Рішення № 14432512, 03.03.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.11 Справа № 16/234-09нр. Господарський суд Сумської області у складі: суддя: Лущик М.С.

за участю секретаря судового засідання: Таран С.А.

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області

до відповідача Роменського споживчого товариства, м. Ромни, Сумська область

треті особи: 1. Комунальне підприємство “Роменське міськрайонне бюро

технічної інвентаризації”, м. Ромни, Сумська область

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Злагода”,

с. Вовківці Роменського району Сумської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування збитків

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність б/н від 20.09.10р.

від відповідача: Єременко О.В., довіреність б/н б/д дійсна до 31.12.2011р.,

Ястребов П.П. (голова правління)

від третіх осіб: 1. не зявився

2. не зявився

Суть спору: Позивач просить суд зобовязати відповідача повернути йому з чужого незаконного володіння нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю магазину (Літ БТІ А-1, площею 471,1 кв.м.); навіс ( Літ БТІ а, площею 55,1 кв.м.); ганок (Літ БТІ к, площею 72.1 кв.м.), а також стягнути з відповідача збитки спричинені незаконним заволодінням нерухомим майном в розмірі 17500 грн. , витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 грн. та судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та невідповідність діючому законодавству.

Третя ояоба Комунальне підприємство «Роменське МБТІ» у відзиві № 10 від 12.03.2010 року повідомляє, що згідно архівної інвентарної справи за ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано нерухоме майно, а сааме: магазин літ. «А-1» площею 471,1 кв.м., навіс літ. «а» площею 55,1 кв.м., ганок літ. «к» площею 72,1 кв.м. Крім того, за адресою АДРЕСА_1, за Роменським споживчим товариством на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданного Роменською РДА 15.05.2002 року зареєстровано нерухоме майно: магазин, склад, погріб, загальною площею 62,0 кв.м.

Третя особа КП «Роменське МБТІ» - в засідання суду не зявилася, причину неявки суду не повідомила, в дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи від неї до суду не надходило.

Третя особа ТОВ «Злагода» - відзиву на позов не подала, в засідання суду не зявилася.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції ТОВ «Злагода», повернуте органом звязку з позначкою “за зазначеною адресою не проживає”, вважаються належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу, тому суд, враховуючи вищевикладені обставини, дійшов висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази по справі, суд встановив:

Приватний підприємець ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Роменського споживчого товариства про зобовязання повернути з чужого незаконного володіння нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю магазину (Літ. БТІ А-1, площею 471,1 кв.м.); навіс (Літ. БТІ а, площею 55,1 кв.м.); ганок (Літ. БТІ к, площею 72,1 кв.м.) та стягнення 17500,00 грн. збитків.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 03.10.2008р. рішенням постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі у справі № 2/25-08 за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 03.12.2007p., укладений між ФОП ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_3. та визнано право власності ФОП ОСОБА_1. на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю магазину (Літ БТІ А-1, площею 471,1 м2), навіс ( Літ БТІ а, площею 55,1 м2); ґанок ( Літ БТІ к, площею 72,1 м2).

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.10.2009р. по справі № 10/530-08 задоволено заяву ФОП ОСОБА_1. про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду та видано відповідний наказ.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20813944 від 05.11.2008 року, КП “Роменське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” проведено реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно.

01 січня 2009р. між ФОП ОСОБА_1. та ФОП ОСОБА_4. було укладено договір оренди нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а саме: будівлі магазину ( Літ БТІ А-1, площею 471,1 м2), навіс ( Літ БТІ а, площею 55,1 м2); ґанок ( Літ БТІ к, площею 72,1 м2).

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 387 Цивільного кодексу України, позивач просить суд витребувати зазначене нерухоме майно у відповідача, який, як зазначає позивач, незаконно заволодів ним, всупереч його вимогам не звільняє вказане приміщення і продовжує користуватися без відповідної правової підстави, та стягнути з відповідача 17500 грн. збитків, які не отримано позивачем за договором оренди з ФОП ОСОБА_4. внаслідок незаконного заволодіння відповідачем наданим в оренду нерухомим майном.

Відповідач проти вимог позивача заперечує, посилаючись на те, що 25.07.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався в майбутньому укласти і належним чином оформити з відповідачем договір купівлі-продажу нерухомого майна: магазину та складських приміщень по АДРЕСА_1, в місячний термін після отримання свідоцтва на право власності на дане майно, яке перебувало у користуванні відповідача на підставі договору оренди нерухомого майна від 01 червня 2007 року, укладеного з ТОВ «Злагода».

Позивач вказує на те, що листом від 05.01.2009 року відповідачу було запропоновано звільнити в місячний термін приміщення за адресою АДРЕСА_1, та в разі непогодження з даною пропозицією запропоновано розглянути питання щодо надання в оренду зазначеного приміщення.

Листом 14 від 09.02.2009 року відповідач у відповідь запропонував укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, як це передбачено умовами попереднього договору, та попередив, що у разі відмови він вимушений буде звернутися до суду про спонукання до укладення основого договору та про відшкодування завданих збитків.

Листом від 26.02.2009 року позивач, вказуючи на те, попередній договір укладено всупереч ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 ЦК України, оскільки на момент укладення попереднього договору не був належним власником нерухомого майна і не мав права ним розпоряджатися, повідомив, що не має наміру здійснювати продаж вищезгаданого майна, повторно запропонував розглянути питання щодо надання відповідачу в оренду частини приміщення та попередив, що в разі ненадання відповіді та незвільнення приміщення вимушений буде звернутися до суду за захистом свого права.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином при вирішенні даного спору, згідно постанови Вищого господарського суду України від 03 березня 2010 року у даній справі, необхідно встановити обставин щодо наявності у відповідача правових підстав користування оспорюваним приміщенням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 761 Цивільного Кодексу Украъни, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту приймання-передачі майна до договору б/н від 14 грудня 2006 року, 14 грудня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вовківське» (продавець) в особі ліквідатора Закорко Вадима вікторовича, який діяв на підставі постанови господарського суду Сумської області від 27.09.2004 року по справі № 12/40-04 передав, а покупець фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняв майно: 2/3 господарської споруди магазину по продажу промислових товарів, площею 471,1 кв.м., навіс площею 55,1 кв.м., ганок площею 72,1 кв.м. Майно передане в повному обсязі, згідно умов, визначених договором купівлі-продажу б/н від 14.12.2006 року.

Правомірність володіння ФОП ОСОБА_3. на підставі договору б/н від 14 грудня 2006 року будівлею магазину по продажу промислових товарів площею 471,1 ків.м., навісом площею 55,1 кв.м., ганком площею 72,1 кв.м. також встановлена рішенням постійно діючого третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 3 жовтня 2008 року у справі № 2/25-08, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу від 03 грудня 2007 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_3. було відчужено зазначене майно ФОП ОСОБА_1. І як свідчать матеріали справи, рішення господарського суду Сумської області від 12 січня 2011 року по справі № 16/60-10нр, яким у задоволенні заяви прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Пустовійтівської сільської ради про скасування вищевказаного рішення третейського суду відмовлено; рішення господарського суду Сумської області оскаржено не було та набрало законної сили.

Статтею 32 Господарського процессуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 1 червня 2007 року, день укладення між Роменським споживчим товаристврм та ТОВ «Злагода» договору оренди нерухомого майна, будівля магазину ( Літ БТІ А-1, площею 471,1 м2), навіс (Літ БТІ а, площею 55,1 м2); ґанок ( Літ БТІ к, площею 72,1 м2) перебувала у володінні та належали на праві власності фізичній особі-підприємцю Гунько Вірі Володимирівні, тому ТОВ «Злагода», не являючись власником майна не мало встановленого законом права передання в найм зазначеного майна (ст. 761 ЦК України), і відповідно в силу вимог ст. 398 ЦК України у Роменського споживчого товариства не виникло права правомірного володіння цим майном.

Крім цього, з вищезазначеного договору оренди, укладеного між відповідачем та ТОВ «Злагода» не вбачається, яке саме майно орендар передав, а орендар прийняв в строкове платне користування, оскільки в п. 1.1 цього договору зазначено предмет договору приміщення магазину, розташоване в с. Вовківці. Інші докази в підтвердження наявності у відповідача правових підстав користування оспорюваним приміщенням в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Суперечать фактичним обставинам справи і висновки відповідача, про те, що після проведення державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Злагода» 03 листопада 2008 року (Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АІ № 715870) орендодавцем по договору оренди від 1 червня 2007 року став ФОП ОСОБА_1., оскільки судом доведено, що на день укладення цього договору правомірним власником спірного майна була ФОП ОСОБА_3.

Посилання ж відповідача на обовязок позивача укласти оформити належним чином договір купівлі-продажу магазину та складських приміщень по АДРЕСА_1 в с. Вовківці Роменського району, на умовах і в порядку, визначених попереднім договором, укладеним між сторонами 25.07.2008 року, також не приймається судом до уваги, оскільки Вищим господарським судом України у постанові від 22 квітня 2010 року по справі № 10/325-09, за позовом ФОП ОСОБА_1. до Роменського споживчого товариства про визнання недійсним зазначеного попереднього договору, встановлено, що не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено. Так судовою колегією при розгляді даної справи визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору; істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства; попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, у письмовій формі.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено форми окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

У зв'язку з наведеним, Вищим господарським судом встановлено, що договір, який не укладено, не створює прав та обов'язків для сторін і не може бути визнано недійсним.

А відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стаття 321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.. 387 Цивільного кодексу, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобовязаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обовязку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача про повернення належного йому майна з чужого незаконного володіння, у звязку з чим задовольняє вимогу позивача в цій частині позову.

Щодо вимоги позивача про відшкодування йому збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 17500 грн., суд вважає її необґрунтованою та не доведеною належними і достатніми доказами, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Посилання позивача на укладення з ФОП ОСОБА_4. договору оренди нерухомого майна від 01.01.2009 р. не може вважатися достатнім доказом того, що позивач реально отримав би дохід від здачі в оренду приміщення магазину, оскільки, як свідчать матеріали справи, на той момент були відсутні реальні можливості здачі цього приміщення в оренду іншій особі.

Про відсутність реальних можливостей для отримання орендної плати свідчать також ті обставини, що вищевказаний договір оренди датований 01.01.2009 роком, при цьому ж листом від 05.01.2009 року позивач звертається до відповідача з пропозицією розглянути питання про взяття останнім приміщення магазину в оренду. Більше того, в подальшому в листі від 26.02.2009 року позивач знову пропонує Роменському СТ укласти договір оренди, тоді як в позовній заяві позивач посилається на укладений з ФОП ОСОБА_4. договір ще 01.01.2009 року.

Таким чином, вищевказане свідчить про те, що позивач не мав наміру передавати приміщення магазину в оренду даному підприємцю, у зв'язку з чим суд не вбачає прямого зв'язку між заявленими позивачем збитками і використанням приміщення відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність обставин, якими обґрунтовано позов в частині стягнення збитків, тому суд у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 17500 грн. збитків, спричинених незаконним заволодінням нерухомим майном, відмовляє.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Витрати, понесені позивачем на послуги адвоката підтверджуються договором про надання правових послуг від 09 липня 2009 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 255 від 23.03.2007 року та квитанцією № 22 від 10 липня 2009 року про оплату юридичних послуг в розмірі 2000 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязаних з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову на відповідача; - при відмові в позові на позивача; - при частковому задоволенні позову на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 102 грн. 98 коп., витрати за послуги адвоката в розмірі 653 грн. 85 коп.

Зайво сплачене державне мито в сумі 17 грн. 00 коп. відповідно до ст. 8 Декрету КМУ від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” підлягає поверненню позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобовязати Роменське споживче товариство (42000, Сумська область, м. Ромни, б. Московський, 31, код 01766336) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: будівлю магазину (Літ БТІ А-1, площею 471,1 кв.м.); навіс ( Літ БТІ а, площею 55,1 кв.м.); ганок (Літ БТІ к, площею 72.1 кв.м.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з Роменського споживчого товариства (42000, Сумська область, м. Ромни, б. Московський, 31, код 01766336) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) 85 грн. державного мита, 102 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 653 грн. 85 коп. витрат за послуги адвоката.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід. номер НОМЕР_1) з державного бюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 17 грн. 00 коп. державного мита, зайво сплаченого згідно квитанції № 9 від 23 липня 2009 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи, видати довідку.

СУДДЯ М.С. Лущик

Повне рішення складено та підписано 03.03.2011 року.