Рішення № 14430554, 09.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/709.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр"

простягнення 45 489,50 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Ковбаса Г.М.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия" (надалі –ТОВ "Бухта Изобилия") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (надалі – ТОВ "Спар-Центр") про стягнення 45517,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №2735 від 21.08.2009 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 43 529,32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення основної суми боргу у розмірі 1 392,72 грн. та 3% річних у розмірі 595,02 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 31.01.2011 р.

Судом в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 14.02.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 23.02.2011 р.

В судовому засіданні 23.02.2011 р. у зв’язку із клопотанням представника відповідача оголошено перерву до 02.03.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на те, що за його перерахунком загальний розмірі основного боргу, 3% річних та інфляційного збільшення становить 45439,47грн., а тому в задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні 02.03.2011 р. оголошено перерву до 09.03.2011 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 43 529,32 грн., 3% річних у розмірі 567,46 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 392,72 грн. Позовні вимоги підтримує та з урахування поданої заяви просить задовольнити їх повністю.

Відповідач, повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується підписом його представник в розписці в повідомленні про перерву, свого повноважного представника в судове засідання не направив, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, а пояснення його представника стосовно суті спору заслухані у попередньому судовому засіданні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2009 р. між ТОВ "Спар-Центр" (покупець) та ТОВ "Бухта Изобилия" (постачальник) було укладено договір поставки №2735 (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов’язаний приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору ціни на товар, що поставляється на умовах цього договору, формуються на підставі прайс-листів постачальника та зазначаються в накладних на партію товару. При зміні цін на товари постачальник зобов’язаний за 14 (чотирнадцять) календарних днів письмово (листом з повідомленням) повідомити покупця про передбачене введення в дію нових цін. Загальна сума договору визначається як сукупна сума всіх накладних, за якими був переданий товар в період дії цього договору.

Згідно із п. 6.3 Договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупець з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгівельної точки, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Пунктом 7.1 Договору покупець оплачує товари протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання товарів за умови, що постачальник надасть належним чином оформленні податкові та товарні накладні, а також документи, що засвідчують якість поставлених товарів.

Із змісту п.п. 10.1, 10.2 Договору цей договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2009 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов’язань до повного виконання. Строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік на аналогічних умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору до закінчення його дії.

На виконання умов Договору, у період з 02.03.2010 р. по 25.05.2010 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 44 488,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками та скріпленими печатками/штампами сторін видатковими накладними.

Відповідачем частково оплачено поставлений у вказаний період позивачем товар, що не заперечується представниками сторін.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача, а також просить стягнути штрафні санкції за прострочення по її оплаті.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видаткові накладні) підтверджується поставка позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором у спірний період на загальну суму 44 488,26 грн.

Видаткові накладні містять підписи повноважних представників та відтиск штемпелю відповідача.

Доказів письмового повідомлення позивача про припинення дії Договору в порядку п. 10.2 Договору відповідачем не надано, а враховуючи, що всі видаткові накладні містять посилання на Договір, то спірна поставка товарів здійснювалася саме на виконання умов Договору.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 7.1 Договору та дати отримання товару (дати підписання вказаних видаткових накладних), грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане на протязі 30 банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

Позивач вказує на здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості за поставлений згідно Договору товар у розмірі 958,94 грн., що не заперечується представником відповідача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем у наведений період згідно Договору товар становить 43 529,32 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 43 529,32 грн. на підставі Договору за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Спар-Центр" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Бухта Изобилия" про стягнення з ТОВ "Спар-Центр" заборгованості у розмірі 43 529,32 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 392,72грн. та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 15.04.2010 р. по 04.11.2010 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних враховуючи те, що грошове зобов’язання відповідача по оплаті поставленого позивачем за Договором товару мало бути виконане на протязі 30 банківських дні з моменту отримання кожної партії товару, а тому правомірним є нарахування інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних з наступного дня з урахуванням перенесення вихідних днів, на які припадають святкові дні, на наступні робочі дні.

Таким чином, за перерахунком суду розмір інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 1 445,35 грн. та 566,56 грн. відповідно.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення суми боргу у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

В іншій частині (0,90 грн.) заявлених до стягнення 3% річних необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (не враховано перенесення 1 та 2 травня на 3 та 4 (понеділок, вівторок).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Спар-Центр" на користь ТОВ "Бухта Изобилия" основного боргу у розмірі 43 529,32 грн., інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 1 392,72 грн. та 3% річних у розмірі 566,56грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Суд відзначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав існування заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних у розмірі 45 439,47 грн., проте детального розрахунку не надав, від складання акту звірки взаєморозрахунків ухилився.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спар-Центр" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А; ідентифікаційний код 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бухта Изобилия" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17; ідентифікаційний код 36283939) основний борг у розмірі 43 529 (сорок три тисячі п’ятсот двадцять дев'ять) грн. 32коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 392 (одна тисяча триста дев’яносто дві) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 566 (п’ятсот шістдесят шість) грн. 56коп., державне мито у розмірі 454 (чотириста п’ятдесят чотири) грн. 89 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –10.03.2011 р.