Рішення № 14430207, 06.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/60806.10.10 За позовомАкціонерного комерційного банку «Трансбанк»

до1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»

2)Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОІС»

простягнення заборгованості та звернення стягнення на заставлене майно

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивачаГузіков В.В., представник за дов. №39 від 16.03.2010;

від відповідача-1не зявився;

від відповідача-2не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерний комерційний банк «Трансбанк»(далі позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»(далі відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОІС»(далі відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості по кредитному договору №2171, що укладений 25.12.2007 між АКБ «Трансбанк»та ТОВ «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»(далі Кредитний договір) в сумі 33561432,96 грн.

З метою стягнення заборгованості по кредитному договору, звернути стягнення на заставу за договором іпотеки, що укладений 25.12.2007 між АКБ «Трансбанк»та ТОВ «ПОІС»і посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1., а саме: нежилий будинок будівлю АЗС загальною площею 241,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 допустив таке порушення умов Кредитного договору, як несплата процентів, на підставі чого позивач керуючись п.п.6.1.6 п.6.1, п.п.7.1.3 п.7.1, п.п.8.2.7 п.8.2 Кредитного договору звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом дострокового погашення боргу.

Оскільки відповідач-2, в забезпечення виконання відповідачем-1 умов Кредитного договору передав в іпотеку позивачу нежилий будинок будівлю АЗС загальною площею 241,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А, позивач на підставі п.п.2.1.5 п.2.1 Договору іпотеки просив задовольнити його вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Ухвалою суду від 09.09.2009 було порушено провадження у справі № 34/608, розгляд справи було призначено на 19.10.2009.

У ході проведення судового засідання 21.12.2009 представник позивача, в порядку ст.22 ГПК України звернувся з заявою про уточнення позовних вимог та просив суд:

- визнати відповідачів солідарними боржниками на суму 36316726,65 грн.;

- стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 36316726,65 грн. наступним чином:

1. з ТОВ «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявлених державним виконавцем при виконанні судового рішення;

2. з ТОВ «ПОІС»виключно за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежилий будинок будівлю АЗС загальною площею 241,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А.

Отже, ціна позову складається з:

-20000000 грн. простроченого боргу;

-177479,22 грн. пені за простроченим боргом;

-4000000 грн. поточного боргу;

-5678137,03 грн. прострочені відсотки;

-461110,40 грн. пеня за прострочені відсотки;

-6000000 грн. штрафу.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 01.02.2010 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання:

- яка ринкова вартість нерухомого майна - будівлі АЗС загальною площею 241,20 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А на день проведення такої оцінки?

Проведення експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а витрати покладені на відповідача 2.

На час проведення експертизи провадження у справі № 34/608 було зупинено.

30.08.2010 на адресу була повернута справа №34/608 без виконання експертного дослідження, оскільки попередня оплата за її проведення проведена не була.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. № 02-5/289, з урахуванням останніх змін внесених 19.07.2010 за №04-06/113 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Як слідує з матеріалів справи листи суду надсилались ТОВ «ПОІС» за адресами: 03148, м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 2-В та 03148, м. Київ, пр. Леся Курбаса, будинок 2-В.

Проте, зазначена вище юридична особа поштову кореспонденцію за вказаними адресами не отримує.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідачі письмового відзиву, в порядку ст. 59 ГПК України не подали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2007 між позивачем (Кредитор) та відповідачем-1 (Позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу-1 грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 24 000000 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в цьому договорі. Надання кредитних коштів здійснюється траншами, строк дії яких не перевищує 6 місяців.

Згідно із п.п.1.2, 2.1, 3.1 Кредитного договору кредит надається на строк до 24 грудня 2008 року (включно), відповідач-1 зобов'язався сплачувати позивачу проценти за користування кредитними коштами.

24 грудня 2008 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено додаткову угоду №2 до Кредитного договору, відповідно до якої продовжено строк надання кредиту відповідачу-1 до 23.12.2009.

