Постанова № 14434622, 23.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року Справа № 2а-0870/1345/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників сторін :

від позивача Вакуленко В.А.

від відповідача Лисенко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2011 №0000102302/0/2774.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська комерційна нерухомість» (далі-позивач) підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі віповідач) в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішеня від 25.02.2011 №0000102302/0/2774 є законним, та таким що не підлягає скасуванню. Позов не визнає, просять відмовити позивачу в задоволені його вимог у звязку із обставинами викладеними в запереченнях.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшенні податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні, жовтні 2010 року, за результатами якої складено акт № 19/23-252/33242664 від 11.02.2011, яким встановлено порушення пп. 7.7.2 п. 7.7, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до порушення вимог Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 року за № 250/2054, а саме:

1) завищено р. 24 Декларації з ПДВ за листопад 2010 р. «залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду» на суму 7160 грн.;

2) занижено р. 25.2 Декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» на суму 7160 грн.;

3) завищено р. 25.2 Декларації з ПДВ за листопад 2010 р. «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» на суму 7160 грн.;

4) занижено р. 26 Декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 7160 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомленням-рішенням № 0000102302/0/2774 від 25.02.2011, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року на 7160 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1790 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що позивач не заперечує правомірність зменшення податковим органом бюджетного відшкодування та оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Відповідно до пункту 2 розділу XIX «Перехідних положень» Податкового Кодексу з 01.01.2011 втратив чинність Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на підставі якого до 01.01.2011 визначались податкові зобов'язання та застосовувались штрафні (фінансові) санкції, зокрема, за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

З дня набрання чинності Податковим кодексом, грошові зобов'язання визначаються податковими органами на підставі ст. 54 цього Кодексу. Так, відповідно до п. 54.3 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу («Податок на додану вартість») - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; відповідно до пп. 14.1.181 Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з цього, для цілей застосування розділу V Податкового кодексу податкове зобов'язання може мати від'ємне значення за результатами його зменшення на податковий кредит звітного податкового періоду.

Отже, посилання позивача на п. 3.1.1 Акту перевірки не можуть бути прийняті до уваги як доказ відсутності фактів, передбачених п. 54.3.2 Податкового кодексу, оскільки у цьому пункті йде мова про відсутність заниження або завищення показників в рядках 1-9 Податкової декларації, оскільки зазначені рядки міститься у розділі І податкової декларації «Податкові зобов'язання». Перевіркою ж були встановлені порушення при заповненні Розділу III податкової декларації «Розрахунки з бюджетом за звітний період», які полягали у неправомірному включенню сум ПДВ до рядку 26 Декларації (тобто завищення податкового кредиту). Оскільки на суму податкового кредиту підлягає зменшенню сума податкового зобов'язання, при встановленні завищення такої суми податковий орган зобов'язаний визначити суму податкового зобов'язання і її від'ємного значення, як у спірному випадку, що прямо передбачено п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу в разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, свідчить про те, що висновки фахівців ДПІ ґрунтуються на законодавстві, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

З огляду на зазначені критерії перевірки оскарженого рішення та за таких обставин слід визнати, що відповідач діяв обґрунтовано, відповідно до діючого законодавства та використовуючи свої повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 158, 160 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 28.03.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева