Рішення № 14432030, 02.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.11                                                                                 Справа № 5015/9/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Лебедин І.Р., представника відповідача Цитульського В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Інтергал”, м. Львів до Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об’єднання “Львівміськбуд”, м. Львів про стягнення 100661 грн. 43 коп.

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Інтергал”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об’єднання “Львівміськбуд”, м. Львів про стягнення 100661 грн. 43 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.01.2011р. призначив розгляд справи на 25.01.2011р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 02.02.2011р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що у період з 30.01.2007р. по 27.12.2007р. позивач поставив товар на загальну суму 3942297 грн. 74 коп. Відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 2527560 грн. 87 коп. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати, позивач 19.08.2008р. та 23.08.2008р. надіслав відповідачу претензію про сплату боргу в розмірі 1414736 грн. 87 коп. Однак, відповідач залишив дану претензію без розгляду та задоволення. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1414736 грн. 87 коп. Рішенням господарський суд Львівської області від 02.04.2010р. у справі №29/150 позов задоволив та стягнув з відповідача борг у розмірі 1414736 грн. 87 коп. Вказане рішення набрало законної сили 13.04.2010р., на його примусове виконання видано наказ. Проте, відповідачем станом на дату судового розгляду рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2010р. у справі №29/150 не виконано, борг не сплачено. У зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати, позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 70312 грн. 42 коп. та 3% річних в розмірі 30349 грн. 01 коп. 3% річних. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача 100661 грн. 43 коп.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що між ДП “Оріон-Буд” ТзОВ “ТД “Оріон-Експорт”, ДП “Інтергал-Буд” ТзОВ “Фірма “Інтергал” та ЗАТ “ПБО “Львівміськбуд” 27.09.2010р. було укладено договір №14/01 про переведення боргу. 24.09.2010р. було укладено договір про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до якого борг відповідачем погашено, а відтак у позивача немає правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

Представникам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 02.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач за період з 30.01.2007р. по 27.12.2007р. поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 3942297 грн. 74 коп., що підтверджується видатковими накладними І-00000003 від 30.01.2007р., І-00000011 від 27.02.2007р., І-00000012 від 28.02.2007р., І-00000018 від 13.03.2007р., І-00000020 від 26.03.2007р., І-00000021 від 30.03.2007р., І-00000092 від 24.04.2007р., І-00000093 від 26.04.2007р., І-00000094 від 27.04.2007р., І-00000098 від 07.05.2007р., І-00000114 від 30.05.2007р., І-00000133 від 30.05.2007р., І-00000134 від 07.06.2007р., І-00000136 від 27.06.2007р., І-00000137 від 29.06.2007р., І-00000138 від 02.07.2007, І-00000139 від 30.07.2007р., І-00000141 від 31.08.2007, І-00000157 від 27.09.2007р., І-00000169 від 31.10.2007р., І-00000192 від 30.11.2007р., І-00000198 від 27.12.2007р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНЖ №484509 від 28.01.2007р., ЯНЖ №484550 від 27.02.2007р., ЯНФ №048852 від 28.02.2007р., ЯНФ №048874 від 15.03.2007р., ЯНФ №048653 від 26.03.2007р., ЯНФ №048692 від 23.04.2007р., ЯНФ №048816 від 03.05.2007р., ЯНФ №048763 від 07.06.2007р., ЯНФ №048709 від 27.06.2007р., ЯОЕ №424804 від 30.07.2007р., ЯОЕ №424760 від 31.08.2007р., ЯОВ №636967 від 27.09.2007р., ЯОВ №637016 від 31.10.2007р., ЯОЛ №817210 від 27.12.2007р., ЯОВ 637049 від 28.11.2007р.

У зв’язку з частковою оплатою вартості товару, позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №03/9/08, в якій вимагав оплатити суму заборгованості. Вказана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача вартості поставленого але неоплаченого товару.

02.04.2010р. господарський суд Львівської області у справі №29/150 виніс рішення, яким позов задоволив, стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 1414736 грн. 87 коп.

Вказане рішення 13.04.2010р. набрало чинності, господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення

У зв’язку з тим, що станом на дату подання позовної заяви відповідачем не сплачено суму боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 70312 грн. 42 коп., а також 3% річних в розмірі 30349 грн. 01 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання відповідачем, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми інфляційних втрат та 3% річних.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов’язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 70312 грн. 42 коп. та 3% річних в розмірі 30349 грн. 01 коп.

Заперечення представника відповідача з приводу підставності нарахування інфляційних втрат та 3% річних судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення пеню та інфляційні втрати за період, протягом якого зобов’язання відповідача належним чином не було виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов’язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилання представника відповідача на те, що ним погашено заборгованість перед позивачем відповідно до договору від 24.09.2010р. про зарахування однорідних зустрічних вимог, судом не приймаються, оскільки позивач не є стороною у даному договорі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 70312 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 30349 грн. 01 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Проектно-будівельне об’єднання “Львівміськбуд”, м. Львів, вул. Зелена, 238 (ідентифікаційний код 01273906) на користь Дочірнього підприємства “Інтергал-Буд” Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Інтергал”, м. Львів, вул. Водогінна, 2 (ідентифікаційний код 32568603) 70312 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 30349 грн. 01 коп. 3% річних, 1006 грн. 61 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя