Рішення № 14430912, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/928.02.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

Простягнення 9314,33 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: : не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 9314,33 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) від 01.10.2002 року відмовляється відшкодувати позивачу частину вартості страхового відшкодування.

Ухвалою від 27.01.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.02.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 14.02.2011 року не з’явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 14.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 28.02.2011 року.

В судове засідання 28.02.2011 року представники сторін не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(далі –перестраховик, приймаюча сторона, відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Партнер», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Партнер»(далі –перестрахувальник, передаюча сторона, позивач) був укладений Договір № 05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що предметом цього Договору є угода про порядок і умови взаємовигідної співпраці в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права, обов’язки та взаємну відповідальність сторін. Договір є основним документом, що визначає та регулює принципи діяльності сторін. Права і обов’язки сторін, передбачені даним Договором, виникають з моменту укладення ними конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) (далі –ковер –нота), якщо в укладеному договорі факультативного перестрахування (ретроцесії) не передбачені інші права та обов’язки сторін. Кожна сторона, що підписала даний Договір, може приймати від другої сторони або передавати їй в перестрахування (ретроцесію) ризики (частку ризиків). Питання про прийняття (передачу) ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Відповідно до пункту 1.3 Договору згідно з даним Договором в факультативне перестрахування (ретроцесію) передаються ризики (частка ризиків), визначені в кожному конкретному випадку договором факультативного перестрахування (ретроцесії), надалі ковер-нота, що містить основні умови необхідні для акцептування даного ризику. Попереднє розміщення ризику може оформлятися сліпом. Оформлення передачі ризику одним сліпом без підписання ковер-ноти не допускається і не може мати юридичної сили. У випадку, якщо після акцептування сліпу на протязі 5-ти днів не буде підписана ковер-нота, то передача ризику рахується такою, що не відбулася, якщо інше письмово не обумовлено.

Розділом 3 Договору сторони узгодили, що передаюча і приймаюча сторони зобов'язуються здійснювати перестрахування (ретроцесію) ризику на умовах: Правил Страховика (перестрахувальника), який безпосередньо уклав договір страхування, оригінального договору страхування, конкретних договорів факультативного перестрахування (ретроцесії), та. даного Договору, якщо інше письмово не погоджено. Сторони дотримуються усіх рішень страховика (перестрахувальника), щодо перестрахованого ними ризику, за виключенням збільшення частки взятої на себе відповідальності.

Згідно з пунктом 3.1 Договору передаюча сторона (позивач) зобов’язався:

- надавати приймаючій стороні всю необхідну інформацію і документи по запропонованому на перестрахування (ретроцесію) ризику; - проводити за свій рахунок заходи, пов'язані з укладанням договору страхування (перестрахування). Надавати приймаючій стороні, за вимогою, Правила страхування, згідно з якими було укладено договір страхування, а також копію самого договору страхування (страховий поліс), статистичні дані і іншу інформацію, що має суттєве значення для даного виду страхування;

- письмово повідомляти та узгоджувати з приймаючою стороною зміни первинних умов страхування та додаткових обставин, пов'язаних з збільшенням відповідальності, що впливає на розмір перестрахувальної (ретроцесійної) премії або рівень ризику виплати страхового відшкодування приймаючою стороною. Дане письмове повідомлення має бути направлене приймаючій стороні не пізніше 5-ти днів з дня, як про такі зміни стало відомо передаючій стороні;

- перераховувати приймаючій стороні перестрахувальні (ретроцесійні) премії в розмірах, обумовлених конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії) і терміни згідно п.4.1. цього Договору;

- виплачувати приймаючій стороні частину грошових коштів, що відповідають частці її відповідальності, отриманої по регресних позовах або від реалізації поверненого майна та інше.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору передаюча сторона (позивач) має право на утримання з перестрахувальної (ретроцесійної) премії комісійних, брокерських, повернених платежів, і т.д., розміри яких обумовлюються конкретними договорами факультативного перестрахування (ретроцесії).

Пунктом 3.3.2 Договору сторони узгодили, що приймаюча сторона (відповідач) зобов’язалась нести відповідальність пропорційно взятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними Договорами перестрахування (ретроцесії). Відповідальність приймаючою сторони починається і закінчується одночасно з відповідальністю передаючою сторони, якщо інше не обумовлено конкретними Договорами перестрахування та при умові відсутності заявлених страхових подій на момент підписання.

Згідно з пунктом 3.3.3 Договору приймаюча сторона (відповідач) зобов’язалась перераховувати передаючій стороні, або у випадку її неплатоспроможності та за її дорученням страхувальнику (вигодонабувачу) відповідну частку страхового відшкодування в межах прийнятого на себе ліміту відповідальності, обумовленого конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), на протязі 15 (п'ятнадцяти) банківських днів із дня отримання від передаючої сторони наступних документів: письмової заяви передаючої сторони з розрахунком долі страхового відшкодування (калькуляції), письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування, страхового акту, копії оригінального договору страхування (страховий поліс), відповідних документів від правоохоронних органів, банків, медичних і інших установ, які володіють інформацією про обставини страхового випадку та підтвердження перерахування передаючою стороною суми страхового відшкодування страхувальнику (за виключенням коли в силу вступає умова касового збитку), якщо інше не обумовлено конкретними договорами перестрахування (ретроцесії). Приймаюча сторона має право вимагати від передаючої сторони представити інші документи або пояснення, що стосуються страхового випадку. Така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти днів з дня отримання приймаючою стороною документів по страховій події від передаючої сторони. Відсутність такої вимоги в зазначений термін означає згоду та визнання приймаючою стороною страхової події. Приймаюча сторона приймає участь у фінансуванні діяльності передаючої сторони щодо витрат, понесених на розслідування та врегулювання збитку, в т.ч. судових та моральних, якщо такі будуть визнані судом, як такі, що підлягають до оплати, за виключенням офісних витрат та витрат на оплату праці працівників передаючої сторони. Розмір участі приймаючої сторони в такому фінансуванні визначається як відсоток від перестрахувальної нетто-премії в загальній сумі страхової премії по оригінальному договору факультативного перестрахування (ретроцесії), належної приймаючій стороні, якщо сторонами письмово не погоджено інше.

