Рішення № 14429973, 29.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.11 р. Справа № 2/6

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства „Східний”, м. Горлівка

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 2173,37грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Семенова Т.В.- за довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство „Східний” м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 2173,37грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання експлуатаційних послуг № 20 від 08.04.2006р. З посиланням не порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, яка утворилася станом на 01.11.2010р. в розмірі 2173,37грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 11, 509, 526, 527, 530, 572, 579, 610 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву, зазначає, що договір № 20 від 08.04.2006р. укладено на надання експлуатаційних витрат на загальну площу 118,5м2, однак з січня 2009р. КП „Східний” почало виставляти рахунки на оплату на збільшену площу (в загальній квадратурі 130м2).

Заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 є власником вбудованого приміщення площею 130,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

08.04.2008р. між Комунальним підприємством „Східний” (Підрядник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір про надання експлуатаційних послуг № 20.

За цим договором Підрядник надає експлуатаційні послуги нежитлового приміщення, вивіз ТБО, розташованого за адресою: Горлівка, 47, вул. Корчагіна, 42, загальна площа якого складає 118,5м2.

Розділом 2 „Зобовязання сторін” визначено, що Підрядник зобовязаний забезпечити обслуговування внутрішньобуденкових інженерних комунікацій: теплопостачання, водопостачання, газопостачання, електропостачання, каналізація; обслуговування ДВК (димвентканалів); ремонт кровлі, фасаду; прибирання прибуденкової території; вивіз ТБО (твердих побутових відходів); аварійне обслуговування.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що за предявленням рахунку Підрядником, Замовник здійснює щомісячну оплату послуг на розрахунковий рахунок або в касу підприємства не пізніше 30-го числа кожного місяця.

Відповідно до п. 3.3. договору вартість експлуатаційних послуг з І по VІ місяць поточного року оплачується по фактичній калькуляції минулого року. В продовж наступного півріччя з VІІ по ХІІ місяця поточного року Підрядник зобовязаний здійснити перерахунок відповідно до фактичної калькуляції.

Розділом 6 „Строк дії та продовження договору” встановлено, що якщо за 1 місяць до закінчення договору ні одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про зміну або припинення, договір вважається продовженим на той же строк та тих же умовах.

Строк дії договору встановлений з 08.04.2008р. по 31.12.2008р.

Сторонами доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у звязку з чим за висновками суду договір є продовженим.

В виконання умов договору позивачем у період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. надавалися послуги обумовлені договором.

Так, як видно з матеріалів справи у період з квітня 2008р. по листопад 2008р. позивачем виставлялися рахунки за надані послуги з утримання майна виходячи з площі 118,5м2, а починаючи з грудня 2008р. виходячи з площі 130,2м2.

Однак, як встановлено судом умовами договору, а саме п. 1.1. експлуатаційні послуги надаються на площу, що складає 118,5м2.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом, при укладенні договору сторонами визначено площу, щодо якої позивачем надаються експлуатаційні послуги в розмірі 118,5м2 .

Ухвалами господарського суду Донецької області від 21.02.2011р., від 28.02.2011р. та від 10.03.2011р. від сторін були витребувані докази зміни площі приміщення у договорі.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, докази внесенні змін у договір, щодо площі приміщення, а ні позивачем, а ні відповідачем суду надані не були.

З огляду на викладене за висновками суду позивач безпідставно вважає що відповідач повинен сплачувати експлуатаційні витрати виходячи з займаної площі 130,2м2.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку заборгованості у період з квітня 2008р. по жовтень 2010р., виходячи з площі приміщення 118,5м2, позивачем було надано послуги на загальну суму 4209,07грн.

Відповідач за отримані експлуатаційні послуги у період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. розрахувався в сумі 3304,95грн.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 904,12грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 904,12грн.

Як видно з матеріалів справи відповідач є власником вбудованого приміщення площею 130,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Горлівка, вул. П.Корчагіна, 42.

Зазначений будинок, в якому відповідач є суборендарем нежитлового приміщення, переданий на обслуговування позивачу, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обовязковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобовязань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідач в супереч умовам договору свої зобовязання, щодо своєчасної оплати експлуатаційних витрат не виконувалися, у звязку з чим за останнім облікується заборгованість в розмірі 904,12грн. за період з квітня 2008р. по жовтень 2010р.

Загальні умови виконання зобовязань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконання зобовязання з утримання будинку та прибуденкової території у спірний період. Що стосується виконання відповідачем зобовязань по оплати отриманих послуг з обслуговування комунальної власності міста, то такі зобовязання відповідачем належним чином виконані не були.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за період з квітня 2008р. по жовтень 2010р. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають частковому задоволенню в розмірі 904,12грн.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства „Східний” м. Горлівка до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 2173,37грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства „Східний” (84647, м. Горлівка, вул. 40 років України, 44, ЗКПО 31685347) заборгованість в розмірі 904,12грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,43грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 98,17грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.