Рішення № 14431342, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/61221.02.11 За позовом Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ» Солом’янської районної у м. Києві ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»

про стягнення 32117,80 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засідання брали участь представники сторін:

від позивача:           Ядчишин О.В., дов. № 19 від 11.01.2011 р.

від відповідача:           не з’явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»про стягнення 32117,80 грн., з яких: 22615,61 грн. основного боргу 5987,70 грн. інфляційної складової боргу, 1363,86 грн. трьох відсотків річних та 2150,63 грн. пені у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 063/3 від 01.04.2008 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.09.08 р. до 01.11.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.10 р. було порушено провадження у справі № 37/612, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.12.10 р., рахунки-фактури, облікові картки та розшифровки по дебету у розрізі споживачів.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 07.02.11 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд задовольнив з підстав, зазначених в ухвалі суду від 31.01.11 р.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.11 р. не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 10.12.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/612 на 21.02.11 р.; зобов’язано позивача надати суду обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог з табуляграмами постачальників послуг за спірний період, передбаченими п. 2.1. та п. 2.2. договору № 063/3 від 01.04.2008 р.; повторно зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази, якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 21.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовну заяву, просив її задовольнити, надав суду розгорнутий розрахунок заборгованості та табуляграми, які були залучені до справи, а також надав суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача 22615,61 грн. основного боргу, 192,97 грн. 1 % пені, 2321,24 грн. інфляційної складової боргу та 695,63 грн. 3 % річних.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –25825,45 грн.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.11 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Залізничне» Солом’янської районної у м. Києві ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»(орендар) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 063/3 від 01.04.08 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщеннях (будівлі), загальною площею 172,0 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 40. Орендар (власник) приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

Згідно з п. 2.1. договором № 063/3 від 01.04.08 р., орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору, орендар (власник) зобов’язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. договору № 063/3 від 01.04.08 р., у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. вищевказаного договору визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 172,0х0,76=130,72 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 172,0х0,051=8,77 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.8. договору № 063/3 від 01.04.08 р., орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур за період вересня 2008 р. до травня 2010 р., розшифровок по дебету у розрізі споживачів за розрахунковий період, розшифровок рахунків абонента, облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. до травня 2010 р. Загальна сума спожитих відповідачем комунальних послуг за період з 01.09.08 р. до 01.11.10 р. становила 22615,61 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»про стягнення 32117,80 грн., з яких: 22615,61 грн. основного боргу 5987,70 грн. інфляційної складової боргу, 1363,86 грн. трьох відсотків річних та 2150,63 грн. пені у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 063/3 від 01.04.2008 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.09.08 р. до 01.11.10 р.

Оскільки позивач 21.02.11 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/612 розглядається за новою ціною позову –25825,45 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за комунальні послуги у визначений договором № 063/3 від 01.04.08 р. строк розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»22615,61 грн. основного боргу за договором № 063/3 від 01.04.08 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 2321,24 грн. інфляційної складової боргу та 695,63 грн. трьох річних процентів за порушення відповідачем виконання грошового зобов’язання за договором № 063/3 від 01.04.08 р. за період з 01.09.08 р. до 01.11.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені Комунальним підприємством «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з ТОВ «АЛЬФА-КОНС»за період з жовтня 2008 р. до листопада 2010 р. підлягають 1193,87 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період заборгованості Сума інфляційного нарахування, грн.

01.09.2008 р.80,00301,011 01.10.2008 р.90,00311,0171,53 01.11.2008 р.205,70301,0153,09

01.12.2008 р.614,93311,02112,91

01.01.2009 р.2392,92311,02969,39

01.02.2009 р.2002,86281,01530,04

01.03.2009 р.1287,31311,01418,02

01.04.2009 р.637,79301,0095,74

01.05.2009 р.181,99311,0050,91

01.06.2009 р.90,00301,0110,99

01.07.2009 р. 7583,50310,999- 7,58

01.08.2009 р.7583,50310,998- 15,17

01.09.2009 р.313,52301,0082,51

01.10.2009 р.328,38311,0092,96

01.11.2009 р.1044,25301,01111,49

01.12.2009 р.1879,21311,00916,91

01.01.2010 р.2951,23311,01853,12

01.02.2010 р.3783,91281,01971,89

01.03.2010 р.2150,85311,00919,36

01.04.2010 р.2205,54300,997- 6,62

01.05.2010 р.375,22310,994- 2,25

01.06.2010 р.22615,61300,996- 90,46

01.07.2010 р.22615,61310,998- 45,23

01.08.2010 р.22615,61311,012271,39

01.09.2010 р.22615,61301,029655,85

01.10.2010 р.22615,61311,005113,08

ВСЬОГО:1193,87

При дослідженні наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, судом було виявлено арифметичні помилки, у зв’язку з чим було виконано перерахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача три відсотки річних в сумі 378,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за договором № 063/3 від 01.04.08 р. за період з 01.09.08 р. до 01.11.10 р.

Розрахунок 3 % річних:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Річні % Сума річних, грн.

01.09.2008 р.80,00303 % 01.10.2008 р.90,00313 %0,23 01.11.2008 р.205,70303 %0,51

01.12.2008 р.614,93313 %1,56

01.01.2009 р.2392,92313 %6,10

01.02.2009 р.2002,86283 %4,61

01.03.2009 р.1287,31313 %3,28

01.04.2009 р.637,79303 %1,57

01.05.2009 р.181,99313 %0,46

01.06.2009 р.90,00303 %0,22

01.07.2009 р. 7583,50313 %19,32

01.08.2009 р.7583,50313 %19,32

01.09.2009 р.313,52303 %0,77

01.10.2009 р.328,38313 %0,84

01.11.2009 р.1044,25303 %2,57

01.12.2009 р.1879,21313 %4,79

01.01.2010 р.2951,23313 %7,52

01.02.2010 р.3783,91283 %8,71

01.03.2010 р.2150,85313 %5,48

01.04.2010 р.2205,54303 %5,44

01.05.2010 р.375,22313 %0,96

01.06.2010 р.22615,61303 %55,76

01.07.2010 р.22615,61313 %57,62

01.08.2010 р.22615,61313 %57,62

01.09.2010 р.22615,61303 %55,76

01.10.2010 р.22615,61313 %57,62

ВСЬОГО:378,64

Комунальне підприємство «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради також просить суд стягнути з відповідача 192,97 грн. 1 % пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 063/3 від 01.04.08 р. за період з квітня 2010 р. до вересня 2010 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.9. договору №063/3 від 01.04.08 р., визначено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов’язання за договором №063/3 від 01.04.08 р. 1 % пені у розмірі 192,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 47, 49, 69, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-КОНС»(03151, м. Київ, вулиця Молодогвардійська, 12, код ЄДРПОУ 34541061) на користь Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Солом’янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 3-А, код ЄДРПОУ 35756945) 22 615 (двадцять дві тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. 61 коп. основного боргу, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 64 коп. трьох процентів річних, 1 193 (одна тисяча сто дев’яносто три) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань, 192 (сто дев’яносто дві) грн. 97 коп. пені, 243 (двісті сорок три) грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 11.03.11 р.