Рішення № 14431345, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/61321.02.11 За позовом Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ» Солом’янської районної у м. Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»

про стягнення 14 058,44 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засідання брали участь представники сторін:

від позивача:           Ядчишин О.В., дов. № 19 від 11.01.2011 р.

від відповідача:           не з’явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»про стягнення 14058,44 грн., з яких: 10141,67 грн. основного боргу, 3154,06 грн. інфляційної складової боргу та 762,71 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 463/3 від 22.09.2008 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.05.08 р. до 01.11.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.10 р. було порушено провадження у справі № 37/613, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.11 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.12.10 р., розгорнутий розрахунок заборгованості відповідача за період з 01.05.08 р. до 01.11.10 р., рахунки-фактури, облікові картки, а також заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 12459,72 грн., з яких: 10141,67 грн. основного боргу, 1798,51 грн. інфляційної складової боргу та 519,54 грн. трьох відсотків річних.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –12459,72 грн.

У судовому засіданні 31.01.11 р. представник Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 07.02.11 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору.

Розглянувши зазначене клопотання, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 21.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду розгорнутий розрахунок заборгованості, табуляграми, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.11 р. повторно не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 10.12.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд даної справи № 37/613 на 21.02.11 р.; зобов’язано позивача надати суду обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог з табуляграмами постачальників послуг за спірний період, передбаченими п. 2.1. та п. 2.2. договору № 463/3 від 22.09.2008 р.; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази, якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Залізничне» Солом’янської районної у м. Києві ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»(орендар) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 463/3 від 22.09.08 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщеннях (будівлі), загальною площею 338,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 2/32 к. 4 а. Орендар (власник) приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

Згідно з п. 2.1. договором № 463/3 від 22.09.08 р., орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору, орендар (власник) зобов’язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. договору № 463/3 від 22.09.08 р., у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. вищевказаного договору визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 338,1х0,84=284,00 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 338,1х0,051=17,24 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.8. договору № 463/3 від 22.09.08 р., орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур № 910/11 від 31.05.08 р.. № 1440/11 від 30.11.08 р., № 1440/11 від 31.12.08 р., № 1440/11 від 31.01.09 р., № 1440/11 від 28.02.09 р., № 1440/11 від 31.03.09 р.; облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. до березня 2009 р. Загальна сума спожитих відповідачем комунальних послуг за період з 01.05.08 р. до 01.11.10 р. становила 10141,67 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»про стягнення 14058,44 грн., з яких: 10141,67 грн. основного боргу, 3154,06 грн. інфляційної складової боргу та 762,71 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 463/3 від 22.09.2008 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.05.08 р. до 01.11.10 р.

Оскільки позивач 31.01.11 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/613 розглядається за новою ціною позову –12459,72 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за комунальні послуги у визначений договором № 463/3 від 22.09.08 р. строк розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»10141,67 грн. основного боргу за договором № 463/3 від 22.09.08 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1798,51 грн. інфляційної складової боргу та 519,54 грн. трьох річних процентів за порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором № 463/3 від 22.09.08 р. за період з 01.05.08 р. до 01.11.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань та річних процентів Господарським судом міста Києва було виявлено помилки, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період заборгованості Сума інфляційного нарахування, грн.

01.05.2008 р.114,61311,011 01.06.2008 р.114,61301,0171,95 01.07.2008 р.114,61311,0151,72

01.08.2008 р.114,61311,0212,41

01.09.2008 р.114,61301,0111,26

01.10.2008 р.114,61311,0171,95

01.11.2008 р.361,59301,0155,42

01.12.2008 р.881,27311,02118,51

01.01.2009 р.4898,27311,029142,05

01.02.2009 р.8504,75281,015127,57

01.03.2009 р.10141,67311,014141,98

01.04.2009 р.10141,67301,00991,28

01.05.2009 р.10141,67311,00550,71

01.06.2009 р.10141,67301,011111,56

01.07.2009 р. 10141,67310,999- 10,14

01.08.2009 р.10141,67310,998- 20,28

01.09.2009 р.10141,67301,00881,13

01.10.2009 р.10141,67311,00991,28

01.11.2009 р.10141,67301,011111,56

01.12.2009 р.10141,67311,00991,28

01.01.2010 р.10141,67311,018182,55

01.02.2010 р.10141,67281,019192,69

01.03.2010 р.10141,67311,00991,28

01.04.2010 р.10141,67300,997- 30,43

01.05.2010 р.10141,67310,994- 60,85

01.06.2010 р.10141,67300,996- 40,57

01.07.2010 р.10141,67310,998- 20,28

01.08.2010 р.10141,67311,012121,70

01.09.2010 р.10141,67301,029294,11

01.10.2010 р.10141,67311,00550,71

ВСЬОГО:1824,11 Таким чином, при розрахунку судом інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягає інфляційне нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне нарахування в сумі 1798,51 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Річні % Сума річних, грн.

01.05.2008 р.114,61313 % 01.06.2008 р.114,61303 %0,28 01.07.2008 р.114,61313 %0,29

01.08.2008 р.114,61313 %0,29

01.09.2008 р.114,61303 %0,28

01.10.2008 р.114,61313 %0,29

01.11.2008 р.361,59303 %0,89

01.12.2008 р.881,27313 %2,24

01.01.2009 р.4898,27313 %12,48

01.02.2009 р.8504,75283 %19,57

01.03.2009 р.10141,67313 %25,84

01.04.2009 р.10141,67303 %25,01

01.05.2009 р.10141,67313 %25,84

01.06.2009 р.10141,67303 %25,01

01.07.2009 р. 10141,67313 %25,84

01.08.2009 р.10141,67313 %25,84

01.09.2009 р.10141,67303 %25,01

01.10.2009 р.10141,67313 %25,84

01.11.2009 р.10141,67303 %25,01

01.12.2009 р.10141,67313 %25,84

01.01.2010 р.10141,67313 %25,84

01.02.2010 р.10141,67283 %23,34

01.03.2010 р.10141,67313 %25,84

01.04.2010 р.10141,67303 %25,01

01.05.2010 р.10141,67313 %25,84

01.06.2010 р.10141,67303 %25,01

01.07.2010 р.10141,67313 %25,84

01.08.2010 р.10141,67313 %25,84

01.09.2010 р.10141,67303 %25,01

01.10.2010 р.10141,67313 %25,84

ВСЬОГО:545,10 Таким чином, при розрахунку судом трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання було встановлено, що стягненню підлягають три проценти річних у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 519,54 грн., тобто –в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 47, 49, 69, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВІКАТ»(03057, м. Київ, вулиця О. Довженка, 18, код ЄДРПОУ 34617149) на користь Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 3-А, код ЄДРПОУ 35756945) 10 141 (десять тисяч сто сорок одну) грн. 67 коп. основного боргу, 519 (п’ятсот дев’ятнадцять) грн. 54 коп. трьох процентів річних, 1 798 (одна тисяча сімсот дев’яносто вісім) грн. 51 коп. інфляційних нарахувань, 124 (сто двадцять чотири) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 11.03.11 р.