Рішення № 14431622, 10.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/1510.03.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "МК Мерітайм Лізинг"

про стягнення заборгованості за кредитним договором 5 038 513,39 дол. США, що в еквіваленті станом на 20.01.2011 становить 40 028 469,63 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Кадиров В.В.-довіреність №18 від 03.03.2010;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "МК Мерітайм Лізинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором 5 038 513,39 дол. США що в еквіваленті станом на 20.01.2011 становить 40 028 469,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань щодо своєчасності та повноти сплати процентів та повернення кредиту згідно умов кредитного договору № 23/03-04-2004 від 29.04.2004, заборгувавши позивачеві 5 038 513,39 дол. США, що в еквіваленті станом на 20.01.2011 становить 40 028 469,63 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5 038 513,39 дол. США, що в еквіваленті станом на 20.01.2011 становить 40 028 469,63 грн. - боргу, а також понесені ним по справі судові витрати: 25500,00 грн. - державного мита та 236, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 03.02.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 21.02.2011.

21.02.2011 представник позивача у судове засідання з’явився, однак не виконав вимог ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 10.03.2011.

10.03.2011 представник відповідача у судове засідання повторно не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 23.02.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 03.02.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача 10.03.2001 через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2004 між позивачем та відповідачем було укла дено Кредитний договір (у формі кредитної лінії) № 23/03-04-2004 (далі - Договір), згідно умов якого позивач надав відповідачеві кредит на суму 369 500, 00 доларів США з терміном погашення - 29.04.2011 з метою купівлі основних засобів, а відповідач зобов’язувався використовувати кредит на зазначену ціль та забезпечити повне та своєчасне повернення кредиту.

Згідно постанови Правління Національного банку України № 97 від 24 лютого 2010 ініційовано процедуру ліквідації позивача (копія постанови в матеріалах справи), ліквідатором призначено Васільченка Юрія Леонідовича.

Відповідно до статті 92 закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку.

Визначену у п.1.1. Договору суму кредиту сторони неодноразово змінювали шляхом укладення додаткових угод, зокрема:

Додатковою угодою №1 від 26.04.2004 р. до Договору ліміт кредитування встановлено 3 691 000, 00 дол. США.

Додатковою угодою від 28.01.2005р. до Договору ліміт кредитування встановлено 3 470 000, 00 дол. США.

Додатковою угодою від 20.12.2007 р. до Договору ліміт кредитування встановлено 3 970 539, 00 дол. США.

Додатковою угодою від 13.02.2008 р. до Договору ліміт кредитування встановлено 4 446 717, 90 дол. США.

Додатковою угодою від 01.12.2008 р. до Договору ліміт кредитування встановлено 4 303 773,90 дол. США.

Пунктом 2.1. Договору встановлено плату за користування кредитом, яка становить 15 % річних. Додатковою угодою №1 від 26.04.2004 р. до Договору сторони погодили новий розмір плати –16 % річних (п.1.1), однак Додатковою угодою від 20.12.2007 р. до Договору сторони знову погодили розмір плати за користування кредитом в 15 % річних (п 1.2).

Згідно п. 2.2. Договору період нарахування процентів за кредит встановлюється з першого по останній календарний день місяця або по останній день користування кредитом.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди від 01.12.2008 позивач надав відповідачеві кредит на загальну 4303773, 90 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами, виписками з банку, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

За період з 18.12.2008 по 31.01.2010 позивачем за користування кредитом було нараховано проценти у розмірі 735228,04 дол. США, які відповідачем було сплачено частково у розмірі 488,55 дол. США (на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 734739,49 грн.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що позивач має право достроково пред'явити до стягнення кредит у випадку неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, несплати процентів за користування кредитом.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 5.3 Договору, неодноразово звертався до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту у розмірі 4303773, 90 дол. США та сплати прострочених процентів у розмірі 734739,49 дол. США (копія листа № 231-03 від 20.09.2010 та вимоги № 01-26-01-2010/06 від 26.01.2010 знаходяться у матеріалах справи), які відповідачем було отримано 17.10.2010 та 26.01.2010, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача на примірниках відповідних листів.

Окрім того, відповідно до п.1.2. Додаткової угоди від 12.01.2010 до Договору сторони погодили доповнити Договір пунктом 8.6, в якому встановили, що відповідач зобов’язаний протягом 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги позивача про дострокове повернення основної заборгованості по кредиту і сплати процентів за його використання (не враховуючи дня вимоги), повернути в повному обсязі суму кредиту і сплатити проценти за використання кредитних коштів.

Судом встановлено, що у встановлений Договором та Додатковою угодою від 12.01.2010 строк відповідач своїх зобов’язань не виконав, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Таким чином, станом на 20.01.2011 заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 038 513,39 дол. США, а саме 4303773, 90 дол. США –сума неповерненого кредиту та 734739,49 дол. США –сума прострочених процентів за користування кредитними коштами.

З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є кредитним договором.

У відповідності до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, надав відповідачеві у відповідності до умов Договору та додаткових угод кредит у розмірі 4303773, 90 дол. США.

Згідно з частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У пункті 8.6. Договору сторони встановили строк дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів відповідачем у разі пред’явлення відповідної вимоги з боку позивача, що становить 3 робочих дня з моменту отримання відповідної вимоги. Окрім того, сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем позивачеві коштів у вищезазначений строк, зобов’язання відповідача за Договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів вважаються простроченими (п. 8.6.Договору).

Таким чином, відповідач не виконав своїх договірних зобов’язань у встановлений Договором строк, а тому відповідно до п. 8.6. Договору його зобов’язання в частині повернення суми кредиту та сплати процентів вважаються простроченими.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «МК Мерітайм лізинг»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 15, код ЄДРПОУ 32921735) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 15, код ЄДРПОУ 20023463) 5 038 513 (п’ять мільйонів тридцять вісім тисяч п’ятсот тринадцять) дол. США 39 центів, що в еквіваленті станом на 20.01.2011 становить 40 028 469 (сорок мільйонів двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 63 коп. - боргу, а також понесені ним по справі господарські витрати 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко