Рішення № 14430091, 28.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.11 р. Справа № 7/27

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД” м. Донецьк

До відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу – 1 943 514, 14 грн., сума інфляційних – 27 363, 58 грн., 3% річних – 107 326, 36 грн.

За участю представників:

від позивача: Клименко Ю.В. - дов.

від відповідача: Цимбаліста Л.В. - дов.

У судовому засіданні 23.03.2011р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 29.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м.Донецьк про стягнення боргу – 1943514,14 грн., сума інфляційних – 27363,58 грн., 3% річних – 107326,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №1т-09 від 22.05.2009р. з додатком (специфікацією); видаткові накладні №18091/2 від 31.05.2009р., №18122/2 від 17.06.2009р., №21919/2 від 30.06.2009р., №18223/2 від 3.07.2009р., №21957/2 від 21.07.2009р., №21961/2 від 23.07.2009р., №21961/2 від 23.07.2009р., №21963/2 від 27.07.2009р., №25938/2 від 31.07.2009р., №25949/2 від 10.08.2009р., №25957/2 від 20.08.2009р., №25964/2 від 27.08.2009р., №29900/2 від 31.08.2009р., №29911/2 від 10.09.2009р., №29930/2 від 24.09.2009р., №33796/2 від 30.09.2009р., №33810/2 від 1.10.2009р., №37698/2 від 31.10.2009р., №37711/2 від 19.11.2009р.. №37764/2 від 30.11.2009р., №44928/2 від 31.12.2009р., №2/2 від 13.01.2010р., №6/2 від 17.01.2010р., №13/2 від 31.01.2010р., №28/2 від 31.01.2010р., №3628/2 від 08.02.2010р., №3680/2 від 28.02.2010р.; №т-00011978/1 від 01.06.2009р., №т-00013579/1 від 16.06.2009р., №т-00015729/1 від 07.07.2009р., №т-00017551/1 від 29.07.2009р., №т-00019308/1 від 14.08.2009р., №т-0002194/1 від 10.09.2009р., №т-00023628/1 від 30.09.2009р., №т-00027320/1 від 04.11.2009р., №т-00030624/1 від 08.12.2009р., №т-00032548/1 від 29.12.2009р., №т-00033892/1 від 21.01.2010р., №т-00035677/1 від 09.02.2010р., №т-00037038/1 від 24.02.2010р.; накладні №вт-0011083 від 01.06.2009р., №вт-0012503 від 16.06.2009р., №вт-0014382 від 07.07.2009р., №вт-0015981 від 29.07.2009р., №вт-0017538 від 14.08.2009р., №вт-0019835 від 10.09.2009р., №вт-0021373 від 30.09.2009р., №вт-0024771 від 04.11.2009р., №вт-0027704 від 08.12.2009р., №вт-0029431 від 29.12.2009р., №вт-0001227 від 21.01.2010р., №вт-0002767 від 09.02.2010р., №вт-0004007 від 24.02.2010р.; коригувальні накладні №1 від 31.05.2009р. (до накладної №18091/2 від 31.05.2009р.), №1 від 30.09.2009р. (до накладної №29911/2 від 10.09.2009р.), №1 від 30.09.2009р. (до накладної №33796/2 від 30.09.2009р.); довіреності №505 від 06.05.2009р., №752 від 30.06.2010р., №658 від 05.06.2009р., №765 від 02.07.2009р., №1011 від 13.08.2009р., №2028 від 01.09.2009р., №2185 від 01.10.2009р., №2344 від 02.11.2009р., №2486 від 02.12.2009р., №4 від 05.01.2010р., №81 від 01.02.2010р.; №625 від 01.06.2009р., №682 від 16.06.2009р., №803 від 07.07.2009р.., №908 від 28.07.2009р., №1009 від 13.08.2009р., №2082 від 10.09.2009р., №2179 від 30.09.2009р., №2365 від 04.11.2009р., №2493 від 07.12.2009р., №2579 від 29.12.2009р., №44 від 21.01.2010р., №№118 від 08.02.2010р., №163 від 24.02.2010р.; довідку №don-22/2535 від 17.11.2010р. з додатками.

Відповідач проти стягнення 3% річних та інфляційних заперечив, вважає ці суми штрафними санкціями, посилається на те, що стягнення штрафних санкцій здійснюється за період не більше 6 місяців від дня коли зобов’язання за договором мало бути виконано. В подальшому, у судовому засіданні підтвердив, що 3% річних та інфляційні розраховані позивачем арифметично вірно. Повідомив про сплату 1 943 514, 14 грн. боргу після подачі позову до суду, в підтвердження чого надав відповідні платіжні документи.

Позивач підтвердив оплату відповідачем суми основного боргу в процесі розгляду справи, наполягає на задоволенні позову частині стягнення інфляційних в сумі 27363,58 грн. та 3% річних в сумі 107326,36 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №1т-09 від 22.05.2009р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 договору, предметом цього договору є взаємні права та зобов’язання сторін, за якими продавець (позивач) передає у власність покупця (відповідача), а покупець приймає та зобов’язується сплатити паливо в асортименті, кількості та за цінами згідно умов цього Договору (додаток №1), шляхом здійснення продавцем талонів протягом дії цього договору.

