Рішення № 14433874, 25.03.2011, Господарський суд Чернігівської області

25.03.11 УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел. 672-847

просп.Миру,20 тел. 698-166

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011 року Справа № 8/124/15

За позовом: Ічнянської районної спілки споживчих товариств, вул.Гоголя, 2, м.Ічня, Чернігівська область, 16703

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 42585грн.68 коп.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_2 особисто, ОСОБА_3 представник, довіреність №б/н від 27.10.10р. зареєстрована в реєстрі за №3371

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 33948грн.47коп. боргу по орендним платежам, нарахованим за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р., за оренду частини магазину „ІНФОРМАЦІЯ_1”, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 2, м.Ічня, Чернігівська область, наданого в строкове платне користування на підставі договору оренди обєкта нерухомості від 01.01.2009р., 4438грн.93коп. пені за неналежне виконання зобовязань, нарахованої за період з 10.01.2009р. по 09.06.2010р., 1246грн.65коп. процентів річних, нарахованих за період з 10.01.10р. по 19.08.10р., 2951грн.63коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період січня 2009р. по березень 2010р.

Відповідачка в письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що 05.01.09р. між нею та позивачем підписаний договір оренди на частину магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1-Чекос”, площею 200кв.м. При його укладенні між сторонами була усна домовленість про те, що орендна плата та комунальні платежі будуть сплачуватись на рахунок райспоживспілки при прибутковій діяльності магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1-Чекос”, а відповідач при цьому мав право здійснювати розпорядчі функції стосовно продавців, з якими відповідачкою були укладені договори про працевлаштування, здійснювати сплату обовязкових платежів у бюджет та проводити розрахунки з постачальниками товарів та звітувати перед правлінням райспоживспілки, як бухгалтер магазину. У звязку з чим відповідачка при отримання рахунків не звертала уваги, яким чином розраховувалась плата телефонних розмов та плата за опалення.

Заперечуючи проти позову, відповідачка вказує, що вона як приватний підприємець не вкладала власних коштів з метою отримання власних прибутків, договір на магазин “ІНФОРМАЦІЯ_1-Чекос” укладений між головою правління райспоживспілки Курилас Ніною Павлівною та ФОП ОСОБА_1 носить внутрісистемний та формальний характер, і відповідачка не могла передбачити дійсних наслідків його укладення, так як голова правління райспоживспілки Курилас Ніна Павлівна, знаючи, що відповідач здійснює тільки розпорядчі функції, не попереджала останню про можливість звернення в суд з метою стягнення будь-яких заборгованостей.

Подані сторонами клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю його явки в судове засідання. В клопотанні також заявлено про продовження строку вирішення спору. Відповідач проти клопотання не заперечував. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідно до приписів ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть не тільки їх представники на підставі довіреності від імені підприємства, а й керівники підприємств. Позивачем не надано суду доказів неможливості забезпечити явку в судове засідання його керівника, або іншої уповноваженої особи. Крім того, судом приймається до уваги, що встановлений законом строк вирішення спору закінчується, законом не допускається повторне продовження строку, а тому відсутня можливість для відкладення розгляду справи. Приймаючи до уваги, що судом явка уповноважених представників сторін обовязковою не визнавалася, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009 року між Ічнянською районною спілкою споживчих товариств (орендодавець за умовами договору, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди обєкта нерухомості (далі за текстом договір оренди), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування для здійснення торгівельної діяльності частину магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1»загальною площею 200кв.м., що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 (далі обєкт оренди).

Відповідно до п.п.2.1.,2.4 договору оренди обєкт оренди передається орендарю не пізніше 3-х днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невідємною частиною цього договору. Обовязок складання акта приймання-передачі покладається на сторону, яка є власником обєкту оренди.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.09.2003р. (т.1, а.с.139) позивач є власником нежитлової будівлі торгового комплексу загальною площею 2496,6кв.м., розташованого по АДРЕСА_2.

На підставі вищевказаного договору між сторонами виникли правовідносини оренди нерухомого майна, які регулюються §5 глави 30 Господарського кодексу України та §§1,4 глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

05.01.2009р. сторонами підписано акт приймання-передачі основних засобів в операційну оренду (копія т.1, а.с.11), відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв визначений в п.1.1. договору оренди обєкт оренди. Вказаний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем приміщення в оренду відповідачу.

В силу ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України строк договору оренди визначається за погодження сторін.

В розділі 4 договору оренди сторонами визначено строк його дії з 01 січня 2009р. по 30 червня 2009 року включно.

На останньому аркуші договору міститься відмітка про продовження дії договору до 30.09.09р., яка підписана представниками обох сторін. Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо продовження строку договору оренди до 30.09.09р.

Крім того, в п.4.1. договору сторонами передбачено, що у разі користування орендарем орендованим майном після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на невизначений термін і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Проте, в силу ч.1 ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічні приписи містяться у ч.4 ст.284 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що відповідач після 30.09.09р. продовжував користуватися орендованим приміщенням, що ним не заперечується, а позивач, як орендодавець, не заперечував щодо подальшого користування відповідачем орендованим майном, суд приходить до висновку, що строк договору оренди від 01.01.09р. є продовженим на строк, встановлений договором.

