Постанова № 14434024, 15.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2011 р. Справа № 37/232-10

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача – Ковшаровського С.В.

відповідача –Полубедова П.Є.

третьої особи –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 750Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 року по справі № 37/232-10

за позовом - ТОВ "Строительная компания Центр", м. Харків

до - Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків

3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління державного казначейства України у Харківській області, м. Харків

про стягнення 156327,54 грн., -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 156327,54 грн. заборгованості за виконані роботи згідно договору підряду № 4 від 31.08.2009 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.11 року по справі № 37/232-10 (суддя Доленчук Д.О.) задоволена заява 3-ї особи про розгляд справи за її відсутності. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано з тих підстав, що відповідач незалежно від того, що визнав позовні вимоги, він не надав суду доказів наявності у нього на своїх розрахункових рахунках грошових коштів відповідно до бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) у відповідності до норм 23 та 51 Бюджетного кодексу України, які би призначалися для погашення платіжних зобов'язань за договором підряду № 4 від 31.08.2009 р.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що зазначене рішення є необ'єктивним і необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Свою скаргу відповідач обґрунтовує тим, що 31.08.2010 між сторонами було укладено договір підряду №4, згідно з яким ТОВ «Строительная Компания ЦЕНТР»(підрядник) зобов'язався виконати певні роботи НТУ «ХПІ»(замовнику), а останній - прийняти та оплатити їх. Підрядник виконав обумовлені договором роботи в 2 етапи, що підтверджується актом приймання робіт №1 (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) від 28.10.2009 на суму 156327,54 грн. та актом приймання робіт №2 (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3) від 21.12.2009 на суму 130413,37 грн. Акти підписані сторонами, претензій щодо якості робіт у сторін немає, вартість робіт погоджена.

Отже, факт виконання підрядником своїх зобов'язань за договором підряду №4 від 31.08.2010 у повному обсязі підтверджується сторонами, і ці обставини встановлені судом першої інстанції.

Замовник (відповідач) здійснив частковий розрахунок за актом №2 від 21.12.2009 року на суму 130413,37 грн., що також встановлено судом.

Однак, розрахунок за актом №1 від 28.10.2009 на суму 156327,54 грн. замовником здійснений не був, у зв'язку з чим підрядник звернувся до господарського суду.

Відмовляючи в позові, суд посилається на п. 8.1. договору, згідно з яким виникнення платіжних зобов'язань замовника передбачається тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) у відповідності до ст. 23, 51 Бюджетного кодексу України. Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що замовник має відповідні бюджетні асигнування, які призначені для виконання ним своїх платіжних зобов'язань саме за цим договором.

Однак, такі висновки суду, на думку позивача, є необґрунтованими та спростовуються наступним:

Замовник добровільно сплатив підряднику за роботи згідно з актом №2 від 21.12.2009, який є остаточним, оскільки підтверджує факт закінчення повного обсягу замовлених робіт.

Таким чином, акт №1 від 28.10.2009 був проміжним, оскільки підтверджував виконання проміжних робіт замовником.

Відповідно до п. 8.3. договору підряду замовник сплачує підряднику проміжні виконані роботи з відстрочкою платежу - 3 робочі дні з дня підписання акту виконаних робіт.

Отже, зобов'язання щодо оплати проміжних робіт у замовника виникло і мало бути виконано у встановлений договором триденний строк.

Крім того, якщо враховувати положення п. 8.1. договору, то замовник мав право здійснювати оплату робіт підряднику тільки у разі наявності бюджетних асигнувань.

Замовник сплатив підряднику за роботи згідно з актом №2 від 21.12.2009, що свідчить про те, що на момент такої оплати він мав усі підстави, повноваження та кошти для здійснення такої оплати, тобто відповідні бюджетні асигнування були в наявності.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому також не заперечує заборгованості перед позивачем і можливості проведення розрахунків з позивачем за рахунок виділених бюджетних коштів.

Третя особа свого представника в засідання судової колегії не направила, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31 серпня 2009 року між ТОВ „Строительная компания Центр" та Національним технічним університетом „Харківський політехнічний інститут" було укладено договір підряду № 4 (надалі –договір).

Відповідно до п. 1 договору підряду № 4 відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов договору, роботу: капітальний ремонт жорсткої покрівлі та входу корп. ВЦ (колишній вечірній), вул. Фрунзе, буд. 21.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що склад робіт та їх кількість визначаються згідно кошторисної документації. Крім того, п. 7.1. договору було передбачено, що вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисною документацією (додаток № 1 до даного договору) відповідно до діючих державних будівельних норм України.

За змістом п. 7.2. договору вартість робіт за даним договором складає 249575,00 грн., ПДВ 20 % - 49915,00 грн., всього: 299490,00 грн.

Відповідно до п. 11.1. договору здача-приймання виконаних робіт в повному обсязі здійснюється сторонами за актом.

Пунктом 8.3. договору було передбачено, що підрядник надає замовнику акти виконаних робіт після виконання проміжних виконаних робіт, а замовник сплачує підряднику проміжні виконані роботи з відстрочкою платежу - 3 робочі дні з дня підписання акту виконаних робіт.

В своєму рішенні суд першої інстанції правомірно зазначив, що у зв'язку з виконанням відповідачем робіт за договором 28 жовтня 2009 року між сторонами був підписаний акт № 1 прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2 в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) до вказаного договору на загальну суму 156327,54 грн.

21 грудня 2009 року сторонами був підписаний акт № 2 прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) до вказаного договору на загальну суму 130413,37 грн. Оплата за актом № 2 від 21.12.2009 року за вказаним договором була оплачена відповідачем у розмірі 130413,37 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку станом на 17.02.2010 року, а оплата за актом № 1 від 28.10.2009 року всупереч вимог договору так і не була здійснена з боку відповідача у справі.

При цьому, суд зазначає, що згідно п.8.1. договором підряду № 4 від 31.08.2009р. виникнення платіжних зобов'язань НТУ "Харківський політехнічний інститут" (замовника) за цим договором передбачається тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) у відповідності до норм 23 та 51 Бюджетного кодексу України.

Однак, посилання суду першої інстанції на те, що в матеріалах справи не міститься доказів наявності у відповідача на своїх розрахункових рахунках грошових коштів відповідно до бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) у відповідності до норм 23 та 51 Бюджетного кодексу України, яки би призначалися для погашення платіжних зобов'язань НТУ “ХПІ” за договором підряду № 4 від 31.08.2009 р. і це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, безпідставне і суперечить чинному законодавству.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідні докази виконання робіт за укладеним сторонами договором, а саме акт № 1 прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2 в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) до вказаного договору на загальну суму 156327,54 грн. від 28 жовтня 2009 року, а також акт № 2 прийому виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) до вказаного договору на загальну суму 130413,37 грн. від 21 грудня 2009 року.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в супереч умовам договору оплата за актом № 1 від 28.10.2009 року так і не була здійснена з боку відповідача у справі.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і суд не повинен доводити ці обставини замість сторони по справі.

Відповідно до ст.38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.

Як вбачається з матеріалів справи і про зазначено в рішенні суду, відповідач через канцелярію господарського суду 14.12.2010 р. за вх. № 31866, надав заяву про визнання позову, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Також, відповідач, через канцелярію господарського суду 19.01.2011 р. за вх. № 294, надав довідку за підписом проректора Романовського О.Г. та головного бухгалтера Солодовнікової С.В., яка господарським судом залучена до матеріалів справи. Згідно вказаної довідки посадові особи НТУ "Харківський політехнічний інститут" доповідали, що станом на 11 січня 2011 року на розрахунковому рахунку НТУ “ХПІ” залишок коштів складає 8408588,10 грн. та цього достатньо для негайної сплати боргу ТОВ “Строительная Компания ЦЕНТР”; керівництво НТУ “ХПІ” зобов'язується при отриманні наказу суду сплатити кошти в найкоротші терміни.

На виклик суду у судове засідання з’явилася головний бухгалтер НТУ “ХПІ” Солодовнікова С.В., яка надала до суду усні пояснення. Згідно них вона вказувала про те, що на розрахунковому рахунку НТУ “ХПІ” залишок коштів складає 8408588,10 грн. та цього достатньо для негайної сплати боргу ТОВ “Строительная Компания ЦЕНТР”.

Як правомірно зазначив позивач у своїй скарзі замовник (відповідач) сплатив підряднику (позивачу) за роботи згідно з актом №2 від 21.12.2009, що свідчить про те, що на момент такої оплати він мав усі підстави, повноваження та кошти для здійснення такої оплати, тобто відповідні бюджетні асигнування були в наявності.

Тому посилання суду першої інстанції, що відповідних документів в підтвердження того, що кошти на розрахунковому рахунку у розмірі 8408588,10 грн. відповідно до бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) призначені для погашення платіжних зобов'язань НТУ “ХПІ” за договором підряду № 4 від 31.08.2009 р., головним бухгалтером НТУ “ХПІ” до суду не було надано, безпідставне.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції задовольнив клопотання 3-ї особи і безпідставно розглянув справу без участі Головного управління державного казначейства України у Харківській області, а також не витребував відповідних доказів відповідно до ст.38 ГПК України для підтвердження доводів викладених в рішенні, щодо відсутності у відповідача бюджетних коштів для погашення платіжних зобов'язань за договором підряду № 4 від 31.08.2009 р.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач підтверджує наявність боргу перед позивачем і можливість розрахунку з ним за рахунок виділених бюджетних коштів.

Крім того, як пояснив представник відповідача у засіданні судової колегії, на вимогу суду першої неможливо було надати докази того, що бюджетні кошти були виділені саме на виконання робіт за договором підряду № 4 від 31.08.2009 р., оскільки роботи виконувались декількома організаціями, для сплати яких і були виділені бюджетні кошти загалом згідно затверджених кошторисів.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 року по справі № 37/232-10 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. ст.ст. 32, 33, 34, 38, 43, 44-49, 99, п.2 ст. 103, п. п. 2, 3 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.11 року по справі № 37/232-10 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Стягнути з Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (вул. Фрунзе, 21 м. Харків 61002; р/р 35227007000076 спецкошти; 35211002000076 бюджет; 35224011000076 спонс.кошти ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 02071180; ІПН 020711820397) на користь ТОВ "Строительная компания Центр" (юридична адреса: вул. Велика Данилівська, 58 м. Харків 61013; р/р 260023371 ПАТ «Мегабанк»; МФО 351629) - 156327,54 грн. боргу, 1563,28 грн. держмита за подання позову та 782,00 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 16.03.2011 року.