Пунктом 3.1 Кредитного договору,з урахуванням додаткової угоди №2 від 24.12.2008 сторони погодили, що за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти в розмірі 28,5% річних за використану частину кредитних коштів та 0,01% річних за невикористану частину кредитних коштів. Розмір процентів, визначений в попередньому абзаці цього пункту є базовим і може бути переглянутий (зменшений) сторонами в порядку і на у мовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п.3.3 Кредитного договору проценти нараховуються Кредитором щомісяця, починаючи з місяця надання кредиту, і до дня остаточного погашення кредиту на залишок суми заборгованості по кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці ат фактичної кількості днів у році.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що сплата процентів проводиться відповідачем-1 щомісячно, починаючи з місяця надання кредиту, у строк не пізніше останнього робочого банківського дня, за який нараховуються проценти.

За умовами п.п.8.2.2 п.8.2 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався повністю повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, нараховані позивачем в порядку і на умовах, встановлених цим Договором, а також виконати всі зобов'язання за цим Договором перед позивачем.

Всупереч умовам Кредитного договору, з урахуванням змін, внесених до нього за згодою сторін, відповідач-1 з лютого 2009 року порушував умови кредитування, не сплачував проценти за користування коштами і в даний час продовжує порушувати умови Кредитного договору.

Згідно з п.п.6.1.6 п. 6.1 Кредитного договору встановлено, що позивач в односторонньому порядку вправі вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 будь-якого з зобов'язань, передбачених цим Договором, договорами забезпечення або будь-якими іншими договорами, укладеними між позивачем і відповідачем.

Відповідно до п.п.7.1.3 п.7.1 Кредитного договору позивач має право вимагати повне дострокове погашення заборгованості за цим договором шляхом направлення письмової вимоги про дострокове погашення заборгованості на адресу відповідача-1, а за наявності поручительства - також і поручителю.

Підпунктом 8.2.7 пункту 8.2 Кредитного договору сторони погодили, що Позичальник зобовязаний достроково погасити кредит і суму нарахованих процентів при настанні умов зазначених у р.5 цього договору, а також штрафних санкцій,в разі їх наявності,протягом терміну, зазначеного в направленій Кредитором письмовій вимозі про дострокове погашення заборгованості.

В звязку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору, Банк на підставі умов Кредитного договору вимагає дострокового погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику грошових коштів (Кредиту) в межах Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та банківськими виписками з особового рахунку Позичальника.

Однак, відповідач, отримавши вищезазначену суму Кредиту та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав.

Таким чином, станом на 04.12.2009 (з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог), у Позичальника перед Банком наявна заборгованість за Кредитним договором (заборгованість за кредитом та процентами, в тому числі прострочена і строкова) у розмірі 29678137,03 грн. яка складається з:

20000000 грн. простроченої заборгованість по кредиту;

4000000 грн. поточної заборгованості по кредиту;

5678137,03 грн. прострочених відсотків.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із умовами п.п.8.2.6 п.8.2 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався у випадку несвоєчасного погашення Кредиту та/або нарахованих Процентів сплатити Позивачу пеню і штрафи відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 9.3 Кредитного договору визначено, що за кожний день невиконання зобовязань по сплаті процентів, нарахованих за користування кредитом Позичальник сплачує Кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплачених у термін процентів за кожний календарний день прострочення виконання.

Пунктом 9.4. Кредитного договору встановлено, що у випадку несвоєчасного погашення кредиту відповідач-1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від непогашеної суми заборгованості за Кредитом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, п.9.8 Кредитного договору встановлено, що за невиконання своїх обовязків пунктами 8.2.1-8.2.13, 8.2.15, 8.2.16 цього договору Позичальник за вимогою Кредитора зобовязується сплатити штраф у розмірі 25% від суми зазначеного у п.1.1 цього договору за кожний випадок відповідного порушення.

Таким чином, станом на 04.12.2009, розмір пені та штрафу за невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за Кредитним договором складає 6638589,62 грн. та складається з:

461110,40 грн. пені за простроченими відсотками;

177479,22 грн. пені за основним боргом;

6000000 грн. штрафу.

Враховуючи викладені обставини, розмір загальної суми заборгованості відповідача становить 4259949,88 грн.

Однак, ані Позичальник, ані майновий поручитель вимогу Банку не виконав.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Стаття 590 ЦК України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1 Іпотечного договору сторони погодили, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобовязань за Кредитним договором та/або Іпотекоодавцем зобовязань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у порядку передбаченому цим договором або чинним законодавством.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку»визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Як слідує з укладеного Іпотечного договору, вартість Предмета іпотеки визначена за згодою сторін та на момент укладення цього договору становить 25920000 грн. Оцінку Предмета іпотеки Іпотекодавець вважає вигідною для себе, її розмір не пов'язаний зі збігом якихось важких для нього обставин і повністю задовольняє.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

За встановлених в ході судового розгляду обставин, господарський суд дійшов висновку, що задоволення вимог позивача має відбуватись шляхом стягнення заборгованості відповідача-1 у наступному порядку:

1. з ТОВ «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»за рахунок грошових коштів чи будь-якого іншого майна, виявлених державним виконавцем при виконанні судового рішення;

2. з ТОВ «ПОІС»виключно за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежилий будинок будівлю АЗС загальною площею 241,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А, шляхом його продажу на прилюдних торгах за ціною, згідно експертного висновку субєкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Однією з вимог позивача є визнання відповідачів солідарними боржниками на суму 36316726,65 грн.

Частиною 1 статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи приписи ст. 11 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст. 583, ч. 1 ст. 575, ч. 1554 ЦК України відповідальність ТОВ «ПОІС»за порушення ТОВ «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»умов Кредитного договору є солідарною в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, вимоги заявлені до відповідача-2 суд задовольняє лише в межах предмету іпотеки зазначеного в Договорі іпотеки.

Разом з тим, суд відзначає, що право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Дана норма кореспондує з приписами статті 20 Господарського кодексу України, якими унормовано, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Передбачені законом способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Судом встановлено, що позивач просить визнати ТОВ «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент», ТОВ «ПОІС»солідарними боржниками на су у36316726,65 грн., тобто встановити даний юридичний факт.

Суд відзначає, що встановлення певних фактів у порядку господарського судочинства не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне (господарське). Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Виходячи з приписів вище вказаних статей такий спосіб захисту цивільних прав як визнання відповідачів солідарними боржниками не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським та цивільним законодавством, оскільки така вимога фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права та не може бути предметом спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів, оскільки спір виник з їх вини.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12-А, ідентифікаційний код 32454819) та, у межах предмету іпотеки, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОІС»(03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2-В; 03148, м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 2-В, ідентифікаційний код 16395584) на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ідентифікаційний код 16293211) заборгованість за кредитним договором №2171 від 25.12.2007 та додатковими угодами до нього в сумі 36316726 (тридцять шість мільйонів триста шістнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 65 коп.

у наступному порядку:

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12-А, ідентифікаційний код 32454819) за рахунок грошових коштів, виявлених державним виконавцем при виконанні судового рішення;

- з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОІС»(03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2-В; 03148, м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 2-В, ідентифікаційний код 16395584) шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, а саме: нежилий будинок будівлю АЗС загальною площею 241,20 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса), будинок 2-в, літера А, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Встановити початкову ціну предмета іпотеки згідно експертного висновку субєкту оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ВОК Інвестмент»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 12-А, ідентифікаційний код 32454819), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОІС»( 03148, м. Київ, вул. Леся Курбаса, 2-В; 03148, м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, 2-В, ідентифікаційний код 16395584) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяР.Б. Сташків Повний текст рішення підписано 15.10.2010