Рішення № 14431337, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/61121.02.11 За позовом Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ» Соломянської районної у м. Києві ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 42 659,31 грн.,

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засідання брали участь представники сторін:

від позивача: Ядчишин О.В., дов. № 19 від 11.01.2011 р.

від відповідача: не зявився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42659,31 грн., з яких: 30700,41 грн. основного боргу, 6697,06 грн. інфляційної складової боргу, 1844,54 грн. трьох відсотків річних та 3417,30 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 156/з від 05.08.08 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.10 р. було порушено провадження у справі № 37/611, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.11 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.12.10 р., розгорнутий розрахунок заборгованості відповідача за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р., рахунки-фактури, а також заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, у відповідності до якої просить суд стягнути з відповідача 38197,64 грн., з яких: 30700,41 грн. основного боргу, 3146,58 грн. інфляційної складової боргу, 933,58 грн. трьох відсотків річних та 2417,30 грн. пені.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 38197,64 грн.

У судовому засіданні 31.01.11 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

У звязку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливав 07.02.11 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору.

Розглянувши зазначене клопотання, суд його задовольнив з наступних підстав.

Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача у судове засідання 31.01.11 р. не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 27.12.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 30.12.10 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою витребування додаткових доказів у справі, приймаючи до уваги незявлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 10.12.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/611 на 21.02.11 р.; зобовязано позивача надати суду обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог з табуляграмами постачальників послуг за спірний період, передбаченими п. 2.1. та п. 2.2. договору № 156/з від 05.08.08 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази, якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

У судовому засіданні 21.02.11 р. представник позивача надав суду розгорнутий розрахунок заборгованості, табуляграми, які були залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а також надав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою просив стягнути з відповідача 30700,41 грн. основного боргу, 272,28 грн. 1 % пені, 3146,58 інфляційної складової боргу та 933,36 грн. трьох відсотків річних.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, з огляду на те, що судом прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову 35052,62 грн.

Представник відповідача у судове засідання 21.02.11 р. повторно не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 01030 1335758 0 від 03.02.11 р., згідно з яким відповідач отримав 07.02.11 р. ухвалу суду від 31.01.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Залізничне» Соломянської районної у м. Києві ради (підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території № 156/з від 05.08.08 р.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, предметом договору є надання підприємством за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщеннях (будівлі), загальною площею 146,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Орендар (власник) приймає участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території тощо.

Згідно з п. 2.1. договором № 156/з від 05.08.08 р., орендар (власник) щомісячно сплачує підприємству вартість фактичного отримання комунальних послуг згідно виставлених постачальником табуляграм.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного договору, орендар (власник) зобовязаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно з п. 2.4. договору № 156/з від 05.08.08 р., у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

Пунктами 2.5., 2.6. та 2.7. вищевказаного договору визначено, що кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 146,4х0,76=11,26 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 146,4х0,51=7,47 грн. на місяць.

Відповідно до п. 2.8. договору № 156/з від 05.08.08 р., орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 2.11. зазначеного договору, орендар (власник) раз у квартал відшкодовує збір за спеціальне використання водних ресурсів за фактично використаний обсяг води, протягом 10 днів з моменту отримання рахунку.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії рахунків-фактур за період з листопада 2008 р. до січня 2011 р., розшифровок рахунків абонента, облікових карток відповідача за період з листопада 2008 р. до травня 2010 р. Загальна сума спожитих відповідачем комунальних послуг за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р. становила 30700,41 грн.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 42659,31 грн., з яких: 30700,41 грн. основного боргу, 6697,06 грн. інфляційної складової боргу, 1844,54 грн. трьох відсотків річних та 3417,30 грн. пені у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 156/з від 05.08.08 р. щодо оплати наданих комунальних послуг за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р.

Оскільки позивач 21.02.11 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 37/611 розглядається за новою ціною позову 35052,62 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо якості та своєчасності надання комунальних послуг від відповідача не надходило, тоді як відповідач за комунальні послуги у визначений договором № 156/з від 05.08.08 р. строк розрахунок не провів.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30700,41 грн. основного боргу за договором № 156/з від 05.08.08 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3146,58 грн. інфляційної складової боргу та 933,58 грн. трьох річних процентів за порушення відповідачем виконання грошового зобовязання за договором № 156/з від 05.08.08 р. за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені Комунальним підприємством «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради.

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Фізичної особи-підприємця Савченка О.П. за період з грудня 2008 р. до листопада 2010 р. підлягають 387,72 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок інфляційних нарахувань:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Індекс інфляції за заданий період заборгованості Сума інфляційного нарахування, грн.

01.11.2008 р.227,09301,015 01.12.2008 р.827,01311,02117,36 01.01.2009 р.2942,45311,02985,33

01.02.2009 р.2855,83281,01542,84

01.03.2009 р.1736,93311,01424,32

01.04.2009 р.979,77301,0098,82

01.05.2009 р.587,14311,0052,94

01.06.2009 р.498,09301,0115,48

01.07.2009 р. 462,02310,999- 0,46

01.08.2009 р.499,79310,998- 1,00

01.09.2009 р.577,42301,0084,62

01.10.2009 р.660,25311,0095,94

01.11.2009 р.1391,80301,01115,31

01.12.2009 р.2044,27311,00918,40

01.01.2010 р.3181,65311,01857,27

01.02.2010 р.3887,95281,01973,87

01.03.2010 р.2365,76311,00921,29

01.04.2010 р.2464,35300,997- 7,39

01.05.2010 р.469,92310,994- 2,82

01.06.2010 р.411,51300,996- 1,65

01.07.2010 р.411,51310,998- 0,82

01.08.2010 р.433,69311,0125,20

01.09.2010 р.372,70301,02910,81

01.10.2010 р.411,51311,0052,06

ВСЬОГО:387,72

При дослідженні наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних, судом було виявлено арифметичні помилки, у звязку з чим було виконано перерахунок, згідно з яким підлягають стягненню з відповідача на користь позивача три відсотки річних в сумі 75,44 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання за договором № 156/з від 05.08.08 р. за період з 01.11.08 р. до 01.11.10 р.

Розрахунок 3 % річних:

Період заборгованості Сума заборгованості (СЗ), грн. Кількість днів прострочення Річні % Сума річних, грн.

01.11.2008 р.227,09303 % 01.12.2008 р.827,01313 %2,10 01.01.2009 р.2942,45313 %7,50

01.02.2009 р.2855,83283 %6,57

01.03.2009 р.1736,93313 %4,43

01.04.2009 р.979,77303 %2,42

01.05.2009 р.587,14313 %1,50

01.06.2009 р.498,09303 %1,23

01.07.2009 р. 462,02313 %1,18

01.08.2009 р.499,79313 %1,27

01.09.2009 р.577,42303 %1,43

01.10.2009 р.660,25313 %1,68

01.11.2009 р.1391,80303 %3,43

01.12.2009 р.2044,27313 %5,21

01.01.2010 р.3181,65313 %8,11

01.02.2010 р.3887,95283 %8,95

01.03.2010 р.2365,76313 %6,03

01.04.2010 р.2464,35303 %6,08

01.05.2010 р.469,92313 %1,18

01.06.2010 р.411,51303 %1,01

01.07.2010 р.411,51313 %1,05

01.08.2010 р.433,69313 %1,11

01.09.2010 р.372,70303 %0,92

01.10.2010 р.411,51313 %1,05

ВСЬОГО:75,44 Комунальне підприємство «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради також просить суд стягнути з відповідача 272,28 грн. 1 % пені за порушення грошового зобовязання за договором № 156/з від 05.08.08 р. за період з квітня 2010 р. до вересня 2010 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.9. договору №156/з від 05.08.08 р. визначено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Таким чином, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобовязання за договором №156/з від 05.08.08 р. 1 % пені у розмірі 272,28 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 44, 47, 49, 69, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03062, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «ЗАЛІЗНИЧНЕ»Соломянської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 3-А, код ЄДРПОУ 35756945) 30 700 (тридцять тисяч сімсот) грн. 41 коп. основного боргу, 75 (сімдесят пять) грн. 44 коп. трьох процентів річних, 387 (триста вісімдесят сім) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 272 (двісті сімдесят дві) грн. 28 коп. пені, 314 (триста чотирнадцять) грн. 36 коп. витрат по сплаті державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено 11.03.11 р.