Рішення № 14430240, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/402.03.11

За позовом                     Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний

                               та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»

до                     Закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової                     та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД»

про                     стягнення грошових коштів в сумі –106 172,60 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    - Шеховцева В.С. (дов. б/н від 16.11.2010 р.)

Від відповідача          - не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»(далі по тексту - позивач) звернулося з позовною заявою до господарського суду міста Києва до Закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД»(далі по тексту - відповідач) про стягнення 106 172,60 грн., з яких 100 000,00 грн. основного боргу, 800,00 грн. інфляційних втрат, 4 501,37 грн. пені та 871,23 грн. 3% річних заборгованості за договором № 100226 від 23.02.2010 року про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/4, розгляд справи призначено на 27.01.2011 року.

В судовому засіданні 27.01.2011 року представник позивача вимоги ухвали суду від 06.01.2011 року не виконав.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.11.2011 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 27.01.2011 року розгляд справи відкладено на 02.03.2011 р. в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів і письмових пояснень по справі та неявки відповідача у судове засідання.

02.03.2011 року до канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недійсність договору, оскільки в ньому не погоджено всіх істотних умов договору.

Представником позивача в судовому засіданні 02.03.2011 року надані усні пояснення по суті позовної заяви в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, також позивач надав усні заперечення на відзив на позовну заяву відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суду належним чином не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на направлення представників для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»(далі по тексту - позивач) та Закритим акціонерним товариством по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД» (далі по тексту - відповідач) укладено договір № 100226 про надання безпроцентної поворотної допомоги (позики) (далі по тексту –договір), відповідно до умов якого позивач передає у власність відповідачу кошти на визначених умовах та розмірі, і відповідач зобов'язаний повернути отримані кошти у встановлений термін.

Відповідно до п. 1.2. та п. 2.2. договору, позивач 25.02.2010 р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0445 від 25.02.2010 р.

Згідно п. 3.1. договору, відповідач повинен повернути кошти позивачу в повному обсязі до 23.05.2010 р.

Як, вбачається з Додаткової угоди від 20.05.2010 р. до договору № 100226 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики) від 23.02.2010 р. строк для повернення коштів в повному обсязі був продовжений до 16.09.2010 р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяте на себе зобов’язання згідно умов договору не виконав, та порушив строки повернення грошових коштів позивачу визначених договором та додатковою угодою від 20.05.2010 р до договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Як, вбачається з п. 4.2. договору, у разі необґрунтованого і непогодженого прострочення строку повернення коштів позичальник (відповідач) сплачує позикодавцеві (позивачу) пеню в розмірі 0,1% від суми коштів, що повинні бути повернені, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до матерілів справи, за період з лютого по вересень 2010 р. позивач виконав свої зобов’язання з передачею у власність відповідачу грошові кошти за Договором належним чином, що підтверджується відповідними довідками з банку та платіжним дорученням (в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1 Додаткової угоди до договору № 100226 про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги (позики) від 23.02.2010 р. відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в повному обсязі до 16.09.2010 р.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в оспорюваній сумі, наявність якої підтверджується поясненнями позивача, довідками по особовому рахунку позивача з банку та платіжним дорученням.

За таких обставин, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 871,23 грн. –3% річних та 800,00 грн. –інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 871,23 грн. та 800,00 грн. відповідно за розрахунками позивача.

Також, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 4 501,37 грн. у відповідності до п. 4.2 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 4 501,37 грн. пені.

Разом з тим, представником відповідача 02.03.2011 р. через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач неправомірно та необґрунтовано пред"являє вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості та штрафних санкцій. Також, відповідач додав, що договір вчинений із недодержанням вимог діючого законодавства та із не досягненням згоди стосовно його істотних ті інших умов, що є необхідним для договорів даного виду, на підставі чого просить суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

Суд не може погодитись з вищенаведеними твердженнями та вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

В силу положень ст. 4 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно положень ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з Договору № 100226 від 23.02.1010 р. про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги (позики), останній підписаний зі строни позивача - Головою правління - директора інституту Бадзима П.С., а зі сторони відповідача - Генеральним директором Сойкісом Г.М., а також скріплено печатками сторін. При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач не посилається на незаконне використання печатки позивача/відовідача, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем після укладання Договору вчинялися дії, що свідчать про прийняття цього договору до виконання, а саме: після укладення договору на його виконання між позивачем і відповідачем було укладено Додаткову угоду від 20.05.2010 р. до Договору № 100226 від 23.02.2011 р.

Разом з тим, відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства по будівництву об’єктів нафтової та газової промисловості «УКРНАФТОГАЗБУД»(04655, м. Київ, проспект Московський, 23, код 25272314) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»(61003, м. Харків, проспект Московський, 10/12, код 14078902) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 100 000,00 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу; 4 501,37 (чотири тисячі п’ятсот одна) грн. 37 коп. пені; 800,00 (вісімсот) грн. 00 коп. інфляційних збитків; 871,23 (вісімсот сімдесят одна) грн. 23 коп. 3% річних; 1061,73 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 73 коп. витрат зі сплати державного мита; 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко Дата підписання рішення: 09.03.2011 р.