Ухвала суду № 14429467, 24.03.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2011 р.Справа № 2-а-12300/09/2170 Категорія:8,2,6Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні, першого заступника прокурора Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальна компанія»«Херсонобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія»«Херсонобленерго»(далі по тексту ВАТ ЕК «Херсонобленерго») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними податкових повідомлень рішень №0002042301/3 від 10 вересня 2009 року та №0000692301/3 від 10 вересня 2009 року були задоволені в повному обсязі.

Суд визнав нечинним та скасував податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні №0002042301/3 від 10 вересня 2009 року в частині визначення ВАТ ЕК «Херсонобленерго»суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 27377098, 75 грн. та штрафних санкцій в сумі 23772 848,28 грн.

Також, судом визнано нечинним та скасоване податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Херсоні №0000692301/3 від 10 вересня 2009 року про донарахування ВАТ ЕК «Херсонобленерго»податку на додану вартість в розмірі 21901634,47 грн. та штрафних санкцій в сумі 10950817,23 грн..

В апеляційних скаргах ДПІ у м. Херсоні та першого заступника прокурора Херсонської області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянтів, порушення виразилися в тому, що судом при постановленні рішення, неправильно застосовані вимоги пункту 1.32. ст. 1 п.5.1 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94 - ВР (далі по тексту Закон №334/94- ВР) та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97 - ВР (далі по тексту Закон №168/97 ВР) .

Апелянти вважають, що позивачем за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року придбано товар, якій не має відношення до господарської діяльності підприємства, а тому, згідно до п.5.1 ст. 5 Закону №334/94- ВР витрати на придбання цього товару не можуть бути віднесені до валових витрат.

У звязку з тим, що позивач є єдиним субєктом господарювання в Херсонській області, який передає електричну енергію місцевими локальними електромережами, то, на думку апелянтів, він повинен отримати рішення НКРЕ на здійснення інших видів діяльності, не повязаних з ліцензуванням.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як вважають апелянти, виразилося в тому, що судом не вжито заходів щодо офіційного зясування всіх обставин справи, які стосувалися наявності обставин про реальне здійснення господарської діяльності.

Так, апелянти стверджують, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт передачі товару, зокрема труб відливків, їх зберігання, що є порушенням п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якій передбачає, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В суді апеляційної інстанції апелянти підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Херсонським окружним адміністративним судом винесено обґрунтоване рішення, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у м. Херсоні проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»вимог податкового, іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами даної перевірки 28 січня 2009 року складено акт № 336/23-5/05396638 в якому, зафіксовано факт порушення позивачем положень п. 1.32. ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94- ВР, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 27724 589 грн.

Також, у розділі 4 акту перевірки зафіксовано порушення підприємством п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 ВР, шляхом заниження податку на додану вартість у сумі 21901 634,47грн..

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні 12 лютого 2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000682301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 27724 589,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 24109 274,4 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000692301/0 , яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 21901 634,47 грн. та штраф них санкцій в сумі 10950 817,23 грн.

Позивач, керуючись ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»20 лютого 2009 року направив на адресу відповідача скаргу про перегляд повідомлення рішення № 0000682301/0 від 12 грудня 2009 року.

Згідно, прийнятого ДПІ у м. Херсоні рішення № 7115/10/25-013 було скасовано податкове повідомлення рішення № 0000682301/0 від 12 лютого 2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 327 962,00 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі - 326 662 грн., в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без задоволення.

На підставі рішення № 7115/10/25-013 від 23 квітня 2009 року про результати розгляду первинної скарги відповідачем 28 квітня 2009 року було надіслано позивачу податкове повідомлення рішення № 0002042301/1 від 28 квітня 2009 року про донарахування йому податку на прибуток в сумі 27396 627 грн. та штрафних санкцій в сумі 23782 612,40 грн.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у м. Херсоні № 7115/10/25-013 від 23 квітня 2009 року позивач, 29 квітня 2009 року направив до Державної податкової адміністрації в Херсонській області скаргу про його перегляд, яка була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002042301/1 від 28 квітня 2009 року та рішення № 7115/10/25-013 від 23 квітня 2009 року залишено без змін.

Аналогічне рішення за скаргою позивача прийняла Державна податкова адміністрація України.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті правильно виходив з того, що відповідно до Статуту ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»створене з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, задоволення економічних інтересів і соціальних потреб працівників, а одним із предметів діяльності Товариства наряду з постачанням, передачею, розподілом електричної енергії за регульованим тарифом (КВЕД E) та іншими видами діяльності - є «оптова і роздрібна торгівля»код виду економічної діяльності за КВЕД G.

У довідці № 196 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) після основного виду діяльності ВАТ «ЕК «Херсонобленерго», передбачений іншій її вид - оптова торгівля.

Законом України «Про електроенергетику»передбачено, що державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є - Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Контроль за додержанням ліцензійних умов, здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством, покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов, зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.

Відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованими тарифами, затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 червня 1996 року №15/1 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами», затвердженими Постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року № 15, ліцензіат не повинен провадити інші види діяльності, якщо вони перешкоджають або можуть перешкоджати належному виконанню ним ліцензованої діяльності. Вимоги щодо здійснення ліцензіатом інших, крім ліцензованого, видів діяльності встановлюється НКРЕ, ліцензіат зобов'язаний повідомити НКРЕ про здійснення інших видів діяльності та надати гарантії уникнення можливого ризику для ліцензованої діяльності.

Із викладеного можливо зробити висновок, що позивач для отримання права займатися іншими видами діяльності, ніж постачання електроенергії, зобов'язаний повідомити про це Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Питання контролю дотримання встановленого порядку здійснення іншого виду діяльності енергопостачальними компаніями, є виключною компетенцією Національної комісії регулювання електроенергетики України.

У звязку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв не межах повноважень, передбачених Законом України «Про Державну податкову службу в Україні», завданням якої є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), установлених законодавством, а не контроль за дотримання позивачем ліцензійної діяльності, який здійснюється - Національною комісією регулювання енергетики України.

Проаналізувавши викладене, Херсонський окружний адміністративний суд, зайняв правильну позицію, що рішення про стягнення штрафів та анулювання ліцензій приймаються органом на який, згідно з чинним законодавством, покладено функції контролю за наявністю ліцензій, а саме на НКРЕ.

Так, відповідно до акту позапланової перевірки від 18 липня 2008 року № 9, проведеної Херсонським територіальним представництвом НКРЕ щодо дотримання ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»законодавства про електроенергетику та ліцензійних умов встановлено, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» виконало вимоги постанови НКРЕ від 05 червня 2008 року № 676 та листом від 25 червня 2008 року надало заяву до НКРЕ про встановлення вимог щодо провадження інших, крім ліцензованого видів господарської діяльності, у тому числі і «оптова і роздрібна торгівля товарами власного виробництва та інших вітчизняних і закордонних виробників».

Також, 03 квітня 2009 року Херсонським територіальним представництвом НКРЕ було проведено планову перевірку дотримання ліцензіатом ВАТ «ЕК «Херсонобленерго»законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За результатами даної перевірки було складено акт № 3, згідно з яким порушень п. 2.6 Умов та Правил №15/1, та Умов та Правил №15 не виявлено, жодних обставин, які б заважали ліцензованій діяльності позивача, або створювали можливий ризик для ліцензованої діяльності, зауваження з боку НКРЕ по даному питанню відсутні.

Крім того, відповідно до листа НКРЕ України №1394/08/17-09 від 03 березня 2009 року «Щодо встановлення вимог при провадженні інших, крім ліцензованих, видів діяльності», який адресований до ДПА України, Національна комісія регулювання електроенергетики чітко зазначила, що НКРЕ не має правових підстав для встановлення вимог до ліцензіатів при провадженні ними зовнішньоекономічної діяльності.

Слід зазначити, що статтею 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»встановлено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Заборона щодо здійснення позивачем виду господарської діяльності по експорту товарів - відсутня.

Висновок відповідача в апеляційній скарзі про необєктивність та упередженість представників НКРЕ є безпідставним, так як суперечить вищезазначеному Закону.

Також неможливо погодитися з доводами відповідача щодо відсутності реального характеру здійснення позивачем господарської діяльності з придбання товарів вітчизняного виробництва для подальшої їх реалізації на експорт.

Так, позивач надав на вимогу суду апеляційної інстанції докази фактичного здійснення ним операцій з урахуванням часу, місця знаходження товарів, наявності необхідних умов для досягнення результатів від даної діяльності, наявності основних коштів, складських приміщень, транспортних засобів, які використовувались контрагентами позивача на підставі умов відповідних договорів купівлі продажу, комісій тощо, для досягнення фінансового результату у вигляді прибутку при здійсненні цих операцій, з урахуванням походження та обсягу товарів, відповідно до належним чином оформлених первинних документів.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону №334/94 ВР визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З матеріалів справи слідує, що позивач здійснює свою господарську діяльність по придбанню товару для подальшої його реалізації на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі згідно біржових контрактів.

Предметом зазначених договорів є купівля-продаж товару, його кількість, асортимент, ціна, термін передачі та його оплата, місце постачання товару, визначається Додатками до договору, які є його невідємною частиною та укладаються на підставі біржових контрактів.

У відповідності до умов таких договорів, сторонами обумовлено момент переходу права власності на товар від продавця до покупця в момент передачі накладної.

Згідно ст. 4 Закону України «Про товарні біржі»товарна біржа забезпечує: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг; збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Статтею 15 даного Закону встановлено, що біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі, що додатково підтверджує реальність товарного характеру зазначених операцій з купівлі продажу сільськогосподарських товарів.

На виконання Брокерських контрактів, позивачем були підписані відповідні додаткові угоди до договорів купівлі продажу.

Згідно видаткових накладних на отримання товару, виписаних у відповідності до договорів купівлі продажу та додатків до них, продавцями у перевіряємий період відвантажено позивачу відповідний товар.

На підставі актів прийому - передачі товарів, які складені, відповідно до вищезазначених договорів та додатків до них, до позивача перейшло право власності на товар, отримання якого підтверджується видатковими накладними, виписаними у відповідності до вимог п. 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24травня 1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Реальний товарний характер господарських операцій по придбанню зазначеного товару, засвідчують первинні документи акти приймання-передачі, оформлені згідно Закону України «Про бухгалтерський облік», в яких, згідно ст. 9 Закону, зазначено зміст та обсяг господарської операції по прийому - передачі товару, та обовязкові реквізити: найменування товару; одиницю виміру; ціну; загальну вартість; місце поставки; пакування товару та інше.

Згідно висновку спеціаліста Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 17303/17304 від 30 листопада 2008 року, що міститься в матеріалах справи, сторонами зазначених правочинів, підтверджено факт здійснення кожної господарської операції в повному обсязі по кількості та якості.

Укладені між позивачем та продавцями договори купівлі продажу є чинними, ніким не оскаржені та відповідають вимогам законодавства у звязку з чим, згідно з ст. 629, 526 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) є обовязковими для сторін, які їх уклали.

Після переходу права власності на сільгосппродукцію, згідно договорів купівлі продажу, відразу ж товар передавався на відповідальне зберігання комісіонерам.

Згідно умов зовнішньоекономічних контрактів, між комісіонерами та нерезидентами, товар поставлявся на умовах FCA у відповідності з Инкотерм-2000, тобто автотранспортом (перевізником) нерезидента та за його рахунок.

Матеріалами, наданими позивачем підтверджено, що автотранспорт та його водії зазначені в вантажно-митних деклараціях, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства та належним чином посвідчених відповідними підписами посадових осіб та печатками, а також підписами самих водіїв.

Додатковим свідченням реального товарного характеру зазначених операцій є наявні в матеріалах справи відповідні сертифікати якості, посвідчені відповідними печатками та підписами посадових осіб Державної хлібної інспекції Міністерства аграрної політики України; сертифікати радіоактивності, посвідчені відповідними печатками та підписами посадових осіб Державної хлібної інспекції Міністерства аграрної політики України;

фітосанітарні сертифікати, посвідчені відповідними печатками та підписами посадових осіб Державної служби з карантину рослин України; державні митні декларації.

З огляду на зазначене, як було правильно встановлено судом першої інстанції, діяльність позивача з придбання товарів вітчизняного виробництва для подальшої реалізації на експорт, здійснюється на підставі договорів, в яких умови придбання та подальшого продажу товару не передбачають відволікання обігових коштів товариства, тобто розрахунок за поставлений товар здійснювався тільки після його реалізації на експорт, що виключає ризик для здійснення ліцензійної діяльності.

При цьому, проведені експортні операції за договорами комісії для позивача були прибуткові і прибуток від цих господарських операцій за період з липня 2007 року по вересень 2008 року склав суму у розмірі 1206 736,74 грн.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта, щодо розбіжностей в адресах місця зберігання та передачі товару у звязку з тим, що це спростовується інформаційними довідками БТІ № 9303, № 9304 від 28 жовтня 2009 року, договором купівлі продажу складських приміщень (бази) за адресою вул. Добролюбова, 72, м. Нікополь, витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 3989810 від 29 червня 2004 року та технічним паспортом на зазначене майно. В послідуючих відносинах контрагентів позивача з власниками складських приміщень дана розбіжність усунена шляхом укладення в 2008 та 2009 роках відповідних додаткових угод.

За перевірений період, відповідно до акту від 28 січня 2009 року, позивач отримував доходи від зайняття іншої ніж ліцензованою підприємницькою діяльністю. Отримані доходи від цієї діяльності позивачем було включено до складу валових доходів при складанні декларації з податку на прибуток та до складу податкових зобов'язань при складанні декларації з податку на додану вартість.

За п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 - ВР господарська діяльність - будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послу), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, економічний зміст валових витрат, пов'язаний з використанням придбаних товарів (робіт, послуг) для подальшого використання у оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за межами.

Як встановлено судом першої інстанції і це не спростовується відповідачем, у позивача до складу валового доходу включено доходи, отримані ним від ведення ліцензійної та іншої діяльності.

Відповідно до Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

У позивача податкові зобов'язання включають в себе податок на додану вартість, отриманий ним від ведення ліцензійної та іншої діяльності.

Відповідно до Закону України № 168/97 - ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Херсонського окружного адміністративного суду, що позивач при реалізації покупних товарів отримував доходи від введення господарської діяльності, понесені ним витрати у зв'язку з веденням цієї діяльності, підлягають включенню до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 2008 - 2009 роки, а понесені витрати по сплаті податку на додану вартість підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит формується на підставі належним чином оформлених податкових накладних по операціям, дозволеним для формування цього податкового кредиту.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідачем не надано зауважень щодо оформлення податкових накладних і тому, суд вважає, що позивач підтвердив сформований податковий кредит належним чином складеними податковими накладними, а доводи відповідача не спростовують наявні в матеріалах справи докази, що свідчать про реальний товарних характер операцій з купівлі продажу товарів вітчизняного виробництва при здійсненні позивачем господарської діяльності.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195,196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні, першого заступника прокурора Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопостачальна компанія»«Херсонобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач-суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддяІ.П. Косцова