Постанова № 14434224, 24.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р. справа № 2а/0570/3021/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.

за участю:

представників позивача Келембет М.В.

представника відповідача Гришиної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову посилається на те, що 13 липня 2010 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інпромгрупсервіс» за березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, про що складено акт № 4790/23-3/30099688. На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07. 2010 року, яким донараховано податку на додану вартість у сумі 225584 грн. та застосовано штраф у сумі 112792 грн. Перевіркою було встановлено завищення розміру податкового кредиту, що призвело до заниження податку за перевіряємий період у сумі - 225584 грн. Такі висновки перевіряючими були зроблені виходячи з того, що перевіркою встановлено укладення позивачем нікчемних правочинів з ТОВ «Інпромгрупсервіс», які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідає вимогам закону, її вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемною. Не погодившись з вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, проте за результатами адміністративного розгляду скарги позивача залишені без задоволення та прийняті нові повідомлення-рішення № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2011 року на ті ж суми. Позивач вважає, що висновки податкового органу про нікчемність угод є хибними, оскільки факти їх виконання повністю підтверджуються первинними документами, тому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, вважає податкові повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2011 року прийняті відповідачем на підставі норм діючого законодавства та у спосіб передбачений законом, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інпромгрупсервіс» за березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, про що складено акт № 4790/23-3/30099688.

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заниження ПДВ на суму 225584 грн., у т.ч.: за березень 2009 року 18413 грн., квітень 2009 року 52874 грн., червень 2009 року 63105 грн. липень 2009 року 9970 грн., вересень 2009 року 14043 грн. жовтень 2009 року 24753 грн., листопад 2009 року 6000 грн., грудень 2009 року 36426 грн.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07. 2010 року.

Не погодившись з вказаним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2011 року а позивачу відмовлено в задоволені скарг.

Висновки, щодо заниження позивачем ПДВ були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та ТОВ «Інпромгрупсервіс» від 22.07.2009 року № 22/07/2009, від 17.06.2009 року № 17/06/2009, від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33, від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 та від 01.12.2009 року б/н, які на думку відповідача не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону, їх вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемними, і визнання таких право чинів недійсними не вимагається.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що у контрагента ТОВ «Інпромгрупсервіс» відстуні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, фінансові (грошові) потоки, які проходили по розрахункових рахункам «Інпромгрупсервіс».

Перевіривши матеріали справи, суд не погоджується з позицією відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що дійсно позивач мав правові відносини з ТОВ «Інпромгрупсервіс» з укладення та виконання умов таких договорів:

-від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 про проведення маркетингових досліджень;

-від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33 про поставку товару;

-від 17.06.2009 року № 17/06/2009 року про поставку товару

-від 22.07.2009 року № 22/07/2009 року про поставку товару;

-від 01.12.2009 року б/н про підряд;

На підставі вказаних договорів, а також податкових накладних, позивач формував за рахунок оплати товару та послуг податковий кредит.

Згідно з п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: договори від 01.03.2009 року № 01/03/2009/32 про проведення маркетингових досліджень, від 27.03.2009 року № 27/03/2009/33 про поставку товару, від 22.07.2009 року № 22/07/2009 року про поставку товару, від 01.12.2009 року б/н про підряд, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банку про проведення розрахунків, акти приймання-передачі, журнал-ордер, підтверджують виконання вказаних договорів.

Слід також зазначити, що умовами договорів поставки передбачена доставка товару як самовивозом, так і автотранспортом поставщика ТОВ «Інпромгрупсервіс». В судовому засіданні встановлено, що продукція за договорами поставки поставлялася автотранспортом поставщика, а тому у позивача відсутні товаро-транспортні накладні, щодо поставки товару, проте це й факт не спростовує факт виконання договорів поставки.

Крім того, суд вважає за необхідне окрім викладеного зазначити, що правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, відсутність на підприємстві контрагента основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів не є підставою визнання угоди нікчемною.

Крім того, слід зазначити, що згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно також до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В адміністративних справах про проти правність рішення суб'єкта владних повноважень розповсюджується дія спеціальної норми КАСУ, а саме - пункту 2 статті 71 КАСУ, відповідно до якої в адміністрати вних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездія льності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, у звязку з чим позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору присуджуються судом на користь позивача з Державного бюджету у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001772340/0-19387/10/23-313 від 23.07.2010 року, № 0001772340/1-25225/10/23-313 від 30.09.2010 року та № 0001772340/2-31969/10/23-313 від 09.12.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Советськбумсервіс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 березня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 27 березня 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.