Рішення № 14430769, 04.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/1904.03.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атон-ХХІ"

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Простягнення боргу та штрафних санкцій, розірвання договору, зобовязання повернути майно

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачане зявився

Від відповідача не зявився 04.03.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Атон-ХХI” звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 13746,00 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу від 03.12.2009 р. № 500, 960,65 грн. пені за прострочення лізингових платежів, 22621,72 грн. штрафу, 185,93 грн. 3 % річних, 160,37 грн. інфляційної складової боргу, а також про розірвання вказаного договору та зобовязання повернути обєкт лізингу (багатофункціональний пристрій Xerox WC 7755).

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/19 від 28.01.2011 р., яку призначено до розгляду на 14.02.2011 р.

14.02.2011 р. розгляд справи відкладався.

У судове засідання, призначене на 04.03.2011 р., представник позивача не зявився подавши заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТОН - ХХІ” та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оперативного лізингу (оренди) № 500 (далі договір).

Предметом даного договору є надання лізингодавцем (позивачем) в користування лізингоодержувачу обєкта лізингу (майна) з метою здійснення останнім підприємницької діяльності на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем (відповідачем) періодичних лізингових платежів (додаток № 2 до договору) (п. 1.1 договору).

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає або зобов'язується передати другій стороні у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно п. 1.2 договору № 500 від 03.12.2009 р., обєктом оперативного лізингу за даним договором є багатофункціональний пристрій Xerox WC 7755.

Строк лізингу становить 18 місяців з дня підписання акту приймання передачі обєкту лізингу. (п. 2.1 договору).

Згідно підписаного сторонами акту приймання передачі від 29.12.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, а саме: багатофункціональний пристрій Xerox WC 7755.

Згідно п. 3.10 договору лізингоодержувач зобовязався сплачувати в повному обсязі на користь лізингодавця платежі, згідно додатку № 1 до даного договору, а також дотримуватись порядку їх сплати в обсязі та строки, передбачені додатком № 2 до договору.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди № 1 від 31.03.2010 р. до договору лізингові платежі було перераховано та викладено додаток № 2 до договору (періодичні лізингові платежі).

Натомість, відповідач свої зобовязання виконував не належним чином, в результаті чого у останнього станом на 24.01.2011 р. виникла заборгованість в сумі 13746,00 грн. по несплаті за 10,11,12 лізингові платежі.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово направляв відповідачу листи з вимогою сплатити лізингові платежі (лист № 01/09/10 01 від 01.09.2010 р. та № 27/09/10-01 від 27.09.2010 р.), але відповідач відповіді на зазначені листи позивачу не направив і лізингові платежі не сплатив.

Отже, з відповідача підлягає стягненню 13746,00 грн. заборгованості за лізинговими платежами (10,11,12 лізингові платежі).

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 960,65 грн. пені, 22621,72 грн. штрафу, 185,93 грн. 3 % річних, 160,37 грн. інфляційної складової боргу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 11.2.1 договору у випадку порушення термінів сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.2 договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки, а також у випадку прострочки заборгованості більш, ніж на 30 ( тридцять ) календарних днів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю, крім пені, штраф в розмірі 1% від непогашеної суми заборгованості за кожен день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргуПеріод простроченняПеняІнфляційні витрати 3 % річнихШтраф

4582,0026.10.10-24.01.11177,0796,2234,2745,82

4582,0026.11.10-24.01.11116,7582,4822,6045,82

4582,0026.12.10-24.01.1158,3745,8211,3045,82

13746,00352,19224,5268,17137,46 Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності на те клопотання заінтересованої сторони, судом задовольняється 160,37 грн. інфляційної складової боргу за розрахунком позивача та 352,19 грн. пені, 137,46 грн. штрафу, 68,17 грн. 3 % річних за розрахунком суду.

Крім боргу та штрафних санкцій, позивач також просить суд розірвати договір оперативного лізингу від 03.12.2009 р. № 500 та зобовязати відповідача повернути обєкт лізингу (багатофункціональний пристрій (Xerox WC 7755).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 15.2.1 договору даний договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу лізингодавця якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків.

Відповідно до п. 10.1.1 договору лізингодавець має право у межах строку дії договору на дострокове повернення обєкту лізингу у випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи встановлену судом заборгованість відповідача перед позивачем за лізинговими платежами за три періоди (10,11,12 лізингові платежі), крім того, в матеріалах справи наявне рішення господарського суду міста Києва № 26/383 від 20.01.2011 р., згідно з яким судом встановлено заборгованість за лізинговими платежами за спірним договором у сумі 13646,00 грн., позовні вимоги щодо розірвання договору оперативного лізингу від 03.12.2009 р. № 500 та зобовязання відповідача повернути обєкт лізингу є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п.10 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, повязані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських обєднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав договір про надання адвокатських послуг від 21.01.2011 р. № 21/01/11-01, який укладений між позивачем та ОСОБА_2, та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 22.03.2007 р.

Проте, позивач не надав суду доказів сплати адвокату 5000,00 грн. за надані послуги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката не підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір оперативного лізингу від 03.12.2009 р. № 500, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АТОН - ХХІ” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “АТОН - ХХІ” обєкт лізингу за договором оперативного лізингу від 03.12.2009 р. № 500, а саме багатофункціональний пристрій Xerox WC 7755.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03065, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТОН - ХХІ” (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, оф. 508, ідентифікаційний код 32957866) 13746 (тринадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. боргу, 352 (триста пятдесят дві) грн. 19 коп. пені, 137 (сто тридцять сім) грн. 46 коп. штрафу, 68 (шістдесят вісім) грн. 17 коп. 3 % річних, 160 (сто шістдесят) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу, 229 (двісті двадцять девять) грн. 64 коп. державного мита та 90 (девяносто) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В іншій частині позову відмовити.

6.Повернути з Товариству з обмеженою відповідальністю “АТОН - ХХІ” (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 5, оф. 508, ідентифікаційний код 32957866) з Державного бюджету України 558 (пятсот пятдесят вісім) грн. 26 коп. зайво сплаченого державного мита, сплачено відповідно до платіжного доручення № 426 від 17.12.2010 р. (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 46/19).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 09.03.2011 р.