Рішення № 14433679, 24.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2011 р.Справа № 9/89-1934 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", вул. Заболотного, 152, м.Київ 143, 03143 в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз", вул. Промислова, 13а, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область, 47728

до Приватного агропромислового підприємства "Зоря", с. Цебрів, Зборівського району, Тернопільської області, 47265

про стягнення 26 040 грн. 30 коп. заборгованості, з яких : 20 622 грн. 19 коп. основного боргу, 554 грн. 43 коп. - пені, 739 грн. 24 коп. - 32% річних за неправомірне користування коштами, 4 124 грн. 44 коп. - збитків.

За участю представників сторін:

позивача: Гарагуц І.Ф., довіреність №527/1-10ЮР від 03.06.10р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 24.02.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", вул. Заболотного, 152, м.Київ, в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз", вул. Промислова, 13а, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою від 11.11.2010р. № 275 (вх. № 2116(н) від 09.12.2010р.) до Приватного агропромислового підприємства "Зоря", с. Цебрів, Зборівського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 26 040 грн. 30 коп., з яких: 20 622 грн. 19 коп. основного боргу, 554 грн. 43 коп. - пені, 739 грн. 24 коп. - 32% річних за неправомірне користування коштами, 4 124 грн. 44 коп. - збитків.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд вперше призначено на 10.01.2011 р. З метою правильного і обєктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 4-2,4-3,22 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України на 24.01.2011р., на 31.01.2011р., на 07.02.2011р., на 14.02.2011р., на 21.02.2011р. В судовому засіданні 21.02.2011р. оголошувалась перерва до 24.02.2011р. до 15 год. 00 хв., про що було ознайомлено представника позивача безпосередньо в судовому засіданні та відповідача згідно телефонограми від 21.02.2011р.

За клопотанням, поданим позивачем в судовому засіданні 07.02.2011р., судом продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч. 4 ст. 69 ГПК України до 24.02.2011р.

Під час розгляду справи представником позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог від 31.01.2011р. (вх. №8786 (н) від 31.01.2011р.), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 20 622 грн. 19 коп. основного боргу, 1 077 грн. 16 коп. пені, 2 000 грн. збитків, 2 223 грн. 81 коп. 32 % річних за неправомірне користування коштами, всього 25 923 грн. 16 коп.

Розглянувши зазначену заяву суд розцінив її як таку, якою позивач в цілому зменшив суму позовних вимог хоч і збільшив розміри окремих сум заявлених до стягнення, які входять у структуру суми позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, серед іншого, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення у справі. При цьому, будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482, п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. № 01-8/2351).

Враховуючи зазначене та беручи до уваги те, що у випадку, якщо позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, він не позбавлений права до прийняття рішення у справі знову збільшити розмір позовних вимог, а також знову їх зменшити, суд прийняв, заяву позивача до розгляду, як таку, що відповідає правам сторони в господарському процесі, які визначені ст.22 ГПК України.

А тому, суд розглядає справу з врахуванням поданої позивачем заяви від 31.01.2011р. (вх. №8786 (н) від 31.01.2011р.) з предметом позовних вимог про стягнення заборгованості та нової (зменшеної) ціни позову у розмірі 25 923 грн. 16 коп. з яких 20 622 грн. 19 коп. сума основного боргу, 1 077 грн. 16 коп. пені, 2 000 грн. збитків, 2 223 грн. 81 коп. 32 % річних за неправомірне користування коштами, всього 25 923 грн. 16 коп.

Представник позивача в судове засідання 24.02.2011р. прибув, позовні вимоги підтримав повністю. Зокрема, згідно поданої суду позовної заяви з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31.12.2010р. зазначає, що відповідачем, в порушення умов договору, розрахунки не проводились, в звязку з чим, станом на час розгляду спору за ним рахується прострочена заборгованість на суму еквівалентну 1869,65 (3948,83 + 234,37 + 132,89 - 2446,44) євро. Зобов'язання по оплаті вартості товару, отриманого відповідно до договору, та процентів за користування товарним кредитом відповідач не виконав, чим порушив ст.ст. 526, 527, 533, 655 Цивільного кодексу України та умови договору. Сума основного боргу становить на 10.11.2010р. (1869,65 х 11,03 (курс на 10.11.10.)) = 20622,19 грн.

У відповідності до п.7.3. договору, Відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Розмір пені за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р. (день подання заяви про уточнення позовних вимог) за 123 дні при обліковій ставці НБУ - 7,75 % складає - 1077,16 грн.

Так як, зобов'язання по оплаті вартості товару, отриманого відповідно до договору, та процентів за користування товарним кредитом Відповідач не виконав, чим порушив ст.ст.526, 527, 533, 655 Цивільного кодексу України та умови договору, а тому сума основного боргу становить на 10.11.10р. (1869,65 х 1 1,03 (курс на 10.11.10р.)) - 20622,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ПАП "Зоря" 1077,16 грн. пені, 2000,00 грн. збитків, 2223,81грн. 32% річних за неправомірне користування коштами, всього 25923,16 грн.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив. Проте, у відзиві на позовну заяву №19 від 31.01.2011р. (вх. №8759 (н) від 31.01.2011р.) та у відзиві від 21.02.2011р. вх. № 9484(н) зазначив, що позов визнає частково та стверджує, що сума основного боргу за договором №13618/25 від 20.04.2010р. станом на 10.11.2010р. складає 17 336 грн. 62 коп. Рахунок-повідомлення про доплату за товар на суму 2 496 грн. 08 коп. одержано 11.11.2010р. У зв'язку з чим, зазначив, що пропонує зробити перерахунок штрафу, відсотків річних від простроченої суми. Одночасно, в зазначеному відзиві заявив клопотання, про відстрочення погашення суми заборгованості у звязку з тим, що за 2010р. господарство не одержало запланованої виручки від озимого ріпаку. Стверджує, що загибель озимого ріпаку склала 150 га, а це при середній урожайності 20 цент/га та ціні 3 200 грн./тонну складає 960 000 грн. та зазначив, що підприємством було витрачено кошти на пересів озимого ріпаку ярим ріпаком, який не дав планового урожаю в звязку з несприятливими погодними умовами (град).

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підтверджено належними доказами.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Матеріали справи свідчать, що між закритим акціонерним товариством "Компанія "Райз" (перейменоване 18.05.2010р. на публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (згідно витягу з ЄДР) (далі по тексту-позивач або ПАТ "Компанія "Райз") та Приватним агропромисловим підприємством "Зоря" (далі по тексту - відповідач або ПАП "Зоря") 20 квітня 2010 р. укладено Договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №КР 13618/25 (далі по тексту Договір).

Відповідно до п.п. 1.1. зазначеного Договору позивач як Постачальник зобов'язується в терміни, визначені договором передати у власність Покупця продукцію виробничо - технічного призначення (надалі - товар), а Покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Сторонами, також, оформлено додаток до договору № /ЗП-10004-00446 від 20.04.2010р., де зазначено зобов'язання ЗАТ Компанія «Райз»відвантажити товар (ріпак ярий Сієста та Сальса КЛ) на суму 42 055грн. еквівалентну 3948,83 євро. Крім того, із вказаного додатку до Договору, вбачається, що Покупець взяв на себе зобовязання провести повну оплату за отриманий товар до 30.09.2010р.

Розглянувши та оцінивши умови договору у сукупності з позовними вимогами суд взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України одна сторона (постачальник) зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГПК України).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Як вбачається із умов Договору сторони погодили, що вони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатках. Ціну договору становить вартість товару та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом (п.п.2.1. договору).

При цьому на виконання вимог ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, сторони у п.п. 2.2. Договору погодили що, протягом дії строку договору, грошові зобовязання покупця існують і підлягають сплаті у національній валюті України гривні. Сума в гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на середній курс продажу відповідної іноземної валюти за міжбанківськими котируваннями, який буде опублікований на інтернет-сторінці «Українського фінансового серверу»на день, що передує дню фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П.п. 2.4. договору сторони передбачили, що термін оплати вартості (ціни) товару, яка оплачується покупцем, вказаний в додатках до договору.

Додатком до Договору передбачено, що вартість (ціна) частини товару повинна оплатитися відповідачем до 30.09.2010р.

Також, за умовами Договору сторони погодили, що Товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки (п.п. 2.4. Договору).

Згідно п.2.9. та Додатку № /ЗП-10004-00466 до Договору розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в залежності від термінів оплати покупцем вартості товару, отриманого на умовах товарного кредиту і становить 12%.

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця. Оплата покупцем нарахованих відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно до 20-го числа кожного наступного місяця, якщо інше не передбачено додатками до договору (п.п.2.7 умов договору).

Як стверджує позивач та зазначене підтверджується поданими ним доказами, він свої зобовязання за Договором виконав. Зокрема, у відповідності до Договору, позивачем відвантажено відповідачу через його представника Дітчук В.А. товар за довіреністю №9 від 20.04.2010р. по накладній: - №ВН-10004-00569 від 29.04.10. на суму 42055,00 грн., що еквівалентно 3948,83 євро. (належним чином завірені копії довіреності та накладної знаходяться в матеріалах справи).

Проте, як стверджує позивач, відповідач свої зобовязання за Договором в частині оплати товару та відсотків за користування товаром не виконав належним чином.

Зокрема, поданими позивачем доказами у справі підтверджено, що відповідач вартість отриманого товару та відсотки за користування товарним кредитом, оплатив частково в сумі 26054,62 грн., що еквівалентно 2446, євро.

В п.п.9.7,9.7.1, 9.7.2 умов договору сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного або несвоєчасного виконання грошових зобов'язань по оплаті, у встановлені договором терміни, вартості товару, відсотків за користування товарним кредитом, положення щодо знижки до вартості товару, передбачені умовами договору, з моменту надіслання Постачальником Покупцю письмового розрахунку повідомлення на дооцінку товару, втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають.

У звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків, позивач, відповідно до умов договору, згідно до розрахунку-повідомлення на дооцінку товару від 11.11.2010р. повідомив відповідача про донарахування застосованої знижки у вартості товару в сумі 2496,08 грн., що еквівалентно 234,37 євро.

Також згідно умов договору відповідач за користування кредитом повинен сплатити позивачу 1415,26 грн. відсотків за користування товарним кредитом (12% за період користування кредитом з 30.04.2010р. до 30.09.2010р.).

У звязку з чим, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи сума боргу відповідача за Договором складає на час розгляду справи 1869,65 (3948,83+234,37+132,89-2446,44) євро, що еквівалентно 20622,19 грн. При цьому з боку відповідача не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивача в цій частині.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості за договором у розмірі 20 622,19 грн. підлягає до задоволення, як правомірно заявлений та обґрунтований позивачем і не спростований відповідачем.

Щодо пені, 32 % річних та збитків, що заявлені позивачем до стягнення, то судом встановлено наступне.

Виконання грошового зобовязання, відповідно до ст.546 ЦК України, ст.ст.230,231 Господарського кодексу України, забезпечуються штрафними санкціями (неустойка, пеня, штраф), розмір яких визначається законом або договором.

У відповідності до п.п. 7.3. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по оплаті вартості товару або відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок пені в сумі 1077,16 грн. (за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р.) суд вважає її правомірно нарахованою у відповідності до вимог ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Також сторони згідно п.п. 7.5. договору погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків нарахованих за користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 % річних з простроченої суми.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивачем доведено суду факт прострочення платежів з боку відповідача за поставлений товар згідно умов договору, суд вважає правомірно обрахованою та заявленою до стягнення суму 2223,81грн. відсотків за користування коштами (в розмірі 32% за період з 01.10.2010р. по 31.01.2011р. день подання заяви про уточнення позовних вимог).

