Постанова № 14434389, 01.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-914/10/0770

Ряд стат. звіту № 9.2.1

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Боднар Т.А.

за участю:

представника позивача Січки В.В.;

представника відповідача Савицького С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за позовною заявою виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинними у повному обсязі податкового повідомлення рішення № 12/17-2/22104771 від 01.03.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 84/3134 від 02.03.2010 р., -

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційна фірма у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»(далі в тексті ТОВ «Титан») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (Далі Ужгородська МДПІ), про визнання нечинними у повному обсязі податкового повідомлення рішення № 12/17-2/22104771 від 01.03.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 84/3134 від 02.03.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим повідомленням-рішенням №12/17-2/22104771 від 01 березня 2010 року, прийнятим на підставі Акта № 24/23-122104771 від 23 лютого 2010 року "Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2009 р. встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 35 218.11 грн. (у тому числі: основний платіж - 11 739.37 грн., штрафні (фінансові) санкції - 23 478.74 грн.). При цьому позивач вказує, що для розвитку господарської діяльності ним 26 листопада 2007 року було укладено з АКБ «Національний кредит»кредитний договір про відкриття кредитної лінії №191/3-07, предметом якого є відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 500 000 грн. Згідно договору відступлення права вимоги від 26 листопада 2008 року, укладеного між АКБ «Національний кредит»та фізичною особою ОСОБА_5, первісний кредитор АКБ «Національний кредит» відступив, тобто передав право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 191/3-07 від 26 листопада 2007 року, який був укладений між первісним кредитором та ВКФ ТОВ «Титан»новому кредитору - ОСОБА_5 Право вимоги за кредитним договором виникло у нового кредитора з моменту розрахунку між первісним та новим кредитором, що було підтверджено сторонами договору та листом первісного кредитора від 26 листопада 2008 року №01-09/198. Так позивач стверджує, що у фізичної особи - дебітора (позичальника) не виникає дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), оскільки у неї залишаються зобов'язання щодо погашення заборгованості за отриманим кредитом. Дохід може виникнути у фізичної особи - дебітора (позичальника) в разі анулювання суми боргу кредитором за його самостійним рішенням відповідно до умов, зазначених у пп. 4.2.9 "д" ст. 4 Закону, а також на підставі пп. 4.2.11 ст. 4 Закону як сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності. Дохід може виникнути у фізичної особи - покупця права вимоги, внаслідок здійснення операції з придбання права вимоги та продажу цього права іншій особі, якщо за наслідком цієї операції ним був отриманий прибуток. Крім того позивач зазначає, що рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 березня 2010 року Ужгородської МДПІ від 02.03.2010 року №84/3134, прийнятого на підставі акту перевірки №24/23-1/22104771 від 23.02.2010 року до ВКФ ТОВ «Титан»застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 352 грн. 80 коп. за порушення статті п.1.2. статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у звязку з чим вважає, що акт в частині даного порушення базується на суб'єктивних припущенням перевіряючих, що суперечить наказу ДПА України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 N 327, а відтак позивач вважає, що податкове повідомлення рішення № 12/17-2/22104771 від 01.03.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 84/3134 від 02.03.2010 р. є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача Січка В.В. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Відповідач Ужгородська МДПІ надала суду письмове заперечення проти позову, згідно якого адміністративний позов заперечує повністю з тих підстав, що в результаті встановлених у процесі здійснення перевірки позивача порушень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІУ та відповідно до пп. 17.1.9, п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органом правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11739,37 та застосовано штрафну санкцію у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, оскільки кошти у загальній сумі 66549,72 грн. що поступили на розрахунковий рахунок №НОМЕР_2 у ЗФ АКБ "Національний кредит", м. Ужгород, МФО 312624 на імя громадянина ОСОБА_5 відповідно до п.п. 1.3 "а" ст. 1, п. 4.2 ст. 4 включаються до загального місячного оподатковуваного доходу та є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. При цьому відповідач зазначає, що підставою донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11739,37 грн. були саме кошти, що позивач перерахував як проценти за користування кредитом громадянину ОСОБА_5 у розмірі 66549,72 грн., оскільки у фінансових правовідносинах юридичної особи із фізичною особою при здійсненні грошових розрахунків (виплат) по цивільно-правовим угодам, юридична особа виступає податковим агентом та зобовязана сплачувати даний вид податку. Крім того, в частині позовних вимог, що стосуються оскарження рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 березня 2010 року Ужгородської МДПІ від 02.03.2010 року №84/3134, прийнятого на підставі акту перевірки №24/23-1/22104771 від 23.02.2010 року, яким до ТОВ «Титан»застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 352 грн. 80 коп. за порушення статті п.1.2. статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відповідач зазначає, що вказане рішення є правомірним та прийняте у відповідності до закону, оскільки в ході здійснення перевірки складу ПММ ВКФ ТОВ «Титан»за адресою м. Ужгород, вул. Чурговича, 2, яка проведена 11.02.2010 року у присутності директора перевіряємого підприємства ОСОБА_6 проведено інвентаризацію наявних залишків паливно-мастильних матеріалів на складі ПММ. Відхилення, встановлені в результаті перевірки залишків ПММ на складі за адресою м.Ужгород, вул. Чурговича, 2 з обліковим залишком підприємства становили- 349 літрів.на сумі 2 070,56 грн. (з врахуванням меж допустимої похибки ( 0,8 %). Таким чином перевіркою встановлено різницю між обліковими даними підприємства та фактичними залишками ПММ на складі ПММ ( недостачу) в кількості -349 л. на загальну суму 2 070,56 грн. Виявлена сума недостачі не проведена через реєстратор розрахункових операцій, чим позивач порушив вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами та доповненнями, що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Представник відповідача Савицький С.І. позовні вимоги заперечив повністю, просив відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову з мотивів що наведені в письмових запереченнях.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що посадовими особами відповідача за наслідками проведеної перевірки ВКФ ТОВ «Титан»складено акт № 24/23-122104771 від 23 лютого 2010 року «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ "Титан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2009 р.»

Перевіркою встановлено в тому числі порушення ВКФ ТОВ «Титан» п.1.1, п.1.15 ст.1, п.3.4 ст. 3, пп..4.2.9 «г»п.4.2 ст.4, п.7.1 ст. 7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІУ із змінами та доповненнями, внаслідок чого перевіркою встановлено заниження підприємством податку з доходів фізичних осіб в сумі 11 739,37 грн., а також п. 1,2 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами та доповненнями.

За наслідками розгляду акту перевірки № 24/23-122104771 від 23 лютого 2010 начальником Ужгородської МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №12/17-2/22104771 від 01 березня 2010 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 35 218.11 грн. (у тому числі: основний платіж - 11 739.37 грн., штрафні (фінансові) санкції - 23 478.74 грн.), а також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 березня 2010 року № 84/3134 яким до ВКФ ТОВ «Титан»застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 10 352 грн. 80 коп. за порушення статті п.1.2. статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В частині, що стосується оскарження позивачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ № 12/17-2/22104771 від 01.03.2010 року суд констатує наступне.

В процесі розгляду справи встановлено та підтверджено доказами, які містяться у матеріалах адміністративної справи, що між позивачем та громадянином ОСОБА_5 укладено договір поруки № б/н від 27.11.2008 року на виконання якого позивач перерахував іншій стороні договору на її рахунок безготівкові кошти за період з 02.02.2009 року по 28.08.2009 року у загальній сумі 66549,72 грн. Вказані кошти згідно призначення платежу "оплата згідно кредитного договору уступки вимоги від 26.11.2008 року ОСОБА_5 код НОМЕР_1" є відсотками за кредит. Вказане також підтверджується і угодою від 26.11.2008 року "Про зміну порядку виконання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 191/3-07 від 26.11.2007 року", згідно п. 2 якої позивач зобовязується погасити суму кредиту по наступному графіку та траншами проплат:

-1 квартал 2010 року (31.03.2010р.) у розмірі 100000,00 грн.;

-2 квартал 2010 року (30.06.2010р.) у розмірі 200000,00 грн.;

-3 квартал 2010 року (25.09.2010р.) у розмірі 200000,00 грн.

Таким чином встановлено, що проведені проплати позивачем за період з 02.02.2009 року по 28.08.2009 року у загальній сумі 66549,72 грн. на розрахунковий рахунок №НОМЕР_2 у ЗФ АКБ "Національний кредит", м. Ужгород, МФО 312624 на імя громадянина ОСОБА_5 - є сплатою відсотків за користування кредитом.

Щодо посилання позивача на норми Цивільного кодексу України в частині відступлення права вимоги та у звязку з цим відсутності у нового кредитора доходу при виконанні позивачем умов Кредитного договору та повязаних із ним інших угод щодо відступлення права вимоги, то суд констатує, що новий кредитор є громадянином України на відміну від попереднього - юридичної особи Акціонерного комерційного банку "Національний кредит", відповідно у правовідносинах позивача із громадянином застосовуються норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" на відміну від відносин Позивача із Акціонерно-комерційним банком "Національний кредит", де застосовувався Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і не матеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, визначено, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п.п. 1.3 "а" ст. 1 Закону України від 22.05.2003 р. N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, у вигляді процентів за борговими вимогами чи зобов'язаннями, випущеними (емітованими) резидентом.

Виходячи із сутності терміна "проценти", наведеного для цілей справляння податків у пункті 1.10 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна, зокрема платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит.

До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відноситься основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося;

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням того, що позика підлягає поверненню, вона не вважається доходом позичальника і, відповідно, протягом строку дії договору не є об'єктом оподаткування. Тобто суми коштів, переданих (наданих) податковим агентом (юридичною особою) фізичній особі - платнику податку за договором позики, які фізична особа (позичальник) повинна повернути позикодавцеві (податковому агенту) у визначений договором термін, не підлягають оподаткуванню згідно з пп. 4.3.23 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Таким чином, кошти у загальній сумі 66549,72 грн. що поступили на розрахунковий рахунок №НОМЕР_2 у ЗФ АКБ "Національний кредит", м. Ужгород, МФО 312624 на імя громадянина ОСОБА_5 відповідно до п.п. 1.3 "а" ст. 1, п. 4.2 ст. 4 включаються до загального місячного оподатковуваного доходу та є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що підставою донарахування податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11739,37 грн. були саме кошти, які позивач перерахував у якості процентів за користування кредитом громадянину ОСОБА_5 у розмірі 66549,72 грн.

Так, у фінансових правовідносинах юридичної особи із фізичною особою при здійсненні грошових розрахунків (виплат) по цивільно-правовим угодам, юридична особа виступає податковим агентом.

Механізм реалізації податковим агентом свого обов'язку щодо сплати податку та його відповідальність визначений Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Згідно з п. 1.15 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Судом встановлено та підтверджено актом перевірки № 24/23-122104771 від 23 лютого 2010, що під час перерахування позивачем процентів, податок з доходів фізичних осіб за громадянина ОСОБА_5 позивачем не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Згідно п.17.2 ст.17 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами та доповненнями, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування процентів, сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначено пп. 9.2.1 (п. 7.2), провадиться в загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються під час їхньої виплати за ставкою, визначеною п. 7.1 ст. 7 цього Закону, а саме 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 17.1.9. п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181- ІІІ, у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, в результаті встановлених порушень Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-ІУ та відповідно до пп.. 17.1.9, п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковим органом правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11739,37 та застосовано штрафну санкцію у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку.

В частині, що стосується оскарження позивачем правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 березня 2010 року №84/3134 суд констатує наступне.

В ході проведеної податковим органом перевірки позивача було встановлено, що ВКФ ТОВ "Титан" займалося оптовою та роздрібною торгівлею паливом в готівковій та безготівковій формі. Реалізація палива здійснювалася в тому числі через склад паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) з використанням неспеціалізованого реєстратора розрахункових операцій.

Під час перевірки зазначеного складу ПММ ВКФ ТОВ «Титан»за адресою м.Ужгород, вул. Чурговича, 2 проведено інвентаризацію наявних залишків паливно-мастильних матеріалів на складі. Відхилення, встановлені в результаті перевірки залишків ПММ з обліковим залишком підприємства становили 349 літрів на суму 2 070,56 грн. (з врахуванням меж допустимої похибки ( 0,8 %). Виявлена податковим органом сума недостачі у розмірі 2 070,56 грн. не проведена через реєстратор розрахункових операцій. Зазначені обставини підтверджуються актом перевірки №24/23-1/22104771 від 23.02.2010 року.

Згідно п. 1, 2 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами та доповненнями, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

1)проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2)видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції".

Виходячи з викладеного, при здійснені вказаної реалізації, підприємство порушувало п. 1, 2 ст. З Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 року із змінами та доповненнями (далі - Закон).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №12/17-2/22104771 від 01 березня 2010 р., загальна сума податкового зобов'язання відповідно до якого за платежем: податок з доходів фізичних осіб складає 35218,11 грн. (з яких 11739,37 грн. - основний платіж, 23478,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 84/3134 від 02 березня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10352,80 грн. є правомірними та прийнятими відповідно до чинного законодавства, а відтак правові підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову виробничо-комерційної фірми у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Титан»до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання нечинними у повному обсязі податкового повідомлення рішення № 12/17-2/22104771 від 01.03.2010 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 84/3134 від 02.03.2010 р. в і д м о в и т и.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий-суддяЛуцович М.М.