За умовами розділу 5 договору оренди відповідач зобовязувався сплачувати орендну плату на рахунок орендодавця до 10-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування обєктом оренди. Відповідно до п.5.1. договору оренди загальний розмір орендної місячної плати за користування обєктом оренди становить 4000грн., в т.ч. з ПДВ, яка повинна сплачуватися з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

До того ж, окрім орендної плати, орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця зобовязувався відшкодовувати вартість:

а) усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо), які споживаються орендарем;

б) експлуатаційних послуг та витрат.

Оплата рахунків орендодавця, виставлених орендареві щодо комунальних послуг мала здійснюватися не пізніше 10-го числа кожного місяця, після отримання рахунку орендарем від орендодавця.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у період користування орендованим майном протягом 2009р. свої зобовязання належним чином не виконував, орендні платежі та відшкодування вартості комунальних послуг своєчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість по цих платежах на загальну суму 33948грн.47коп.

В силу ст.286 Господарського кодексу України орендна плата визначається як фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст..193 ГК України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи із умов договору оренди, відповідач був зобовязаний здійснювати сплату орендних платежів щомісячно в строк до 10 числа поточного місяця, а оплату комунальних послуг - не пізніше 10 числа кожного місяця після отримання рахунку орендодавця.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів моменту фактичного вручення або надсилання відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг. Надані позивачем до матеріалів справи доповідна записка від 21.08.10р., акт від 21.09.10р. про вручення особисто орендарю рахунків для оплати орендної плати і комунальних послуг, супровідний лист №136 від 26.08.10р. про надсилання повторно копій рахунків (т.1, а.с.73-75) як докази вручення відповідачу рахунків судом до уваги не приймаються, оскільки вони складені без участі відповідача, після порушення провадження у даній справі, а тому не можуть бути розцінені судом як допустимі докази своєчасного щомісячного вручення відповідачу рахунків на оплату комунальних послуг та за користування телефонним звязком.

Разом з тим суд приймає до уваги, що в ході судового розгляду відповідачем було визнано факт отримання від позивача вищевказаних рахунків (протокол судового засідання від 28.10.10р. т.2, а.с.32-33).

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума предявлених позивачем відповідачу в період з січня 2009р. по січень 2010р. рахунків на сплату орендних платежів та комунальних платежів становить 56406грн.50коп. (без урахування вказаних в рахунках сум за оренду автомобіля). До складу цієї суми включено 48000грн. орендних платежів за період з січня 2009р. по грудень 2009р., 8081грн.50коп. оплати за комунальні послуги (5262грн. за газ, 710грн.83коп. за воду і стоки, 2108грн.67коп. за користування телефоном) та 325грн. нарахованого на орендні платежі за січень, лютий, березень, квітень 2009р. індексу інфляції (т.1, а.с.19-31).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобовязання по сплаті у встановлені договором строки орендних платежів та оплаті комунальних послуг належним чином не виконав.

Всього, як вбачається із наявних у справі копій банківських виписок, наданих позивачем, та копії видаткових касових ордерів, наданих відповідачем, останнім у період з лютого 2009р. по листопад 2009р. сплачено 26425грн. Із них, як вказано у призначенні платежів даних платіжних документів, 19425грн. - оплата за оренду, 7000грн. оплата за послуги. При цьому суд приймає до уваги, що позивачем у розрахунку суми заборгованості по орендній платі не враховані кошти в сумі 4125грн., що сплачені відповідачем по видаткових касових ордерах від 02.02.09р., від 24.02.09р., від 25.02.09р., від 10.03.09р., від 08.04.09р.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обовязок доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стверджуючи про наявність у відповідача заборгованості саме в заявленій до стягнення сумі, позивач повинен довести правильность її обчислення, в тому числі правомірність нарахування платежів по оплаті комунальних послуг.

Позивач у позовній заяві та в розрахунку не відокремлює суму заборгованості по орендній платі та суму заборгованості по оплаті вартості комунальних послуг, а зазначає, що загальна заборгованість відповідача становить 33948грн.47коп. Але, оскільки умовами договору передбачені різні строки сплати орендної плати та комунальних платежів, платежі здійснювалися відповідачем окремо за оренду та окремо за послуги, суд вважає необхідним зясування наявності заборгованості окремо по орендних платежах, та окремо по платежах за комунальні послуги.

Аналіз наявних у справі копій рахунків свідчить, що позивачем нараховано для відшкодування відповідачем вартість теплопостачання (за газ) в сумі 5262грн. Але, приймаючи до уваги загальну площу опалювальних приміщень відповідно до експлікації внутрішніх площ до плану будинку, по АДРЕСА_2 (т.,1 а.с.140-144), яка становить 1364,4кв.м., щомісячну вартість природного газу, поставленого позивачу в січні, лютому та березні 2009р., яка підтверджується актами здачі-приймання (т.1, а.с.148-150), а також загальний розмір площі частини магазину, який переданий відповідачу в оренду - 200кв.м, суд приходить до висновку, що пропорційно займаній площі за теплопостачання у січні, лютому та березні 2009р. підлягало сплаті відповідачем лише 2131грн.44коп.