В свою чергу, розглянувши та оцінивши позовні вимоги в частині стягнення 2000,00 грн. збитків суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

При цьому, стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обовязок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивачем у справі не обґрунтовано та не надано належних доказів, які б підтверджували наявність усіх елементів складу правопорушення необхідних для застосування відповідальності за договором у формі стягнення збитків з відповідача в звязку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Враховуючи вище зазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи та беручи до уваги те, що відповідач станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив). Доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", вул. Заболотного, 152, м.Київ в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз", підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 20622 (двадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 19 коп. основного боргу, 1077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 16 коп. пені, 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 81 коп. 32% річних за неправомірне користування коштами з простроченої суми. В частині стягнення 2000 (дві тисячі) грн. збитків суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Розглянувши клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення до липня 2011 року з моменту оголошення рішення суду з метою надання додаткового часу для повного розрахунку перед Кредитором, суд відхиляє його з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому в силу вимог статей 32-34 ГПК України зазначені обставини повинні бути підтверджені належними доказами.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач посилається на те, що в 2010 році загинули посіви озимого ріпаку на площі 150 га, що складає в сумі 960 000 гривень, які мали бути спрямовані на погашення заборгованості фірмам. Відповідач, також, посилається на те, що в серпні 2010 року посіяно 180 га озимого ріпаку і на даний час посіви в хорошому стані. Підприємство розраховує зібрати хороший врожай та провести оперативно розрахунки з даною фірмою на початку серпня 2011 року. Як доказ наведеного відповідачем надано суду довідка Управління статистики у Зборівському районі від 18.02.2011р., що підтверджує, що за наслідками збору урожаю сільськогосподарських культур станом на 01.12.2010р. у ПАП "Зоря", згідно звіту ф№29с/г, загинуло 150 га озимого ріпаку.

Проте, як встановлено судом спір виник за договором поставки не озимого ріпаку а ярого ріпаку. Крім того, з боку відповідача не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що підприємство є в даний час повністю збитковим, зокрема, не отримало прибутку і від вирощування інших видів с/г продукції чи інших видів діяльності. Зокрема, у запереченні на відзив та клопотання відповідача позивач стверджує, що відповідачем крім озимого ріпаку, що є предметом договору було посіяно і близько 200 га озимої пшениці, 40 га ярої пшениці, 80 га ярого ріпаку, 60 га гірчиці, 60 га розторопші.

Крім того суд має, за необхідне зазначити, що в силу статей 42, 44 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, і основою підприємництва, зокрема, є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Разом з цим, суд має за необхідне зазначити, що у випадку відмови у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення відповідач не позбавлений права в подальшому звернутись з відповідною заявою про відстрочку виконання рішення повторно обґрунтувавши її належним чином та додавши до неї відповідні докази.

Зокрема, в силу ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви (п.п. 1.3. роз'яснення ВГСУ від 12.09.1996 № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 239 (двісті тридцять девять) грн. 23 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Інша частина державного мита та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладається на позивача у справі.

Поряд з цим, як вбачається із позовних вимог, позивачем - ПАТ "Компанія "Райз" в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз" заявлено до стягнення 26040,30 грн., тоді як згідно платіжного доручення №14916 від 12.11.2010р., що знаходиться у матеріалах справи за звернення до суду сплачено 265,40 грн. державного мита.

У відповідності до п.п. "а" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, відповідно до статті 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

П. 1 ч. 1 статті 8 Декрету КМУ "Про державне мито" передбачено, що сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи зазначене, суд повертає позивачу - ПАТ "Компанія "Райз" в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз" з Державного бюджету України - 5 (п'ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 43, 33, 49, 82, 83, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Зоря", с. Цебрів, Зборівського району, Тернопільської області (ідент. код 30812051):

на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", вул. Заболотного, 152, м.Київ в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз", вул. Промислова, 13а, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область (ідент. код 13980201) 20622 (двадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 19 коп. основного боргу, 1077 (одну тисячу сімдесят сім) грн. 16 коп. пені, 2223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн. 81 коп. 32% річних за неправомірне користування коштами з простроченої суми, 239 (двісті тридцять девять) грн. 23 коп. державного мита, 216 (двісті шістнадцять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. збитків в задоволенні позову відмовити.

4. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Компанія "Райз", вул. Заболотного, 152, м.Київ в особі Тернопільської філії ПАТ Компанії "Райз", вул. Промислова, 13а, с.Острів, Тернопільський район, Тернопільська область (ідент. код 13980201) з Державного бюджету України 5,00 грн. надмірно сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №14916 від 12.11.2010року.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 03.03.2011р.