Рішення № 14432002, 30.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11                                                                                           Справа№ 27/161

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент», м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція», м. Львів

про стягнення 32267,96 грн.

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Турчин Н.І. - представник

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

В судовому засіданні 30.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 01.04.2011 року.

          Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством «Львівфундамент»до Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»про стягнення 32267,96 грн.

Ухвалою суду від 13.12.2010 р.(суддя Н.Судова-Хомюк) порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011р.

Ухвалою від 26.01.2011 р. у зв’язку із перебуванням судді Н.Судової-Хомюк у відрядженні розгляд справи відкладено на 07.02.2011 р.

Ухвалою від 07.02.2011 р. замінено позивача по справі –Відкрите акціонерне товариство «Львівфундамент», його правонаступником –Товариством з додатковою відповідальністю «Львівфундамент»(згідно п.2.2 статуту ТзДВ «Львівфундамент», зареєстрованого 26.01.2011 року, Товариство з додатковою відповідальністю «Львівфундамент»є повним правонаступником всіх прав та обов’язків реорганізованого шляхом перетворення Відкритого акціонерного товариства «Львівфундамент»).

Постановою Верховної Ради України №3049-VI від 17.02.2011 р. суддю Судову-Хомюк Наталію Михайлівну було обрано суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, у зв’язку з чим після повторного автоматизованого розподілу справу № 27/161 розподілено судді Морозюку А.Я.

          Ухвалою суду від 10.03.2011 р. справу призначено до розгляду в засіданні на 24.03.2011 р. В судовому засіданні 24.03.2011 р. оголошено перерву до 30.03.2011 р.

          Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2011 р. позовні вимоги підтримав повністю, в судове засідання 30.03.2011 не з’явився, однак подав на адресу суду заяву №24 від 29.03.2011 року про розгляд справи та винесення рішення за наявними у справі матеріалами за відсутності представника позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов договору підряду №23, укладеного 03.06.2008 р. між ВАТ «Львівфундамент», правонаступником якого є ТзДВ «Львівфундамент»(підрядником), та ДП «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№137»ВАТ “Центростальконструкція” (замовником), підрядник за завданням замовника виконав роботи з заглиблення залізобетонних паль на будівництві офісно-розважального центру по вул. Залізничній, 7 у м. Львові на загальну суму 488340,00 грн., а саме ним виконані роботи у червні 2008 р. на суму 470300,40 грн., у липні 2008 р. р. на суми 18039,60 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт. Проте всупереч вимогам договору відповідач вказані роботи оплатив лише частково в сумі 465000,00 грн. Також, відповідачу в рахунок оплати за виконані підрядні роботи було враховано вартість послуг генпідряду за червень та липень 2008 р. в розмірі 4287,60 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.11.2010 р. склала 19052,40 грн. Крім стягнення основного боргу, позивач нарахував відповідачу, відповідно до п. 7.2 договору - штраф у розмірі 3810,48 грн., пеню в розмірі 6050,30 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору 3 % річних в розмірі 916,08 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 2438,70 грн.

          Відповідач у поданому відзиві на позов, а його представник в судовому засіданні із заборгованістю, яка виникла перед позивачем у розмірі 19052,40 грн. погодився. Разом з тим заперечив проти стягнення з відповідача пені, яку було нараховано позивачем за період з 18.04.2009 р. по 23.11.2010 р. у сумі 6050,30 грн. Керуючись ч.2 ст. 258 та ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідач просить застосувати позовну давність до позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6050,30 грн. та в тій частині у позові відмовити.

Суд розглядає справу за відсутності представника позивача в порядку ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.06.2008 р. між ВАТ «Львівфундамент», правонаступником якого є ТзДВ «Львівфундамент»(позивачем, підрядником), та ДП «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№137»ВАТ «Центростальконструкція»(відповідачем, замовником) було укладено договір підряду №23. Відповідно до умов договору підрядник зобов’язується на свій ризик виконати за завданням замовника та у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації з використанням своїх матеріалів чи матеріалів замовника роботи, а саме заглиблення залізобетонних паль (випробування) на будівництві офісно-розважального центру по вул. Залізничній, 7, у м. Львові, а замовник зобов’язується прийняти вказані роботи та оплатити їх (п.1.1).

