Рішення № 14432041, 29.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.11 Справа№ 5015/1112/11

За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Тернопільська область, м. Бережани

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро”, Львівська область, Золочівський район, с. Ясенівці

про стягнення 39830, 92 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Іваночко В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник

від відповідача: Орлик А.Л. - представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” про стягнення 39830, 92 грн.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.03.2011 року подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (відповідач) про стягнення 39830, 92 грн. (з урахування заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01.10.2008 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” укладено договір на надання послуг по перевезенню № 9, відповідно до умов якого позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення цукрових буряків та виробленого з них цукру-піску, жому з урожаю 2008 р. на загальну суму 38233,96 грн.

Згідно з п.3.7 розділу ІІІ договору, замовник зобовязався провести оплату наданих послуг після проведення звірки взаємних розрахунків.

01.10.2010 року сторонами договору складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача становить суму 38233,96 грн.

Відповідач свої зобов»язання не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

На адресу відповідача позивачем направлено претензію, яка залишена без відповіді.

На момент звернення позивачем з позовом до суду, сума основного боргу відповідача становить 38233,96 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пеню в розмірі 625,10 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 241,97 грн. та 729,89 грн. інфляційних.

У представленому відзиві на заяву про збільшення позовних вимог відповідач позовні вимоги в частині пені заперечив, покликаючись на те, що відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторонами у договорі на надання послуг по перевезенню від 01.10.2008 року № 9 не передбачено забезпечення виконання грошового зобовязання відповідача шляхом встановлення пені. Частина 6 ст.231 ГК України, на яку посилається позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 10.03.2011 р., не встановлює пені для забезпечення виконання грошового зобовязання відповідача за договором від 01.10.2008 р. № 9, а лише передбачає порядок встановлення субєктами господарювання штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з мотивів, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що згідно договору перевезення, позивачем були надані відповідачу послуги по перевезенню цукрових буряків та виробленого з них цукру-піску, жому з урожаю 2008 р. на загальну суму 38233,96 грн.

Пунктом 2 розділу ІІ договору встановлено, що вартість наданих послуг замовник перераховує перевізнику при виставленні ним рахунків та проведенні взаємозвірки.

До матеріалів справи позивачем долучено акт звірки розрахунків, який підписаний керівниками сторін з якого вбачається, що сума боргу відповідача становить 38233,96 грн.

Представник відповідача в судове засідання з»явився, позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 38233,96 грн. не заперечив, доказів погашення основного боргу не подав, тому вказана сума заборгованості підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов»язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання)

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов»язання є припинення зобовязання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки строк (термін) виконання відповідачем зобовязання по оплаті послуг позивача договором не встановлено, позивачем була направлена відповідачу вимога про сплату боргу від 07.12.2010 р., яку відповідач отримав 16.12.2010 року, однак зобовязання щодо оплати за надані послуги не виконав.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення інфляційних в розмірі 729,89 грн. та 3% річних в розмірі 241,97 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 625,10 грн., суд зауважує наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторонами у договорі від 01.10.2008 року № 9 на надання послуг по перевезенню не передбачено забезпечення виконання грошового зобовязання замовника шляхом встановлення пені та визначення її розміру, зазначивши лише що за несвоєчасний розрахунок за надані перевізником (позивачем) послуги замовник (відповідач) несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Частина 6 ст.231 ГК України, на яку посилається позивач у заяві про збільшення позовних вимог, не встановлює пені для забезпечення виконання грошового зобов»язання замовника за договором від 01.10.2008 року № 9, а лише передбачає порядок та розмір встановлення субєктами господарювання штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань.

Крім цього, статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Оскільки сторонами в договорі розмір пені не визначений, таким чином суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 625,10 грн. слід відмовити повністю у зв»язку з їх безпідставністю.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, 901,909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст. 191, 306, 307, 311 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 47-1, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагро” (80750, Львівська область, Золочівський район, с.Ясенівці, код ЄДРПОУ 31691832) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму у розмірі 39 830, 16 грн. з них:

- 38 233,96 грн. основного боргу;

-241,97 грн. 3% річних;

-729,89 грн. інфляційних;

-392,05 грн. державного мита;

-232,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя