Рішення № 14431117, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/1009.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До Державної науково- виробничої корпорації «Київський інститут автоматики»

Про стягнення 39639,80 грн

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Півень Д.О. –за дов. № Д07/2011/02/01-1 від 01.02.2011р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 39639,80 грн. заборгованості, у зв’язку з порушенням умов Договору на постачання електричної енергії № 538 від 10.01.1991р., з яких 32641,69 грн. –основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 1642,41 грн. - основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 1402,72 грн. –пені, 2399,89 грн. –штрафу, 1281,60 грн. –інфляційних витрат, 271,49 грн. –3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриману за вказаним договором електричну енергію. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 було порушено провадження у справі № 49/10 та призначено розгляд справи на 02.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 розгляд справи відкладався на 16.02.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 02.02.2011 представник позивача надав уточнення позовних вимог від 01.02.2010, відповідно до яких зазначив, що сума основного боргу у розмірі 34284,10 грн. відповідачем повністю оплачена та просив стягнути з останнього 1402,72 грн. –пені, 2399,89 грн. –штрафу, 1281,60 грн. –інфляційних витрат, 271,49 грн. – 3% річних, судові витрати, крім того просив вирішити питання стосовно повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 294,40 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, судове засідання призначене на 16.02.2011 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2011 розгляд справи було призначено на 09.03.2011.

Представник позивача у судове засідання 09.03.2011 з’явився, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача 5355,70 грн., з яких 1402, 72 грн. –пені, 1281,60 грн. –інфляційних витрат, 271,49 грн. –3% річних, 2399,89 грн. –штрафу.

Відповідач в судові засідання 02.02.2011 та 09.03.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/10 від 14.01.2011 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 1991 року між Позивачем - Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі – Постачальник) та Відповідачем –Державною науково - виробничої корпорацією «Київський інститут автоматики»(далі - Споживач) був укладений договір №538 на постачання електричної енергії (далі –Договір) (належним чином засвідчена копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 Додатку 1 до Додаткової угоди від 07.04.2010 до Договору, Постачальник зобов’язався продавати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача за об’єктами Споживача відповідно до умов цього Договору та додатків до Договору, що є його невід’ємною частиною, а Споживач зобов’язався своєчасно оплачувати вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами даного Договору і додатків до Договору, що є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 5 Додатку № 2.5. до Договору Споживач щомісячно 29 числа зобов’язується направляти свого представника до Постачальника за адресою: вул. Мельникова, 31, для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формулою (Додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, Споживач надає підписані акт про приймання –передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору сторони погодили, що Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплат, яка, згідно п. 2.2 цього Додатку здійснюється до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувалися зобов’язання за Договором, тоді як Відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010 по 01.12.2010 у нього виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 32641,69 грн. та заборгованість за використану реактивну електричну енергію у розмірі 1642,41 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, рахунками-розшифровками та звітами про використану електричну енергію (копії яких містяться в матеріалах справи).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Однак, у судовому засіданні 02.02.2011 представник позивача подав уточнений розрахунок позовних вимог відповідно до яких зазначив, що протягом грудня –до порушення провадження в справі, Відповідач оплатив основний борг у розмірі 34284,10 грн., тому суд вважає за необхідне відмовити в цій частині задоволення позову

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача 1402,72 грн. –пені, 1281,60 грн. –інфляційних витрат, 271,49 грн. –3% річних, 2399,89 грн. –штрафу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 1281,60 грн. –інфляційні витрати та 271,49 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п 4.2.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1402,72 грн. Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 1402,72 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню повністю.

Позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від суми боргу за несвоєчасну оплату електроенергії суд визнає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами Договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

Порядок застосування санкцій за порушення грошового зобов'язання передбачено частиною шостою зазначеної статті, якою не визначено конкретного розміру цих санкцій, які могли бути визначені у договорі укладеному між сторонами.

Таким чином, у позивача відсутня правова підстава для нарахування та стягнення з відповідача у даному випадку штрафу за порушення грошового зобов’язання.

Встановивши відсутність правової підстави, яку позивач поклав в основу своєї вимоги до відповідача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно вимог позивача про повернення зайво сплачено державного мита у розмірі 294,40 грн. потрібно зазначити наступне.

          Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Враховуючи вищезазначене вимоги позивача про повернення зайво сплачено державного мита у розмірі 294,40 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державної науково - виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» (04107, м. Київ, вул. Нагірна, 22, п/р № 26004962481869 у філії ПубАТ «ПУМБ»у м. Києві, МФО 322755, код ЄДРПОУ 05796251) ), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, п/р № 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київській обл., МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305) 2955,81 грн. заборгованості за договором на постачання електричної енергії №538 від 10.01.1991р., з яких 1402,72 грн. –пені, 1281,60 грн. –інфляційних витрат, 271,49 грн. –3% річних, крім того 372,62 грн. – державного мита, 221,84 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

Дата підписання рішення 14.03.2011