Рішення № 14430092, 28.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.11 р. Справа № 7/24

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

Розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Управління МНС в м.Макіївці Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області м.Макіївка

Предмет спору: стягнення пені – 567, 75 грн., 3% річних – 85, 40 грн.

За участю представників:

від позивача: Пожидаєва В.В.-дов.

від відповідача: Орда С.І. - дов.

У судових засіданнях на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва: 22.02.2011р. до 15.03.2011р., 15.03.2011р. до 28.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом Управління МНС в м.Макіївці Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області м.Макіївка про стягнення стягнення пені – 567, 75 грн., 3% річних – 85, 40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на користування електричною енергією №163 від 22.02.2001р. з додатками та додатковими угодами; рахунки за електроенергію за період з лютого по жовтень 2010р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що умовами договору такий вид відповідальності, як пеня та 3% річних за прострочення виконання договірного зобов’язання щодо оплати спожитої електроенергії не передбачено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на користування електричною енергією №163 від 22.02.2001р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

З огляду на матеріали справи, умови договору, той факт, що по жовтень 2010р. включно сторони здійснювали постачання/споживання електроенергії саме з посиланням на вищевазаний договір, суд дійшов висновку, що у спірний період, сторони перебували у договірних відносинах.

За умовами Договору постачальник електроенергії (позивач) зобов’язався постачати електроенергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачувати вартість спожитої електроенергії згідно умов Договорів.

Розрахунки за активну електроенергію і перетікання реактивної електроенергії та інші платежі здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у лютому – жовтні 2010р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну та реактивну електроенергію, що підтверджено обома представниками сторін та матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийому-передачі електроенергії за цей період. У виконання умов Договору, позивач виставив відповідні рахунки на оплату, які отримані відповідачем, в підтвердження чого на рахунках містяться відповідні відмітки про отримання.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії своєчасно не виконав, виставлені рахунки сплатив з простроченням терміну оплати, що підтверджено представниками обох сторін у судовому засіданні та матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 10.03.2010р. по 30.11.2010р. 3% річних в сумі 85,40 грн.

Відповідач проти стягнення 2% річних заперечив, посилаючись на відсутність такого виду відповідальності у договорі. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

З огляду на вищевикладене, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем, що підтверджено матеріалами справи, у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати за спожиту електроенергію, а також з огляду на те, що 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Крім того, суд звертає увагу сторін на той факт, що право позивача на нарахування відповідачу 3% річних за прострочення виконання основного грошового зобов’язання по сплаті вартості спожитої електроенергії передбачено не умовами договору, а приписами діючого законодавства, зокрема ст. 625 Цивільного кодексу України. Внесення у договір відповідальності у вигляді 3% річних не є обов’язковим. Таким чином, вимоги позивача про стягнення суми 3% річних є правомірними.

Розрахунок 3% річних перевірено судом, здійснено позивачем арифметично вірно та згідно приписів діючого законодавства.

Таким чином вимоги про стягнення 3% річних у сумі 85, 40 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 567, 75 грн. за аналогічний період, застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідач проти стягнення суми пені заперечив, посилаючись на те, що даний вид відповідальності не передбачено умовами договору. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.3 Договору, за кожен день прострочення платежу стягується в безакцептному порядку пеня в розміру 0,75% простроченого платежу.

Таким чином, відповідальність відповідача перед позивачем за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії у вигляді сплати суми пені прямо передбачена умовами Договору і іншого відповідачем не доведено.

Разом з цим, суд звертає увагу сторін на той факт, що згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивачем правомірно застосована подвійна облікова ставка НБУ під час здійснення нарахування суми пені.

Судом здійснено розрахунок пені за вказаний позивачем період, з урахуванням приписів діючого законодавства та застосуванням подвійної облікової ставки НБУ України. Пеня складає 541, 65 грн. та підлягає стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що між сторонами також укладено договір про постачання електричної енергії №163 від 02.11.2010р., яким лише і передбачено стягнення пені. Дані заперечення судом до уваги не приймаються з огляду на вищевикладені обставини, а також враховуючи той факт, що в період виникнення спірного боргу (з лютого по жовтень 2010р.) діяв саме договір №163 від 22.02.2001р. і дія договору від 02.11.2010р. на спірні правовідносини не поширюється.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Управління МНС в м.Макіївці Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області м.Макіївка про стягнення пені – 567, 75 грн., 3% річних – 85, 40 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Управління МНС в м.Макіївці Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області (86125, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Мєндєлєєва, 34, ЄДРПОУ 35151993) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р структурної одиниці Макіївський об’єднаний район електричних мереж 260363011372 в ОПЕРО філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк” МФО 335106) 3% річних у сумі 85, 40 грн., пеню у сумі 541, 65 грн.

Стягнути з Управління МНС в м.Макіївці Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Донецькій області (86125, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Мєндєлєєва, 34, ЄДРПОУ 35151993) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька обл.., м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, п/р 26001307550283 у Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) 97,92 грн. державного мита, 226, 57 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 30.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.