Відповідно до пункту 3.3.4 Договору приймаюча сторона (відповідач) зобов’язалась перераховувати на розрахунковий рахунок передаючої сторони частину платежу, що підлягає поверненню, пропорційно ліміту відповідальності, на протязі 3 (трьох) банківських днів, якщо повернення платежу обумовлено договором страхування (полісом) та конкретним договором перестрахування.

Згідно з пунктом 4.4 Договору приймаюча сторона зобов'язана, в разі настання страхового випадку, здійснити за заявою страховика (перестрахувальника) чи передаючою сторони сплату частки страхових сум та страхових відшкодувань, передбачених конкретними договорами перестрахування (ретроцесії), безпосередньо страхувальнику в разі неплатоспроможності страховика (перестрахувальника) або передаючої сторони.

Додатком № 3 до додаткової угод № 6 визначено, що Бордеро ризиків та премій складається перестрахувальником та передається перестраховику електронною поштою або факсимільним зв’язком до 10-го числа місяця, наступного за звітним, а також, відповідальність перестраховика обмежується тільки його долею участі в конкретно перестрахованому ризику.

Також, сторони підписали Бордеро ризиків та премій, що передаються в перестрахування за період з 01.08.2005 року по 31.08.2005 року.

08.07.2006 року на а/ш Хорол –Кременчук з автомобілем ЗАЗ Деу, державний номер ВІ 4381 АА, сталася дорожньо –транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено капот, передній бампер, радіатор ТЗ, ліве та праве крило.

Згідно страхового акту № 1051-6/2850-10 до Договору Добровільного страхування наземного транспорту № 2850-10 від 19.08.2005 року сума страхового відшкодування склала 17490,22 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 03 серпня 2006 року в повному обсязі сплатив вартість відновлювального ремонту, що засвідчується платіжними дорученнями № 159 від 03 серпня 2006 року на суму 10440,22 грн., № 3158 від 03 серпня 2006 року на суму 7050,00 грн.

Відповідно до Договору № 05/20/01 про співпрацю в галузі факультативного перестрахування від 01.10.2002 року та Додатків до даного Договору частка відповідальності перестраховика у процентному відношенні по вищезазначеному страховому випадку складає –35,44%, що в грошовому еквіваленті дорівнює 6334,64 грн.

05 серпня 2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (вручена 13.08.2008 року) сплатити відповідну частку відповідальності по страховому випадку, який стався із автомобілем ЗАЗ Деу, перестраховиком якого він є, що засвідчується наявними в матеріалах справи документами, однак відповідач належним чином на вищезазначену вимогу не відреагував та кошти в межах своєї відповідальності на розрахунковий рахунок позивача не сплатив.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до преамбули Закону України «Про страхування»цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Суд відзначає, що норма Закону України «Про страхування»є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, які в даному випадку є загальними нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов’язання, зокрема виплатити свою частину страхового відшкодування.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 6334,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.7 Договору у випадку порушення умов розрахунків цього Договору однією із сторін, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної річної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, коли вступила в силу умова оплати пені, за кожний наступний день з дати порушення зазначених цим Договором термінів, від суми заборгованості, за умови, що чинним законодавством на цей час не визначене інше.

Позивач керуючись пунктом 3.7 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 760,92 грн. яка розрахована за період з 29.08.2008 року по 26.02.2009 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 3.7 та 3.3.3 Договору, прострочення сплати страхового відшкодування, встановленої дати прострочення та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 722,90 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем за період з 06.09.2008 року по 26.02.2009 року, так як прострочення відповідача настало на шістнадцятий день після п’ятнадцяти банківських днів з дати вручення вимоги про сплату.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 413,40 грн. 3 % річних за період з 29.08.2008 року по 01.11.2010 року та 1805,37 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті страхового відшкодування, встановленої дати прострочення та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1805,37 грн., а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 409,76 грн., перерахунок яких здійснено за період з 06.09.2008 року по 01.11.2010 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, код ЄДРПОУ 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Партнер»(місцезнаходження: 39617, Полтавська обл., м. Кременчук, Крюківський р –н, вул. Чапаєва, буд. 75, код ЄДРПОУ 13958383) 6 334 (шість тисяч триста тридцять чотири) грн. 64 коп. –основного боргу, 722 (сімсот двадцять дві) грн. 90 коп. –пені, 1 805 (одну тисячу вісімсот п’ять) грн. 37 коп. – інфляційних втрат, 409 (чотириста дев’ять) грн. 76 коп. –3% річних, 101 (сто одну) грн. 54 коп. –державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 95 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

11.03.2011 року