Загальна вартість палива по договору складає 25 654 050, 00 грн. Ціна встановлюється в національній валюті України. (п.п.2.1-2.2 договору).

За закінченням кожного календарного місяця, на 5 робочий день місяця наступного за розрахунковим, продавець готує для покупця накладну (акт) із зазначенням точної кількості, асортименту та ціни палива, переданого покупцю за розрахунковий місяць за виданими покупцем талонами. Дана накладна повинна бути підписана уповноваженою особою – представником покупця до 10 робочого дня наступного за розрахунковим місяця. У разі не підписання такої накладної у встановлені строки або у разі відсутності інших заперечень з боку покупця (уповноваженої особи – представника покупця) дана накладна (акт), підготовлена продавцем, не може бути оспорена покупцем в майбутньому та підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов’язань за цим договором. Для складання накладної (акта) за основу беруться дані з відпуску палива продавця (п.2.4.2 договору).

Асортимент, кількість та загальну вартість палива, які повинні бути поставлені відповідачу, сторони узгодили у додатку №1 (специфікація) до Договору.

Дослідивши даний договір, суд дійшов висновку, що він за своє правовою природою є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу сторона – продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов договору передав у власність відповідачу з травня 2009р. по квітень 2010р. включно паливо за смарт-картами та паливними картами на загальну суму 19 575 744, 61 грн., що підтверджено матеріалами справи та обома сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав, отримані нафтопродукти оплатив частково, у зв’язку з чим у нього перед позивачем на момент подачі позову до суду значилась заборгованість в сумі 1 943 514, 14 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач після подачі позову (дата подачі позову – 16.02.2011р.) повністю сплатив на користь позивача борг у загальному розмірі – 1 943 514, 14 грн. В підтвердження сплати боргу відповідач надав платіжні доручення №1200 від 10.03.2011р., №165 від 09.03.2011р., №1161 від 09.03.2011р., №976 від 23.02.2011р., №949 від 22.02.2011р., №900 від 21.02.2011р., №365 від 18.02.2011р., №876 від 18.02.2011р., №858 від 17.02.2011р., №825 від 16.02.2011р., №788 від 14.02.2011р., №1510 від 21.03.2011р., №1474 від 18.03.2011р, №1420 від 16.03.2011р., №1288 від 12.03.2011р., №1262 від 11.03.2011р. Факт сплати відповідачем суми основного боргу в повному обсязі також підтверджено позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, на момент розгляду справи, предмет спору щодо стягнення боргу у сумі 1 943 514, 14 грн. відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача з 07.08.2009р. по 11.02.2011р. 3% річних у сумі 107 326, 36 грн., та інфляційні у сумі 27 363, 58 грн. з серпня 2009р. по грудень 2010р.

Відповідач підтвердив, що вказані суми нараховані арифметично вірно, проте вважає їх штрафними санкціями, у зв’язку з чим проти їх стягнення заперечив.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань. Також суд звертає увагу сторін на той факт, що індекс інфляції та 3% річних не являються штрафними санкціями, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом, розрахунок здійснено позивачем правомірно, арифметично вірно та відповідно до приписів чинного законодавства.

Таким чином, сума інфляційних та 3% річних підлягають стягненню у повному обсязі.

В ході розгляду спору судом розглянуто заяву відповідача про зменшення розміру стягуваної пені. З огляду на той факт, що пеня позивачем до стягнення не заявлялась, дана заява відповідача залишена судом без задоволення.

В ході розгляду спору судом також з’ясовано про надмірну сплату позивачем державного мита в доход державного бюджету України (замість 20 782,04 грн. сплачено 21 782,36 грн.), у зв’язку з чим суд вважає за потрібне повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 1000,32 грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель-М ЛТД” м.Донецьк щодо стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” м.Донецьк 27 363, 58 грн. інфляційних та 107 326, 36 грн. 3% річних – задовольнити.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” 1 943 514, 14 грн. боргу –припинити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „Донелектроавтотранс” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 39, ідент.код. 03328250, р/р 260059801192 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк” м.Донецька, МФО 334011; р/р 26008301533455 у Київському відділенні ПАТ „Промінвестбанк” у м.Донецьку, МФО 334271; р/р 35432003001814, 35433002001814, 35442004001814, 35439006001814, 35438007001814 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” (юр.адреса: 83045, м.Донецьк, вул.Олімпієва, 2-б, ЄРПОУ 24316073, п/р 26001959969593 в Донецькій філії ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк”, МФО 335537) інфляційні у сумі 27 363, 58 грн., 3% річних у розмірі 107 326, 36 грн., державне мито у сумі 20 782,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Параллель-М ЛТД” довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита в сумі 1000,32 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 31.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.