року № 01/12 з ПП «КФ «Парадигма», яким передбачено, здійснення демонтажу та монтажу комплекту датчиків на стенді розвалу-сходження, при цьому, приймання робіт здійснювалось на підставі акту здачі-приймання робіт. Однак, в порушення порядку та строків зберігання бухгалтерської та податкової звітності (первинних документів на підставі яких відповідна звітність була сформована) в судове засідання представник позивача не надав суду, а ні оригінал зазначеного договору, а ні засвідчену його копію, пояснюючи цей факт тим, що договір від 01.12.2008 року № 01/12 був загублений у звязку із переїздом в нове службове приміщення. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що проти існування зазначеного договору не заперечували представники відповідача та його існування не спростовують раніше проведена відповідачем перевірка позивача, а саме: витяг з акту перевірки від 10.08.2009 року за № 489/2300/32899904 (аркуш справи 110-121).

В рамках договору від 01.12.2008 року № 01/12 приватним підприємством «КФ «Парадигма» була виписана ТОВ «Віннер-Луганськ» податкова накладна на суму 96960,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 16160,00 грн. (аркуш справи 53). За результатами проведених робіт ПП «КФ «Парадигма» та ТОВ «Віннер-Луганськ» був підписаний акт здачіприймання робіт № ОУ-18-12-08-01 (демонтаж та монтаж комплектів датчиків 2 пари) (аркуш справи 52). При цьому, в судовому засіданні при звірянні копії акту здачі приймання робіт за № ОУ-18-12-08-01 з його оригіналом, який був наданий представником позивача, судом було встановлено його неповна відповідність оригіналу акту, про що судом було зазначено на копії зазначеного акту, а саме: «не відповідає оригіналу підпис». За таких обставин та у звязку з тим, що представник позивача не зміг суду пояснити причини невідповідності копії акту її оригіналу, копія акту здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-18-12-08-01 не може бути прийнята судом як належний та допустимий письмовий доказ по справі (аркуші справи 52, 130).

Платіжними дорученнями № 460 від 14.09.2009 року на суму 5000,00 грн., № 559 від 29.10.2009 року на суму 60000,00 грн. та № 620 від 20.11.2009 року на суму 31960,00 грн. позивачем були оплачені послуги ПП «КФ «Парадигма», що підтверджується виписками із банку (аркуші справи 47-49, 127-129).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року у справі № 1-887 ОСОБА_4, засновника та директора ПП «КФ «Парадигма», було визнано винним у скоєнні злочинів, направлених на порушення порядку здійснення підприємницької діяльності та порядку оподаткування (аркуші справи 85-87). Вирок на день розгляду справи набрав законної сили та підлягає виконанню.

Вказаним вироком суду встановлено, що громадянин ОСОБА_4 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його імя приватного підприємства «Комерційна фірма «Парадигма» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. Вироком було встановлено, що громадянин ОСОБА_4 зареєстрований також директором та головним бухгалтером підприємства, при цьому відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» не складав та не підписував. ОСОБА_4 було визнано винним у скоєнні злочинів за ознаками фіктивного підприємництва, передбаченого ч.2 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, тобто створення чи набуття субєкта підприємницької діяльності з метою приховування незаконної діяльності, наміри ОСОБА_4 не тягнуть за собою дійсного настання цивільно-правових наслідків.

Посилання представника позивача на те, що зазначений вирок суду є лише непідтвердженою копією судового рішення та не можу слугувати у якості письмового доказу по справі у звязку з тим, що в тексті цього вироку суду не встановлені обставини щодо ТОВ «Віннер-Луганськ» суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як встановлено, в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи листом в.о. начальника відділу податкової міліції Портнова В.Ю. вих. № 12001/7/26-10 від 19.11.2010 року було повідомлено відповідача про те, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська директора та засновника ПП «КФ «Парадигма» ОСОБА_4 було визнано винним та засуджено за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. ч.2 ст.27, ч.1 ст.205, ч.1 та ч.3 ст.358 Кримінального кодексу України. Додатком до зазначеного листа була надана копія вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року у справі № 1-887. В судовому засіданні копія зазначеного вироку суду була надана із засвідченням її печаткою податкового органу та підписом посадової особи відповідача. За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що копія вироку суду в кримінальній справі не відповідає оригіналу, який міститься в кримінальній справі. Крім того, представником позивача на підтвердження своїх доводів в цій частині не було надано судового рішення, яке б відрізнялось за змістом від того, що міститься в матеріалах справи (аркуші справи 84-87). Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року у справі № 1-887 були встановлені обставини щодо фактичної відсутності будь-якої господарської діяльності ПП «КФ «Парадигма» з моменту її створення, а відтак твердження представника позивача про те, що зазначеним вироком суду не встановлені обставини щодо ТОВ «Віннер-Луганськ» є необґрунтованими та надуманими.

Тобто, приватне підприємство «КФ «Парадигма» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань.

В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства «КФ «Парадигма» він ніколи не керував та не доручав цього нікому робити. Ніяких документів, а саме - договорів та додатків до них, податкових накладних, накладних, рахунків, векселів, товарно-транспортних накладних, актів та інших, не складав та не підписував, а також не доручав це іншим особам. Про те, що підприємство здійснювало господарську діяльність, довідався від робітників податкової міліції, фінансово-господарську діяльність фактично не міг здійснювати, так як не мав ні досвіду, ні грошей. Видаючи себе за дійсного директора та власника підприємства ОСОБА_4 отримав всі необхідні дозвільні та реєстраційні документи для легалізації діяльності приватного підприємства «КФ «Парадигма», у тому числі печатку підприємства, які, відповідно попередньої домовленості, передав у фактичне користування невідомій особі на ім'я Олексій. Правочини, які здійснені від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» в період, коли він значився директором та засновником підприємства, вважає незаконними (аркуш справи 88).

На момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон № 168.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктом 3 ст.8 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі-Закон № 509) однією з функцій Державної податкової адміністрації України є затвердження форм податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразку картки фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, форми повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форм звітів про роботу, проведену органами державної податкової служби.

Відповідно до п.2 та п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкові накладні від імені приватного підприємства «КФ «Парадигма» виписані та підписані не директором ОСОБА_4, а іншою особою, яку неможливо ідентифікувати, що підтверджується поясненнями ОСОБА_4 та вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 21.10.2010 року у справі № 1-887, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначеної податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна складена в порушення вимог чинного законодавства, не має юридичної сили і не може слугувати документом, який підтверджує право позивача на включення до податкового кредиту за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року суми податку на додану вартість у розмірі 16160,00 грн.

Внаслідок неправомірного та безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 16160,00 грн. товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганськ» за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет на суму 16160,00 грн.

У відповідності із п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон № 2181) (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Віннер-Луганьк» за період за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року до сплати в бюджет податку на додану вартість на суму 16160,00 грн., судом визнається правомірним нарахування позивачу податковим повідомленням - рішенням від 24 січня 2010 року № 0000062300 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4040,00 грн.

Відповідач як субєкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер - Луганськ» до державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000062300 від 24.01.2011 року відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з ч3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 28 березня 2011 року.

Суддя А.А. Лагутін