Постанова № 14434416, 25.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3667/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.2.8

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. 14.10 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ПАТ «Берегівський радіозавод»представник Греца Я.В.;

відповідача: Берегівська ОДПІ представник Борсенко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Берегівський радіозавод»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 25 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 04 березня 2011 року.

Публічне акціонерне товариство «Берегівський радіозавод»звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Берегівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004871740/0 від 11.08.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав і просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями відповідач необґрунтовано визначив податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2091,33 грн. за основним платежем та 4182,66 грн. за штрафними санкціями стверджуючи, що позивач орендуючи приміщення у фізичної особи нерезидентів в одному випадку перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків замість 30 відсотків, а в іншому - самостійно виявивши та перерахувавши до бюджету недоплату по податку з доходів фізичних осіб-нерезидентів, тим самим надав нерезиденту додаткове благо, що також підлягало оподаткуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив із мотивів, викладених у запереченні (а.с.65,84), а саме посилається на те, що позивач в порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»виступаючи податковим агентом неправомірно перераховував до бюджету податок у розмірі меншому ніж встановлено законом для оподаткуванні нерезидентів, а також перерахувавши за свій рахунок недоплату по прибутковому податку надав нерезиденту додаткове благо, що підлягало оподаткуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено комплексну планову документальну перевірку позивача, про що складено акт перевірки № 74-23/010/14313783 від 05.08.2010 року (а.с.8-57).

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2010 року № 0004871740/0 (а.с.58), яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2091,33 грн. за основним платежем та 4182,66 грн. за штрафними санкціями.

В ході перевірки відповідачем було встановлено, що відповідно до договору оренди квартири від 01.09.2008 року за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року позивач перерахував кошти фізичній особі нерезиденту ОСОБА_3 в сумі 5647,08 грн. з чого утримано та перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 847,08 грн. за ставкою 15 відсотків. Для перевірки було представлено лише договір оренди квартири, але не представлено паспорт гр. ОСОБА_3 або довідку про визнання його резидентом. У звязку з цим відповідачем було донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі 847,08 грн. та застосовано штрафну санкцію у двократному розмірі (а.с.42-44).

Позивач заперечив факт, що фізична особа ОСОБА_3 є неризедентом, і відповідно, що при виплаті доходів на користь цієї особи прибутковий податок мав утримуватись та перераховуватись до бюджету за ставкою 30 відсотків.

Суд констатує, що відповідачем не надано доказів нерезидентського статусу фізичної особи ОСОБА_3, тоді як відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Більше того, в акті перевірки № 74-23/010/14313783 від 05.08.2008 року не зафіксовано чітко, обєктивно, з посиланням на первинні та інші документи відповідне порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, натомість відповідач обмежився виключно твердженням про те, що в ході документальної перевірки надано тільки договір оренди приміщення, однак не надано паспорта орендодавця чи довідки про його резидентський статус. Разом з тим, ці обставини не можуть свідчити про те, що фізична особа ОСОБА_3 є нерезидентом у розумінні підпункту 1.20.3 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», крім того, позивач як юридична особа не має права вилучати паспорт у фізичної особи - орендодавця, з якою він перебуває лише у договірних відносинах та не зобовязаний його предявляти в ході проведення документальної перевірки відповідачу.

Що стосується відсутності у позивача на час перевірки довідки про визнання фізичної особи резидентом, суд приймає до уваги, що відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»та пункту 1 чинного на той час узагальнюючого податкового розяснення щодо застосування окремих норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині оподаткування іноземців та нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 29.01.2004 року №50, фізична особа - іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Про факт самостійного обрання (визначення) фізичною особою - іноземцем власного податкового статусу як резидента (на підставі письмової заяви) відповідний орган державної податкової служби письмово повідомляє працедавця (працедавців) рекомендованим листом. Тобто, з вказаних норм випливає, що вказана довідка (повідомлення) надсилається працедавцю (працедавцям), а в даному випадку позивач по відношенню до фізичної особи орендодавця таким не являється, у трудових відносинах між собою вони не перебувають.

Також в ході перевірки було встановлено, що відповідно до договору оренди житла від 05.01.2009 року та додаткової угоди від 05.07.2009 року позивач орендував від нерезидента мешканця Угорщини ОСОБА_4 помешкання за адресою АДРЕСА_1. Перевіркою встановлено, що позивач утримував податок із сум сплаченої орендної плати нерезиденту за ставкою 15 відсотків, а не 30 відсотків, однак до початку перевірки перерахував податок за власний рахунок в сумі 4147,50 грн. Сплата податку була кваліфікована відповідачем як надання фізичній особі додаткового блага, у звязку з чим на цю суму нараховано повторно податок в сумі 1244,25 грн. та застосовано штрафну санкцію у двократному розмірі.

Разом з тим, відповідно до підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач, таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Керуючись вказаною нормою закону, самостійно, до початку проведення документальної перевірки виявивши допущену помилку при утриманні податку з сум орендної плати на користь нерезидента, позивач як податковий агент і як особа, відповідальна за перерахування даного податку до бюджету, сплатив на користь бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 4147,50 грн., тим самим виконавши вимоги закону та свої зобовязання перед бюджетом.

Вказана сума податку помилково кваліфікована відповідачем як дохід у вигляді додаткового блага, оскільки види такого доходу визначені підпунктом 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», наведений у цій нормі перелік є вичерпним, однак суми податку, перераховані до бюджету податковим агентом до таких не віднесені.

Крім того, перерахувавши на виконання вимог закону суму податку з доходів фізичних осіб до бюджету, позивач як податковий агент не позбавлений права утримати відповідну суму коштів з доходів, що будуть в подальшому виплачуватись на користь фізичної особи нерезидента. Про відповідні зобовязання фізичну особу - ОСОБА_4 позивач повідомив письмово у відповідному листі від 11.01.2010 року (а.с.80), що спростовує висновки відповідача про надання цій особі додаткового блага.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, під час судового розгляду справи не доведено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене позов слід задовольнити повністю.

Згідно частини 1 статті 94 КАС України, задовольняючи позов, слід стягнути із Державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Берегівський радіозавод»до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, № 0004871740/0 від 11.08.2010 р.

3. Стягнути із державного бюджету на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)..

4. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.