Рішення № 14431981, 30.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11                                                                                           Справа№ 5015/586/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Галтекс”, м.Львів

до відповідача : Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина”, м.Дрогобич

про: стягнення 179994грн. 28коп.

                                                   Суддя Гоменюк З.П.

                                                            Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Вишневський К.В.

від відповідача: не з’явився

          Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Галтекс” подано позов до Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс-Галичина” про стягнення 100680грн. 00коп. основного боргу, 8808грн. 90коп. 3% річних, 47127грн. 63коп. інфляційних втрат та 23477грн. 75коп. як відшкодування завданих матеріальних збитків внаслідок невиконання договірних зобов’язань.

Ухвалою суду від 07.02.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.02.2011р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 23.02.2011р., ухвалою суду від 23.02.2011р. розгляд справи відкладено на 16.03.2011р. За клопотанням відповідача, викладеним в телеграмі від 16.03.2011р., ухвалою суду від 16.03.2011р. розгляд справи відкладено на 30.03.2011р.

В судовому засіданні 30.03.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовні заяві.

Відповідач в судове засідання 30.03.2011р. явку повноважного представника не забезпечив, однак повторно направив суду телеграму про відкладення розгляду справи в зв”язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання 30.03.2011р. Дане клопотання судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження викладеного. Крім цього, відповідно до ст. 69 ГПК України у суду закінчився встановлений двохмісячний строк для розгляду даного спору, однак клопотань про продовження строку розгляду спору не поступало.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

15.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс-Галичина” ( продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Галтекс” (покупець), укладено договір купівлі-продажу № 13а/8 та додаток до нього, відповідно до умов яких продавець зов”язувався продати та передати у власність покупця металобрухт в загальній кількості 300 тон , а покупець - прийняти товар та оплатити його ціну в розмірі 300000грн. 00коп. на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за даним договором проводяться шляхом здійснення безготівкового перерахування у встановленому порядку необхідних до сплати сум на поточний рахунок продавця, згідно виставленого рахунку на попередню оплату, або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України.

28.01.2008р. позивачем за платіжним дорученням № 45 на підставі виставленого відповідачем рахунку № 3 від 28.01.2008р. перераховано 150000грн. 00коп. попередньої оплати.

20.02.2008р. на виконання умов договору відповідачем відвантажено 18,53 тони металобрухту на суму 18530грн. 00коп. за видатковою накладною № 185.

28.02.2008р. по видатковій накладній №198 відповідачем відвантажено позивачу товар в кількості 23,2 тони на суму 23200грн. 00коп. (товарно-транспортна накладна №161861 від 28.02.2008р.). 29.02.2008р. по видатковій накладній №201 відповідачем відвантажено ще 7,59 тони на суму 7590грн. 00коп. (товарно-транспортна накладна №161923 від 29.02.2008р.). Таким чином відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 49320грн. 00коп. Станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за оплачений але не поставлений товар становить 100680грн. 00коп. та підтверджується представленим позивачем актом звірки взаємних розрахунків за 01.08.2008р. –12.08.2008р.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

12.08.2008р. між ВАТ “НПК Галичина” та Приватним підприємством “Еластоагрос” укладено договір переведення боргу № 32/08-02 відповідно до умов якого первісним боржником –ВАТ “НПК “Галичина” передано новому боржнику - ПП “Еластоагрос” борг (грошове зобов”язання) первісного боржника перед кредитором - ТзОВ “СП Галтекс”, передбачене договором купівлі-продажу № 13а/8 від 15.01.2008р., укладений між первісним боржником та кредитором на суму 100680грн. 00коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2010р. у справі № 23/212 визнано недійсним договір переведення боргу №32/08-028, укладений 12.08.2008р. у м.Дрогобич між Відкритим акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс-Галичина”, Товариством з обмеженою відповідальністю “СП Галтекс” та Приватним підприємством “Еластоагрос”.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ГПК України 8808грн. 90коп. 3% річних та 47127грн. 63коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню, оскільки в відповідач зобов”язувався передати у власність позивача металобрухт, а не оплатити кошти. Тобто, у відповідача перед позивачем не було грошового зобов”язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача збитки за невчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов”язань, оскільки кошти, перераховані відповідачу були кредитними, і відповідно до кредитної угоди №ОВ81 від 25.09.2008р. позивачеві нараховувались відсотки та пеня в розмірі 23477грн. 75коп. На підтвердження викладеного, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору №ОВ81 від 25.09.2008р. про надання ТзОВ СП Галтекс” овердрафтового кредиту. Дану вимогу суд вважає законною та обгрунтованою з огляду на наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 цього Кодексу визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

ч. 1 ст. 224 ГК України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Пунктом 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ч. 2 ст. 224 ГК України.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано обгрунтованого заперечення стосовно заявлених вимог та доказів поставки металобрухту, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 100680грн. 00коп. вартості оплаченого але не поставленого товару та 23477грн. 75коп. завданих матеріальних збитків внаслідок невиконання договірних зобов’язань. В частині стягнення 8808грн. 90коп. 3% річних та 47127грн. 63коп. інфляційних втрат –відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 526, 625, 655, 610,614 ЦК України, ст.ст.193, 224-225 ГК України, ст.ст.33,34,35,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

                                         ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс “Галичина”, м.Дрогобич, вул.Бориславська, 82 (ідентифікаційний код 001152388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СП Галтекс”, м.Львів, вул.Козланюка, 17 (ідентифікаційний код 22191466) 100680грн. 00коп. основного боргу, 23477грн. 75коп. завданих матеріальних збитків, 1241грн.57коп. витрат по сплаті державного мита та 162грн. 78коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. В частині стягнення 8808грн. 90коп. 3% річних та 47127грн. 63коп. інфляційних втрат –відмовити.

          Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.04.2011р.

Суддя