Пунктом 2.1 договору встановлено строк виконання роботи з 06.06-25.06.2008 р.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що вартість роботи за договором становить 488 511,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 23 від 03.06.2008 р. за замовленням відповідача позивач впродовж червня-липня 2008 р. виконав об’єм робіт по заглибленню залізобетонних паль (випробування) на будівництві офісно-розважального центру по вул. Залізничній, 7, у м. Львові на загальну суму 488340,00 грн. Факт виконання робіт підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, а саме актом №1 та довідкою за червень 2008 р. на суму 470300,40 грн.; актом №1 та довідкою за липень 2008 р. на суму 18039,60 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, замовник оплачує виконані підрядником роботи на протязі 5-ти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3).

Однак, як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок, відповідачем погашено заборгованість за виконані роботи у розмірі 465000,00 грн.

Крім того, як зазначає позивач, відповідачу в рахунок оплати за виконані підрядні роботи, було враховано вартість послуг генпідряду за червень та липень 2008 р. в розмірі 4287,60 грн.

Таким чином, у зв’язку з невиконанням відповідачем договірних зобов’язань належним чином, у нього виникла заборгованість у розмірі 19052,40 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи наведене та те, що відповідач у поданому відзиві, а його представник в судовому засіданні з існуючою заборгованістю у розмірі 19050, 40 грн. погодився, доказів погашення боргу суду не надав, вказана сума підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 7.2. договору, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов’язання за п.3.3. договору (тобто не здійснив оплати виконаних робіт протягом п’яти днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт та довідки про вартість виконаних робіт), він зобов’язаний на вимогу підрядника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день за весь період прострочення, штраф у розмірі 20 процентів від суми невиконаного зобов’язання, а також зобов’язаний покрити всі збитки, завдані підрядникові, в тому числі неотриманий прибуток та витрати на оплату юридичних послуг, пов’язаних із врегулюванням спорів по договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 916,08 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 2438,70 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до п. 7.2 договору та ст.625 ЦК України, тому підлягають до стягнення.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф за невиконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4. ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договором передбачено, що у разі, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов’язання за п.3.3. договору, він зобов’язаний на вимогу підрядника сплатити штраф у розмірі 20 процентів від суми невиконаного зобов’язання (п. 7.2).

Таким чином нарахований відповідачу штраф за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 3810,48 грн. нарахований у відповідності до п.7.2 договору та підлягає до стягнення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідач проти вимоги про стягнення пені заперечив, посилається на ч.6 ст.232 ГК України, та керуючись ч.2 ст. 258 та ч. 3 ст. 267 ЦК України просить застосувати позовну давність до позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6050,30 грн та відмовити в позові в частині стягнення пені.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 7.2 договору, якщо замовник прострочив виконання грошового зобов’язання за п.3.3. договору, він зобов’язаний на вимогу підрядника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день за весь період прострочення.

Таким чином, договором встановлено нарахування пені за весь період прострочення, тобто за період, що перевищує шестимісячний.

З розрахунку позовних вимог станом на 23.11.2010 р. вбачається, що позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 18.04.2009 р. по 23.11.2010 р. у розмірі 6050,30 грн.

Представником відповідача подано клопотання про застосування позовної давності до позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 6050,30 грн. та про відмову в цій частині позовної вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 260 ЦК України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3,4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З врахуванням наведеного, підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені за період з 09.12.2009 р.(один рік до дня звернення позивача з даним позовом) по 23.11.2010 р. Таким чином, за результатами здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає пеня у розмірі 3384,62 грн за період з 09.12.2009 р. по 23.11.2010 р., в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені суд відмовляє у зв’язку із спливом річного терміну позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково у сумі 29602,28 грн., з яких 19052 грн., 40 коп. –основного боргу, 2438 грн. 70 коп. –інфляційних нарахувань, 916 грн. 08 коп. –3% річних, 3384 грн. 62 коп. –пені, 3810 грн. 48 коп. –штрафу.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.193, 230-232 ГК України, ст.ст. 258,260,261,267,526,546,549,610,625,837 ЦК України, ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

в и р і ш и в:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція»№137»Відкритого акціонерного товариства «Центростальконструкція»(79040, м. Львів, вул. Конюшинна, 5, ідентифікаційний код 01413715) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Львівфундамент»(79024, м. Львів, вул. Гайдучка, 3, ідентифікаційний код 05393760) 29602 грн. 28 коп. (в тому числі 19052 грн. 40 коп. –основного боргу, 2438 грн. 70 коп. –інфляційних нарахувань, 916 грн. 08 коп. –3% річних, 3384 грн. 62 коп. –пені, 3810 грн. 48 коп. –штрафу), 296 грн. 02 коп. - державного мита та 216 грн. 50 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя