Рішення № 14430945, 11.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/4311.03.11 За позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний

інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»

до Державного вищого навчального закладу «Українська академія

бізнесу та підприємництва»

про стягнення 135291 грн. 63 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Павловський Ю.С. –дов. № 32 від 10.01.2011 Відповідача:не з’явився

У судовому засіданні 11.03.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»до Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»про стягнення 135291 грн. 63 коп., із них: 119 420 грн. 64 коп. –сума основного боргу, 7409 грн. 97 коп. –пеня, 6796 грн. 71 коп. –встановлений індекс інфляції, 1664 грн. 31 коп. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 порушено провадження у справі № 61/43, розгляд справи призначено на 11.02.2011 о 09:45.

07.02.2011 через відділ діловодства Господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 119 420 грн. 64 коп. –сума основного боргу, 7506 грн. 34 коп. –пені, 6819 грн. 71 коп. –встановлений індекс інфляції, 1676 грн. 37 коп. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011 в зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи був відкладено до 11.03.2011 на 09:45.

У судовому засідання 11.03.2011 представник позивач позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 24.01.2011 та від 21.02.2011.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2007 між Державним підприємством «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»(надалі –Виконавець, позивач) та Державним вищим навчальним закладом «Українська академія бізнесу та підприємництва»(надалі - Споживач, відповідач) було укладено договір № 9/2007 про надання комунальних та господарських послуг.

Відповідно до умов вказаного Договору виконавець зобов’язаний надавати Споживачеві комунальні та господарські послуги щодо будівлі, розташованої на території виконавця за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 4, а споживач, у свою чергу зобов’язаний сплатити зазначені послуги за встановленими відповідно до чинного законодавства України, цінами та тарифами на підставі рахунків наданих виконавцем в строки,та на умовах, передбачених цим Договором.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було повністю сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 119 420 грн. 64 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 2.2.1 Договору відповідач зобов’язувався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, в разі своєчасного інформування зміни тарифів та розцінок, вносити плату на рахунок позивача за комунальні та господарські послуги відповідно до виставлених ним рахунків шляхом безготівкових перерахувань або внесень готівки до каси позивача. Сплата комунальних послуг здійснюється з розрахунку вартості отриманих послуг, згідно з показниками лічильників, які відповідач встановлює в Будівлі. При відсутності у відповідача лічильників, вартість послуг визначається пропорційно загальній площі приміщень корпусу, або чисельності фактично працюючих та студентів у Споживача.

Строк дії Договору встановлено на 1 рік, тобто з 01.12.2007 до 31.12.2008 включно (п.6.1). Однак, згідно з п. 6.2 у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

На виконання умов Договору № 9/2007 про надання комунальних та господарських послуг, позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 152 183 грн. 72 коп., з яких відповідач сплатив 32763 грн. 08 коп., що підтверджується наданими позивачем платіжними вимогами-дорученнями № 3178 від 21.02.2008 та № 376 від 29.09.2008, а 119 420 грн. 64 коп. залишилися відповідачем несплаченими.

В матеріалах справи знаходиться гарантійний лист № 409/02-06 від 28.05.2010, в якому відповідач гарантував позивачу про оплату комунальних, господарських послуг та послуг щодо використання технологічних мереж за травень-вересень 2010 у жовтні-листопаді 2010.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

03.11.2010 позивачем відповідачу було направлено претензію № 4/7 з вимогою сплати заборгованість.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобов’язань повністю не виконав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 119 420 грн. 64 коп. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 7506 грн. 34 коп.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на п. 2.2.1 Договору, відповідно до якого встановлено, що плата за комунальні послуги, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Закінчення строку дії Договору не звільняє Споживача від обов»язків сплати заборгованості, що виникла протягом дії цього Договору у повному обсязі, враховуючи пеню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та враховуючи положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені в сумі 7506 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 6819 грн. 71 коп. та 1676 грн. 37 коп. –3 % річних.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення з відповідача 6819 грн. 71 коп. –встановленого індексу інфляції та 1676 грн. 37 коп. –3 % річних визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та підприємництва»(03680, м. Київ, вул. Малинська, буд. 4, код ЄДРПОУ 33238967) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості «МАСМА»(03680, м. Київ, 142, МСП, пр. Палладіна, 46; код ЄДРПОУ 00149943) 119 420 (сто дев»ятнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 64 коп. –сума основного боргу, 7506 (сім тисяч п’ятсот шість) грн. 34 коп. –пені, 6819 (шість тисяч вісімсот дев’ятнадцять) грн. 71 коп. –встановлений індекс інфляції, 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 37 коп. –3 % річних, 1354 (одна тисяча триста п’ятдесят чотири) грн. 23 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 16.03.2011