Позивач не довів належними засобами доказування правомірність нарахування ним відповідачу вартості теплопостачання (за газ) саме у сумі, вказаної у рахунках, тобто на суму 5262грн., а тому суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно збільшено нарахування оплати за газ за січень, лютий, березень 2009р. на загальну суму 3130грн.56коп.

Крім того, аналіз вищевказаних рахунків також свідчить, що позивачем не доведено правомірність нарахування вартості послуг за водопостачання та водовідведення в загальній сумі 710грн.83коп., які зазначені у рахунках, що предявлялися відповідачу для оплати. Як зазначає позивач у своєму клопотанні від 28.10.10р. (т.2, а.с.1)., ним при розрахунку вартості цих послуг приймалися приблизні дані щодо кількості працюючих у відповідача осіб „у режимі не менше” за деякі окремо визначені місяці. Проте, відповідно до п.5.3. договору оренду відшкодування вартості спожитих комунальних послуг здійснюється відповідачем на підставі показників лічильників. В рахунках відсутні будь-які відомості щодо показників лічильників, виходячи з яких позивач здійснював нарахування відповідачу відшкодування вартості послуг з водопостачання та водовідведення, а тому суд вважає, що позивачем неправомірно вартість послуг з водопостачання та водовідведення обчислювалася, виходячи із кількості осіб, які працювали у відповідача. В звязку з цим судом не приймається до уваги й твердження позивача у клопотанні про уточнення позовних вимог від 28.10.10р. про нарахування за водовідведення 644грн.01коп.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно включено до рахунків вартість послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 710грн.83коп.

Що стосується зазначених у рахунках сум оплати за користування телефоном, то вони відповідають сумам, відображеним у рахунках за телекомунікаційні послуги та у відомостях про надані послуги за кожним номером телефону, в тому числі номером, яким на підставі договору користувався відповідач.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вартість комунальних послуг, яка підлягала сплаті відповідачем, становить 4240грн.11коп.

Як встановлено судом вище, відповідачем, відповідно до призначення платежів у платіжних документах, сплачено за послуги 7000грн. Отже, відповідач зобовязання по оплаті вартості комунальних послуг виконав в повному обсязі, здійснивши при цьому переплату на 2759грн.89коп.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем в рахунок оплати орендних платежів сплачено 19425грн. Таким чином, залишок несплачених орендних платежів становив 28575грн.

Крім того, відповідачем не надано доказів сплати 325грн. нарахованого індексу інфляції на суму орендних платежів за січень-квітень 2009р. Тобто, всього відповідачем не сплачено 28900грн. орендної плати. Проте, з урахуванням переплаченої відповідачем суми 2759грн.89коп., загальна сума заборгованості по орендній платі становить 26140грн.11коп.

Приймаючи до уваги, що відповідачем на момент розгляду справи не надано належних та допустимих доказів погашення ним заборгованості в повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача має бути стягнуто 26140грн.11коп. заборгованості по орендній платі.

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на усну домовленість між сторонами при укладенні договору про оплату орендних платежів при прибутковій діяльності магазину, оскільки, як зазначено судом вище, в силу приписів чинного законодавства орендні платежі мають сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Посилання відповідача на те, що вказаний договір носив внутрісистемний та формальний характер також судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано жодного доказу, що сторони не мали на меті обумовлених договором наслідків.

Відповідно до п.8.2 договору оренди у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар зобовязувався сплачувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми, що підлягала сплаті, за кожний день прострочення.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 4524грн.06коп. пені, нарахованої за період з 10.01.09р. по 09.06.2010р.

Аналіз наданого позивачем розрахунку пені свідчить, що він вчинений без урахування проведених відповідачем платежів на суму 4125грн., без урахування фактичної суми заборгованості по орендній платі, тобто не відповідає фактичним обставинам, а тому суд приходить до висновку, що позивач не довів правомірність нарахування пені саме в цій сумі, в звязку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вказаної норми закону позивач просить стягнути з відповідача 1160грн.92коп. процентів річних, нарахованих за період з 10.01.2009р. по 19.08.2010р. та 2951грн.63коп. інфляційних нарахувань, обчислених з січня 2009р. по березень 2010р.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань, але приймаючи до уваги, що при обчисленні процентів річних та інфляційних нарахувань позивачем також враховані всі фактичні обставини щодо всіх сплачених відповідачем сум орендної плати, правильність розрахунку процентів річних та інфляційних нарахувань не підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що в цій частині позов також є необгрунтованим, в звязку з чим не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 26140грн.11коп. заборгованості по орендній платі.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.193,283,284,286 Господарського кодексу України, ст.ст.625,763,764 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про номери рахунків відсутні) на користь Ічнянської районної спілки споживчих товариств, вул.Гоголя, 2, м. Ічня, Чернігівська область (ідентифікаційний код 01776100, п/р №2600630157 в Ічнянському відділені Ощадбанку, МФО 343068) 26140грн.11коп. боргу, 261грн.40коп. державного мита та 144грн.86коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення складено та підписано 25 березня 2011 року.

Суддя Т.Г. Оленич